Підсумки: освіта. Михайло Винницький

Четвертий рік поспіль онлайн-медіа «Свідомі» в кінці грудня проводять підсумкові етери, на яких говорять про те, що змінилося в Україні за рік у різних сферах: військо, культура, освіта, зовнішня та внутрішня політики. 

Про освіту говоритимемо з Михайлом Винницьким — заступником міністра освіти й науки, віцепрезидентом з науково-навчальних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Цей рік був важким для всіх освітян. З одного боку ми вийшли з шокового стану 2022 року, який відобразився на швидкому темпі адаптації до нових вимог — запровадження Національного мультипредметного тесту, відмова для деяких вступних випробувань для магістерських програм.

Зараз, у 2023 році, ми повернулись до більш нормального темпу, хоча треба розуміти, що є так само певні корективи у зв'язку з повномасштабним вторгненням, яке продовжується. У нас з'явились додаткові переміщені заклади, ще до тих, які були переміщені у 2014 році. 

Міністерство освіти це ієрархічна структура. Мені важко до цього призвичаїтись. Працюючи в академії, я звик до колегіальності, до дискусії. В ієрархічній структурі, в державній структурі це значно важче втілювати. В Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти ми намагались втілити це через культуру консультативної оцінки. 

Я зрозумів, що колегіальність є нетиповою для великої кількості наших закладів вищої освіти. Велика кількість наших закладів є достатньо ієрархічними структурами. Це одна з проблем нашої вищої освіти. Нам треба змінювати культуру взаємодії й управління, формувати горизонтальні спільноти. Це великий виклик, який буде стояти перед нами у 2024 році. 

Автономія має дві сторони медалі. Потрібно, щоб спільнота була готова до неї. Якщо ієрархічній структурі надати автономію — ми формуємо феодалізм, в якому ми матимемо ректора, який ухвалює рішення одноосібно, виходячи з суб'єктивних міркувань. 

У нас є досить різноманітна культура у закладах вищої освіти. Деякі більш ієрархічні, їм проблематично давати автономію зараз. В інших вже є сформована спільнота. Я ставлю велику надію на те, що за наступні два-три роки має змінитись покоління ректорів через ухвалений у 2014 році Закон про вищу освіту. Тоді заклали два терміни ректорства по п'ять років. І ця структура, яка сформувалась у багатьох закладах, буде відходити. 

Тим закладам, де є певна здорова культура, потрібно надавати більше автономії, в тому числі фінансової, кадрової. Зміна поколінь закладе нам певний еволюційний розвиток.

Перша тенденція цієї кампанії — збільшилась база вступу. У 2023 році 260 тисяч осіб написало мультипредметний тест. Я пишаюсь тим, що Центр оцінювання якості освіти не тільки провів успішно тест, а також тим, що 20 тисяч вступників написали тест за кордоном. Це величезне досягнення. 

Немає причини писати НМТ, якщо ти не плануєш вступати в Україні. Ми маємо дітей, які вже за кордоном і мають пільги на вступ в тих країнах, і вони все одно обирають вступати в Україні. Абітурієнти голосують ногами, і це надихає. Є стереотип, що наша освіта неконкурентна в порівнянні з європейською, але 20 тисяч людей обирають вступати в Україні.

У нас є певна кількість абітурієнтів, хто вступав на магістерські програми на контракт, щоб не підпадати під мобілізацію. З однієї сторони, ми маємо забезпечити доступ до освіти, але освіта не має бути відстрочкою від військового обов'язку. Відповідно, ми надаємо пропозиції Міністерства освіти: якщо особа хоче здобувати рівень освіти вищий, ніж має (бакалавр здобуває магістра) — буде відстрочка. А якщо магістр хоче здобувати ще одного магістра — в такому випадку відстрочки від мобілізації, ймовірно, не буде. 

Ми маємо збільшення в IT секторі. Психологія та право є популярними. За новим законопроєктом про фінансування вищої освіти, у 2024 році зміниться система, і ми перейдемо на гранти — часткове фінансування для тих абітурієнтів, хто найкраще написав ЗНО.

За системою, зараз 30% бакалаврів покриває держава, інші 70% є на контракті. Ми маємо розподілити фінансування держави між усіма. Може бути така ситуація, що буде менше людей, хто отримуватиме державну підтримку, а буде більше людей, хто отримуватиме певний грант на своє навчання, який покриватиме частину від контракту. Ми можемо краще розподілити державне фінансування через співфінансування. Якусь частину оплачуватиме студент, якусь частину держава. 

Зі стипендіями буде інакше. Буде частина спеціальностей за державним замовленням. Мова йде про критичні спеціальності — для відбудови, інфраструктури. Як людина на державному управлінні я можу спрогнозувати, скільки нам потрібно лікарів, вчителів, енергетиків, але не можу, скільки потрібно журналістів. Ми прогнозуємо, скільки у нас буде населення, і скільки потрібно буде лікарів для обслуговування цього населення. Держава замовляє для своїх потреб тих фахівців, які їй потрібні. 

Кошти на стипендії перенаправляють на державні потреби. Стипендії мають стати більшими, мають дорівнювати мінімальній зарплаті. Особам, які проходять за державним замовленням, держава гарантує перше робоче місце. Головне не плутати з радянською системою спрямовування на посади. 

Концепція військової освіти буде змінена. Вже з вересня 2024 року буде введена базова підготовка в університетах. Повнолітні студенти мають отримати навички поведінки зі зброєю. Для цього їх відправлятимуть на полігони.

Військові кафедри також будуть готувати офіцерів запасу. Це вже стосується студентів третього та четвертого курсів. Держава оплачуватиме підготовку офіцерів запасу, також вони отримуватимуть пільги. Така система працює в багатьох країнах НАТО, де держава дає певні фінансові пільги тим, хто служитиме в контингенті офіцерів запасу. 

У багатьох регіонах залишається вимушений онлайн. Недостатньо укриттів, щоб забезпечити повноцінне офлайн-навчання. Covid-19 і повномасштабне вторгнення дали поштовх розвивати дистанційне навчання. Заочне навчання й онлайн-навчання поєднались між собою.

Ми будемо відмовлятись від вимушеного онлайну і повертатися в офлайн. Це не стосується прифронтових областей (Харківська, Запорізька. Миколаївська), де швидко прилітає С-300. Ми будемо рухатись до цього у 2024 році. Програма побудови укриттів, щоб студенти могли повертатись до офлайн-навчання.

Це зріз компетентностей для 15-річних, які будуть абітурієнтами у майбутньому. PISA була проведена в жовтні 2022 року. Це добре, що центр дослідження якості освіти взагалі провів це дослідження. Проте у нас є втрати, також пов'язані з онлайном, з застарілою програмою освіти. 

Результати PISA — це для мене показник, що ми йдемо у правильному напрямку, запроваджуючи велику реформу під назвою «Нова українська школа». Вже шостий і сьомий клас переходять у цю програму. Нова PISA покаже результати цієї реформи.

З вересня ми хочемо запровадити систему грантів і нову систему державного замовлення для абітурієнтів критичних спеціальностей. Ми сподіваємось до кінця року зареєструвати це у Верховній раді, щоб з нового року парламентарі читали проєкт.

Вже пройшов перше читання законопроєкт про індивідуальні освітні траєкторії. Цей проєкт дозволяє вступникові регулювати програму навчання: наприклад пройти бакалаврат за три роки або за шість. Для мене особисто найважливіше — це проблема обрання спеціальності для випускника після школи. На заході є така система, коли ти вибрав спершу галузь, а спеціальність — уже після того, як розсмакував галузь. Міждисциплінарні спеціальності на бакалавраті дозволять це.

У 2024 році ми запустимо програму навчання університетських лідерів. Ми хочемо навчити, як інакше управляти університетом. Колегіальність потребує інших підходів, і цього треба навчити. Пілотна програма в шести університетах показує, що вже є зміни на цьому шляху.

Система вищої освіти має трансформуватися, коли в нас не буде одного типу університету. В Європі вже давно від цього відійшли, у них є університети як наукові центри. 

Є університети, де ведуть роботу з ринком праці. Там йде підготовка до першої роботи, наприклад, у сферах туризму, менеджменту. Тут йде близька робота з роботодавцем. Також є університети світоглядної спільноти, популярні в англо-саксонських країнах. Тут готують, щоб «бути людиною». 

Нам потрібно знайти місця для всіх трьох типів. Це процес, де самі академічні спільноти мають самовизначитись. Міністерство освіти дещо даватиме певні сигнали та можливості фінансування в цих типажах. Заклади унікальні, і вони будуть розвиватися в цьому, а ми підтримуватимемо їх в цьому.