Підсумки: медицина. Павло Ковтонюк
Третій рік поспіль онлайн-медіа «Свідомі» в кінці грудня проводять підсумкові етери, на яких говорять про те, що змінилося в Україні за рік у різних сферах: військо, культура, медицина, освіта, судова та сфера політики.
Про медицину говоримо разом з Павлом Ковтонюком — співзасновником Українського центру охорони здоров’я.
Сьогодні центр допомагає розробляти політики та проводити реформи урядовим інституціям, громадам, лікарням. Після початку повномасштабного вторгнення Росії команда UHC документує воєнні злочини країни-агресора у сфері охорони здоровʼя.
Війна і медицина
Війна застала медицину зненацька. Готовність була нерівномірна, тому лікарі та медсестри почали пересуватися — дехто в межах України, дехто за кордон.
Фінансування медицини в час війни
З початком повномасштабної війни у медичній системі фінансування значно спростили. Лікарні почали отримувати гроші напряму з Національної служби здоров'я і, відповідно, стали автономні. Це такий же алгоритм, як і у війську, що сприяє швидкому ухваленню необхідних рішень.
Виїзд медиків з України
Міграція не є страшною проблемою. Серед медиків виїхало більше медсестер, а лікарів — менше ніж населення в цілому, тому проблеми немає.
Проте стратегічно — до 10-15 років — є загроза можливої наступної хвилі міграції. Вона буде спричинена економічною ситуацією, яка буде непростою. Окрім того, відкриють кордони. Й освічені та фахові лікарі прийматимуть рішення, чи залишатись в Україні, чи виїхати. Так ми, ймовірно, втратимо певну частку медиків.
Медичні заклади в Україні
У нас значно більше медичних закладів, ніж у країнах Європи. І з часу незалежності наша медицина була досить пострадянською — низька ефективність, низька якість, низька технологічність, але велика кількість.
Лікарень багато, але вони збудовані під інші потреби, наприклад, диспансери. Вони дублюють функції інших лікарень, тож є неефективними. І Україна з цим не боролась до 2017-2018 року. Проте зараз є потенціал зробити систему більш компактною, є хороша передумова, і процес запустився.
Медична реформа
У нас виникли нові поняття — загальні, кластерні та надкластерні лікарні. Кластерні лікарні — це потужні заклади, які мають працювати вже зараз, а потім будуть об’єктом для модернізації інших лікарень. Саме у них треба вкладати гроші після війни. Надкластерні мають об’єднувати великі території — області чи агломерації. Але такі зміни можуть спричинити як реформи, так і маніпуляції — усе залежить від того, чи ти реформатор.
Ліквідація спеціалізованих диспансерів
Спрощення диспансерів — туберкульозних і психіатричних — є цілком виправданим. За кордоном диспансерів немає. Людей з туберкульозом, ВІЛ чи психічними захворюваннями лікують в загальних багатопрофільних лікарнях. Обов’язковість диспансерів — це лише стереотип, бо люди, які не хотіли реформ, на цих стереотипах грали. Найкраще створити окремі відділення в загальних лікарнях.
Вакцинація населення
Наразі дані про щеплення є розмитими. Старі дані базуються на переписі 2001 року, а також приблизних даних від педіатрів про кількість провакцинованого дитячого населення. Ті українці, які перебувають за кордоном, можуть зробити дітям більше щеплень безкоштовно, бо вони входять у календар, наприклад, від вірусу папіломи людини. Це може бути початком «вакцинного туризму».
Вакцинація від COVID-19 та війна
Ситуація з вакцинацією від COVID-19 була жахливою. На інших континентах ми були б останні за кількістю провакцинованого населення — це лише 40-50%. Тому нам пощастило, що війна прийшла, коли COVID-19 йшов. Так, COVID-19 буде існувати з нами, але карантину вже не буде. Нових хвиль зараз немає і відбувається певна нормалізація ситуації. Через війну сповільнилось пересування і контакти людей, тому це допомагає.
Зараз можна зробити чотири дози щеплення від COVID-19. Вакцинуватись потрібно і від інших захворювань. Бо календар щеплень зроблений складно, його потім тяжко наздогнати. І він зроблений так навмисне.
