Падіння Асада: як повстанці змінили Сирію і що чекає країну далі

«Метою революції залишається повалення цього режиму. Це наше право використовувати всі доступні засоби для досягнення цієї мети», — розповідав CNN Абу Мухаммад аль-Джулані, лідер повстанців у Сирії проти режиму Башара Асада 6 грудня 2024 року. А вже 8 грудня режим Асада остаточно повалився, повстанці увійшли у столицю Сирії Дамаск, а сам диктатор утік у Росію.

Свідомі розповідають про лідера повстанців Абу Мухаммада аль-Джулані та організацію «Хаят Тахрір аш-Шам», яка змогла повалити диктаторський режим Башара Асада у Сирії.

Послухати матеріал:

Абу Мухаммад аль-Джулані — це несправжнє ім’я. Людину, яка змогла повалити режим Асада, насправді звати Ахмед аль-Шаара. Він виходець з сім’ї біженців із Голанських висот — регіону в Сирії, окупованого Ізраїлем ще у 60-х роках минулого століття під час Шестиденної війни. Народився Ахмед аль-Шаара у Саудівській Аравії в сім’ї вчительки й інженера, його батьків можна вважати «арабським середнім класом». Він був непримітним у школі, спокійним в університеті.

Та зміг довести повстання до фінального кінця. У 2003 році молодий аль-Шаара покинув своє життя та відправився в Ірак і долучився до Аль-Каїди, щоб вести «війну» проти американців. У 2006 році його навіть взяли в полон військові США.

У 2011 році Ахмед аль-Шаара звільнився з американської в’язниці та відправився у Сирію разом з невеликою групою бойовиків Аль-Каїди. Він мав завдання створити осередок угрупування у Сирії, за що США навіть оголосили його терористом у 2012 році.

У 2015 році він вперше дав інтерв’ю виданню «Al Jazeera», де назвав свій псевдонім Абу Мухаммад аль-Джулані. Там він розповів про основні цілі «Фронту завоювання Леванту» — тоді ще осередку Аль-Каїди в Сирії, а саме повалити диктаторський режим Башара Асада. 

Чи влаштовували бойовики «Фронту» терористичні атаки у Сирії для досягнення своєї мети? Так. У 2012 році та у 2017 році бойовики влаштували теракти у Дамаску та Алеппо. В Алеппо у 2017 році загинуло понад 80 дітей через напад на колону. І це лише два випадки з десятків, які влаштовували бойовики.

У 2017 році організація аль-Джуліані поєдналась ще з декількома воєнізованими угрупуваннями та утворила Хаят Тахрір аш-Шам (ХТС), або «Асамблею звільнення Леванту». Перше, що їм вдалось, це захопити провінцію Ідліб на північному заході Сирії, яка межує з Туреччиною у 2018 році. Та тоді повстанці не пішли далі, а зупинились і організували управління провінцією. Так Ідліб став полем для навчання держуправління для Абу Мухаммада аль-Джулані.

Туреччина пішла на контакт з повстанцями ХТС і навіть відкрила торговий шлях із провінцією та постачала ресурси для мешканців, як от електрику. Провінція пережила економічний зріст, відбудувала інфраструктуру та навіть розвивалась.

Та у 2024 році проти управління аль-Джуліані розпочались протести. Мешканці провінції вимагали послаблення податків, звільнення критиків уряду повстанців з в’язниць і повідомляли про жорстокість до ув’язнених. На диво, аль-Джуліані пішов на поступки протестувальників. Понад 300 людей звільнили з в’язниць, а в провінції оголосили вибори до місцевого уряду.

У листопаді 2024 року ХТС перейшла до фінальних дій для досягнення своєї цілі — повалення уряду Башара Асада. Абу Мухаммад аль-Джулані став лідером повстання, та наказав своїм бойовикам «не лякати дітей». Уряд ХТС у провінції Ідліб готувався до перевороту теж. Так міністерство розвитку та гуманітарних питань повідомили про «доставку 65 тисяч буханок хліба» для сирійців у звільнених від режиму Асада провінціях.

Ще до захоплення повстанцями Дамаска, Абу Мухаммад аль-Джулані дав інтерв’ю CNN. Там він розповів про те, яким він бачить майбутнє Сирії, та що бажає для цього зробити. А саме побудувати міцні державні інституції, а Сирія стане місцем «відкритим для усіх». Так аль-Джуліані натякав на представників інших релігій, які проживають у країні. У Алеппо проживає група християн, і повстанці мали наказ «не чіпати їх». 

Абу Мухаммад аль-Джулані має одну відмінну рису від багатьох — його класове походження та вища освіта. Коли він повертався до Сирії у 2011 році, щоб утворити осередок Аль-Каїди, у ньому бачили опортуніста, який використовує революцію для власної вигоди. Він це довів у 2017 році під час злиття з ХТС. Аль-Джуліані з роками ставав все більш прагматичним у своїх висловлюваннях та діях, та розривав зв’язки з Аль-Каїдою. Його небажання поєднати зусилля з ІДІЛ теж вказували на його ідеологічні погляди.

Зараз аль-Джулані намагається повернути Сирію у глобалізований світ. Чи вдасться це йому — виявиться тільки згодом. 

Хаят Тахрір аш-Шам (ХТС) повстала у 2017 році. Ідеологічно це консервативне воєнізоване угрупування, яке сповідує іслам. Її основною метою було повалення режиму Башара Асада у Сирії та встановлення повного контролю за країною. Лідери організації, під час злуки, навіть проголосили «народний джихад для досягнення цілей сирійської революції». США окреслили організацію як терористичну.

Та коли у 2018 році ХТС захопили провінцію Ідліб, вони встановили там цивільну адміністрацію. Адміністрація допустила представників міжнародних організацій до соціального життя мешканців провінції, та залучила їх до освітніх та гуманітарних процесів. Так UNICEF розвивали шкільну програму у Сирії, разом з представниками уряду, дотримуючись юридичних актів адміністрації. 

Після повного контролю Ідлібу, адміністрація дозволила у 2022 році християнам провінції знову відкрити свої церкви, які забороняв ще режим Башара Асада. Абу Мухаммад аль-Джулані особисто запевнював мешканців, які сповідували християнство, що їхні права «не зачеплять бойовики» з угрупування ХТС. Це рішення організації називали «поворотом до поміркованої політики».

Та у 2019 році організація Human Rights Watch повідомляла, що бойовики організації ХТС встановлюють авторитарний контроль за мешканцями провінції, «катують місцевих жителів», «переслідують вірян з інших гілок ісламу, які не є сунітами», «дискримінують жінок та вчиняють над ними насильство» тощо. 

Попри це, організація готувалась до повалення режиму весь цей час. Управління провінцією Ідліб дало ХТС можливість побудувати цивільну адміністрацію — «державні інституції», про які говорив аль-Джуліані CNN. Вашингтонський Інститут також повідомляє, що саме інституційна розбудова угрупування допомогла ХТС об’єднати свої окремі битви у цілісний проєкт. 

Однією з таких битв була боротьба проти ІДІЛ у провінції Ідліб. Станом на 2023 рік ХТС змогла придушити активні осередки ІДІЛ та Аль-Каїди у північно-західному регіоні Сирії. Угода між Росією та Туреччиною про припинення вогню у 2020 році дозволила ХТС активно тренуватись до «сирійської революції». ХТС також забезпечила власну організацію від проникнення бойовиків з інших, радикальніших угрупувань, і таким чином втримала контроль над власною структурою. 

У 2021 році Абу Мухаммад аль-Джулані дав інтерв’ю американському медіа PBS. У ньому він заявив, що його зв’язки та зв’язки ХТС з Аль-Каїдою «в минулому», і що єдина мета — це повалення режиму Асада. Проти США ХТС «не бажає воювати». Також він визнав терористичні атаки на сирійські міста, які контролювались тоді режимом Асада.

Таким чином ХТС, яка вже закріпилась в регіоні, та отримала підтримку Туреччини, показувала свою «помірковану» політику для інших країн, від яких залежить як і їхнє становище, так і економіка Сирії, яка під санкціями.

Війна Росії проти України вплинула на підтримку Башара Асада Кремлем. Росія залучала все більше ресурсів на своє вторгнення в Україну. Уряд Башара Асада все більше загруз у корупції та торгівлі наркотиками на чорному ринку. Навіть військові Асада ставали наркодилерами. Росія тим часом послаблювала свою присутність у країні. Хоч у 2023 році російські повітряні війська атакували табір біженців у провінції Ідліб, та ці атаки ставали все малочисленнішими. 

За даними видання «KyivPost», Головне управління розвідки Міністерства оборони України брало участь у тренуванні повстанців ХТС. Так у вересні 2024 року ГУР завдали удару по російській військовій базі на околиці Алеппо, найімовірніше за допомогою ударного дрона. Всього відомо про декілька таких атак на російські бази влітку та восени 2024 року. Україна свою причетність до сирійських повстанців офіційно заперечила. 

Підготовлені як і самостійно, так і зовнішніми зусиллями повстанці ХТС організували наступ в кінці листопада, та захопити Алеппо, Хаму, і столицю Сирії — Дамаск. Наступ спланували за рік до його початку. Головними аспектами успішності наступу, самі лідери ХТС назвали «організацію» та «координацію» з іншими повстанцями у південних регіонах Сирії. ХТС також використовували безпілотники під час наступу, що доводить важливість цих технічних засобів у сучасних війнах.

Саме припинення вогню у 2020 році стало причиною поразки Башара Асада. Він повірив, що повстання не зможе спалахнути й вийти за межі провінції Ідліб, а організація ХТС не організує операцій проти його режиму. Та тепер Башар Асад втікач у Москві, а організація ХТС і її лідер Абу Мухаммад аль-Джулані встановлюють новий порядок у Сирії. 

Восьмого грудня, після падіння режиму Асада, Ізраїль ввів свої війська до Сирії, перетнувши кордон за Голанськими висотами, або так звану «Фіолетову лінію» — буферну зону між країнами, яку контролюють Сили ООН із нагляду за роз'єднанням з 1974 року по закінчені Війни Судного дня. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що після падіння режиму Асада угода про кордон із Сирією 1974 року втратила чинність. Для «запобігання загрозам» він наказав Армії оборони Ізраїлю «тимчасово взяти під контроль Фіолетову лінію до досягнення угоди з новим урядом Сирії».

Та Ізраїль на цьому не зупинився. Повітряні сили країни завдали ударів по порту Латакія, аеропорту Камішли, нібито центру виробництва хімічної зброї в районі Барзе на півночі Сирії, столиці Дамаску тощо. Всього ізраїльські військові завдали понад 200 авіаударів по Сирії між восьмим та десятим грудня.

Ізраїль також продовжив наземну операцію. Армія Ізраїлю окупувала провінцію Кунейтра, поруч з Голанськими висотами, та просунулась далі до провінції Даара та міста Катана, що за 26 кілометрів від Дамаска. Міністр оборони Ізраїлю Ісраєль Кац заявив, що країна нібито намагається «створити «стерильну зону оборони» на півдні Сирії, щоб запобігти встановленню та організації терору в Сирії». 10 грудня Ізраїль повідомляв, що «знищив військово-морський флот» у Сирії. 

США підтримали дії Ізраїля. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «заявлена ​​мета цих дій ізраїльтян полягає в тому, щоб переконатися, що військова техніка, яку покинула сирійська армія, не потрапить до чужих рук». А речник Державного департаменту Метью Міллер сказав, що Ізраїльське вторгнення «є тимчасовою дією, яку вони вжили у відповідь на дії сирійських військових щодо виходу з цього району».

Франція засудила вторгнення Ізраїля в Сирію. Міністерство закордонних справ країни закликало Ізраїль вивести війська та поважати кордон, встановлений міжнародними угодами у 1974 році. 

Ліга арабських держав — організація, до складу якої входить 22 держави Близького сходу та північної Африки — засудила воєнну операцію Ізраїля, та назвала її «спробою розширити окупацію Голанських висот, та в односторонньому порядку денонсувати угоду 1974 року». 

Тим часом у Сирії відбулась передача влади. Уряд режиму Асада передав керування країною новому тимчасовому уряду. Його очолив Мухаммад аль-Башир. Він повідомив, що тимчасовий уряд керуватиме країною до першого березня 2025 року. 

США, за допомогою союзників на Близькому Сході та Туреччини, вже налагодили комунікацію з повстанцями та тимчасовим урядом. Адміністрація президента Джо Байдена закликала новий уряд позбутись хімічної зброї та керувати країною і «захищати меншини та права жінок». 

Командування повстанців вже оголосило про заборону примусу жінок до носіння хіджабів. Вони повідомили, що «жінки самостійно мають вирішувати який одяг їм носити». Також командування заборонило переслідувати працівників медіа, в тому числі державного сирійського телебачення та радіо, які раніше підпорядковувались режиму Асада. 

«Будь-які погрози на адресу цих осіб заборонені. Ми зараз тут, щоб побудувати нову Сирію, в якій зможуть жити всі без винятку», — повідомили в заяві повстанці. 

Велика Британія вважає, що «ще зарано» усувати ХТС з власного списку терористичних організацій. Отже, все залежатиме або від позиції США у цьому питанні, або від намагань нового сирійського уряду налагодити співпрацю з іншими країнами. 

Росія своєю чергою теж налагодила контакти з новим сирійським урядом, та навіть намагалась домовитись про збереження власних військових баз у Сирії. Та 13 грудня видання FT проаналізували супутникові знімки та повідомили, що Росія готується до виведення техніки зі своїх військових баз, і вже поставила у Сирію військові літаки для цього, та виводить свої кораблі з портів. 

Новий сирійський уряд та командування повстанців заявляють, що хочуть побудувати демократичну та мирну державу. Цьому заважають економічні санкції, накладені на Сирію іншими країнами, як США та Європейський Союз, та ворожі сусідні країни як Ізраїль. Також незрозуміло наскільки повстанці залежні від Туреччини, і чи бажає Туреччина посилення Сирії у регіоні. Тому майбутнє Сирії залежить від багатьох факторів і домовленостей між країнами та новим урядом. Яким буде майбутнє, та якими будуть нові керівники — покаже час. Відкриття злочинів режиму Башара Асада, його катівень та в’язниць — це гарний вчинок зараз, та нічого не говорить як буде потім.