Новий конфлікт на Близькому Сході: чи наважиться Іран напасти на Саудівську Аравію?

На Близькому Сході не буває спокійно: між двома найбільшими країнами Перської затоки Саудівською Аравією та Іраном може спалахнути військовий конфлікт. 

1 листопада в іранському місті Кум над мечеттю Джамкаран був піднятий червоний прапор помсти, що означає початок військового конфлікту. Того ж дня саудівська влада надала США розвідувальні дані про готовність Ісламської республіки напасти як на королівство, так і на Ірак, щоб відвернути увагу від внутрішніх протестів, які тривають у країні з вересня. Речник МЗС Ірану Нассер Канаані назвав ці повідомлення «безпідставними звинуваченнями», наголосивши, що їхня влада не планує нападати на Саудівську Аравію чи на будь-яку іншу країну. 

«Війна на Близькому Сході погіршить стратегічне становище України у війні з Росією, адже увага світової спільноти буде прикута до цього нового конфлікту», — каже доктор історичних наук Андрій Мартинов.

Про те, чи дійсно Іран розпочне нову війну на Близькому Сході та як цей конфлікт вплине на війну в Україні, читайте в матеріалі. 

Ірансько-Саудівські відносини важко назвати товариськими. Їхня неприязнь має давнє релігійне підґрунтя, оскільки кожна зі сторін сповідує ворожі одне для одного напрями ісламу: саудити є адептами ваххабізму, течії сунізму, а іранці — шиїзму.  Основна різниця між цими частинами полягає в тому, що ваххабіти є більш ортодоксальними, тоді як шиїти внесли багато змін в релігію. 

З приходом в Іран теократичної влади у 1979 році, відносини між Ісламською республікою та Саудівським королівством погіршилися. Самі країни відкрито між собою не ворогували, проте брали участь у збройних конфліктах інших держав Арабського світу.

«Ці дві країни ведуть гібридну війну з весни 2011 року, тобто з початку масових протестів в ісламських країнах, відомих як "Арабська весна". Відтоді сторони воюють проксі загонами в Сирії та Ємені, де іранська влада підтримує воєнізовані угрупування шиїтів, а саудівська — сунітські», — каже Мартинов.

Дипломатичні відносини між Іраном та Саудівською Аравією були розірвані ще у 2016 році.  До цього призвели страта саудитами шиїтського проповідника Німра ан-Німра та розгром посольства Саудівського королівства іранцями у Тегерані.

За даними організації Global Firepower Index 2022, Саудівська Аравія посідає дев’яте місце серед країн світу за витратами на оборону, в той час, як Іран — 44. Саудити також переважають іранців у військово-технічному забезпеченні, проте суттєво програють у людському ресурсі, оскільки Ісламська республіка може мобілізувати близько 10 мільйонів осіб, а саудити — 5,9 мільйона.   

«Саудівська Аравія технологічно оснащена краще, ніж Іран, проте не має бойового досвіду. Тому в цьому плані іранська армія виглядає потужнішою за саудівську, яка з 2012 року не може впоратись з єменськими хуситами», —  наголосив доктор історичних наук.

Однак зараз Іран охопили військові протести, для придушення яких вже застосовують сили спеціального призначення, тому з мобілізацією населення можуть виникнути проблеми.

«Військово-політичні протести розповсюджуються на представників етнічних спільнот країни: курдів, белуджі, азербайджанців, тобто людей, які не поділяють ідей ісламської революції», — розповідає голова центру політичних досліджень «Доктрина» Ярослав Божко.

Військова присутність США на Близькому Сході почалася ще з часів Холодної війни, з 1946 року, коли влада країни спорудила військову базу Дахран на території Саудівського королівства. Наразі Штати тримають військово-морський флот в Катарі й Бахрейні, щоб гарантувати безпеку вивезення нафти з Перської затоки в Індійський океан. Вплив на глобальний нафтовий ринок є одним із ключових інтересів для американців. У США існує серйозна конфронтація з Іраном після того, як у 1980 році прибічники шиїтської влади взяли співробітників американського посольства у заручники. Це призвело до розриву дипвідносин між країнами. Тому в цій війні Штати підтримують Саудівську Аравію.

«Сполучені Штати не братимуть участь у цьому конфлікті, проте нададуть необхідну кількість зброї саудитам. Це є серйозною проблемою для Ірану, адже його військово-промисловий комплекс надзвичайно низької якості», —  каже експерт.

Попри те, що саудити та американці мали незгоди щодо встановлення цін на нафту, геополітично королівство неодноразово виступало союзником США.  У цьому конфлікті ці дві країни мають спільні інтереси, а саме нівелювати теократичну диктатури в Ірані. За словами експерта, США було б вигідно змінити політичну конструкцію, в якій існує Іран, тому що модель жорсткого протистояння Ірану усьому західному світові заважає американцям реалізувати проєкти, пов’язані з обмеженням нерозповсюдження ядерної зброї.

Сполучені Штати є основним партнером України у протистоянні з Росією. Саме вони найбільше надають збройної допомоги. Проте чи зможе США одночасно підтримувати декілька країн своїм військово-промисловим комплексом? 

«Запити України у війні з Росією не є досить високотехнологічними на відміну від Саудівської Аравії, яка прагне забезпечити себе новітньою технікою», — каже Ярослав Божко. 

За його словами, США розуміють, що конфлікти на Близькому Сході відбуваються постійно, тому темою протистояння саудитів та іранців почали займатися раніше, ніж російсько-українською війною.

«Ми будемо отримувати допомогу, виходячи з політики США щодо Росії, а не з їхніх дій відносно Ірану», — впевнений Божко. 

Зважаючи на те, що Іран охопили внутрішні протести, а також перебування в кільці ворожих для нього Туреччини, Азербайджану та Іраку, які стануть на бік Саудівської Аравії, новий конфлікт на Близькому Сході для аятоли не виглядає переможним. 

«Говорити про повномасштабну війну недоцільно, тому що Іран почуває себе досить слабко, і будь-який початок війни одразу стане посиленням впливу Саудівської Аравії на сунітське підпілля, яке може становити велику загрозу для іранської влади», — розповідає експерт.

Однак, за словами голови центру політичних досліджень «Доктрина», Ісламська республіка Іран не виключає можливості завдавати точкових ударів на кордоні з саудитами, вчиняти диверсії, шпигувати чи воювати на дипломатичному фронті.