(Не) війна Путіна? Як російські волонтери забезпечують фронт

Поразка починається з недооцінки ворога і його ресурсів. У медіа та суспільній уяві Росія часто постає як велика мілітарна машина, що вливає мільярди доларів у війну, виробляє власну зброю, закуповує її в Ірану чи Північної Кореї та не шкодує своїх людей, кидаючи їх на фронт. Однак ця машина не існує відокремлено від суспільства — вона отримує від нього схвалення і допомогу. 

Українці сміялись із мемів про погано одягнених і незабезпечених російських військовослужбовців. Але коли держава не може впоратись — підключається суспільство. У грудні 2022 року на форумі акції «МыВместе» Владімір Путін заявив, що кількість російських волонтерів перевищила 21 мільйон — тобто 15% населення РФ. Росіяни збирають одяг, медикаменти, їжу, обігрівачі, акумулятори, а також безпілотники та лопати.

Журналістка Свідомих показує, як російське суспільство включається у війну проти України і чому не варто ігнорувати та недооцінювати його вклад.

Про проблеми із забезпеченням російського війська заговорили ще на початку повномасштабної війни, коли росіяни обкрадали окуповані населені пункти. У вересні 2022 року Владімір Путін навіть відправив у відставку заступника міністра оборони РФ Дмітрія Булгакова, який з 2010 року відповідав за тилове забезпечення російської армії. 

Від початку великого вторгнення допомогу на фронт відправляли переважно сім'ї російських військовослужбовців. Своїм чоловікам та синам вони збирали посилки з одягом, їжею, медикаментами, засобами гігієни. 

Одну з таких організацій — «Москва своих не бросает!» — заснувала жителька Москви Свєтлана після того, як її син став добровольцем. Свєтлана переїхала до Москви у 20 років з Крайньої Півночі, що розташована в одному часовому поясі з Північною та Південною Кореями, закінчила медичний інститут і почала працювати лікарем-ендоскопістом спочатку у військовому шпиталі, а потім у міській поліклініці. Вийшла заміж, виростила двох синів, а зараз виховує дівчинку, яку вдочерила. 

Син Свєтлани, Кіріл, воював у Харківській області навідником бойової машини піхоти (БМП). У вересні 2022, коли українські військові звільняли території під Балаклією, бригаду Кіріла відправили до тилу. Турботливі батьки зібрали сину одяг, взуття, воду, продукти і ліки, щоб він міг повернутися на передову.

До волонтерства доєднались і друзі Свєтлани. Разом вони створили групу в Telegram — зараз там майже чотири тисячі учасників. Почали постачати не лише речі першої потреби, а й утеплення бліндажів, обігрівачі, генератори, будівельні інструменти, лопати і тактичну медицину. 

«Душа боліла: як вони (військові — ред.) там? Чи їм тепло? Чи є їжа? Там кожен боєць свій. Буває, їдеш повз блокпост, зупинишся: “Хлопчики, візьміть хоч шоколадку!”. Їхні обличчя закриті масками, але по очах видно — посміхаються», — кажуть «волонтерки» організації.

Кіріл загинув на фронті, але його мати продовжує забезпечувати російські військові частини. Як медик вона укомплектовує аптечки і тактичні рюкзаки. Крім цього, «Москва своих не бросает!» підтримує чотири госпіталі на прифронтових тимчасово окупованих Росією територіях, зокрема «волонтери» доставляли туди операційні лампи з джерелами безперебійного живлення, апарати УЗД та налобний мікроскоп.

«Коли я їду туди [на фронт], я почуваюся дуже щасливою», — каже Свєтлана в інтерв’ю російському медіа.

Також в команді є жінки, які плетуть маскувальні сітки, шиють ноші, спальники, дощовики та балаклави. Сім’ями росіяни виготовляють окопні свічки та готують їжу на передову. 

Тільки за офіційними підрахунками, за минулий рік росіяни зібрали 12,5 тисяч тонн гуманітарної допомоги для військових РФ та їхніх родин. Також «благодійники» акумулювали щонайменше 4,4 млрд рублів на закупівлю речей на передову.

Крім допомоги фронту, утворились організації, що супроводжують поранених. Найбільший такий фонд «Своих не бросаем» закуповує обладнання і медичні засоби для госпіталів при Міноборони Росії.

Як і у випадку Свєтлани, навколо родин російських військових почали збиратися групи однодумців. «Волонтерство» стало більш масовим, товари на передову виробляються у промислових обʼємах, а «допомога фронту» тепер більш цінна та ефективна: медичне обладнання, дизельні генератори, супутникові антени, квадрокоптери.

Аби забезпечити військових, що воюють проти України, обʼєдналась майже уся Росія. У далекосхідному Хабаровську діє 104 «пункти прийому гуманітарної допомоги». «Волонтери» «Красного обоза» з Томська їдуть по чотири тисячі кілометрів на схід України, аби особисто подякувати «своїм захисникам», а в області «проводять уроки патріотичного виховання», на яких дітям пояснюють, «чому почалась спецоперація, і що відбувається» (російська влада і пропагандисти називають повномасштабне вторгнення «спеціальною воєнною операцією» — ред.).

Так само в Україну своїм ходом добираються «благодійники» з Новосибірська — а це близько 3500 кілометрів — які закуповують машини високої прохідності, завантажують їх оптикою, спорядженням, тепловізорами і раціями.

Так зване «волонтерство» у Росії популяризують, намагаючись ще більше втягнути цивільне населення у війну. В Іркутську заснували медіапроєкт «Это наше дело!», щоб розказати про «простих людей, які не могли залишитись осторонь, коли країні знадобилась допомога і підтримка». 

Як пишуть на сайті проєкту, добровольчий рух об'єднав сотні російських домогосподарок, пенсіонерів, менеджерів, працівників адміністрацій, підприємців, студентів і школярів, які роблять маскувальні сітки, шиють екіпірування, виготовляють похідні печі, збирають гуманітарну допомогу та особисто відвозять все військовослужбовцям на передову.

Наприклад, Татьяна Козодой — пенсіонерка з міста Тайшет, який розташований трохи вище Монголії. Вона фінансистка і водночас творча натура. Любить малювати та займатись рукоділлям: в'язати, вишивати, шити. Свої хобі зараз втілює у допомозі російським військовим — вʼяже шкарпетки і проводять майстер-класи з плетіння маскувальних сіток.

«Це нескладно, можна порівняти з макраме. Технологію плетіння я опанувала завдяки відеоурокам. Тепер разом із чоловіком в'яжемо, долучили і друзів до цього процесу. Сітку площею 3\6 метрів можна пов'язати за півтора тижні», — розповідає жінка російському медіа. 

Чоловік, до слова, хотів долучитись до війська добровольцем, але його не взяли через вік і стан здоровʼя. Тому він допомагає Татьяні плести сітки.

Допомогти армії намагались і з-за кордону. Владімір Шилов працював далекобійником у фінській компанії, а на дозвіллі, як співак, давав концерти у Псковській області. Після 24 лютого активно підтримував російське вторгнення в Україну, а у травні 2022 року організував серед прихильників своєї творчості збір на квадрокоптери для армії РФ. Купити їх чоловік вирішив за кордоном.

Естонські прикордонники затримали далекобійника 28 травня 2022 року на основі статті Кримінального кодексу Естонії про підтримку російської агресії. 

Росіянин провів у вʼязниці чотири місяці. Зараз, згідно з його дописами в «Вконтактє», живе і продовжує концертну діяльність у Псковській області Росії. Естонська поліція ж передала конфісковані дрони українському війську.

У травні 2023 року російське видання «Военное обозрение» опублікувало аналітику про безпілотники в армії Росії. Російські журналісти стверджують, що у той час, коли в Збройних силах РФ відчувається нестача дронів, «українці відстежують кожен крок і своїми коптерами зводять нанівець усі спроби переміщень та перегрупувань». 

Росіяни скаржаться, що за рік держава не спромоглась запустити серійного виробництва дронів власних розробок, а проблему БпЛА частково вирішили тільки коштом громадян Росії.

Цивільні росіяни дійсно самі почали збирати дрони. Наприклад, подібний цех організували «волонтери» Ленінградської області. Вони працюють у вільний від роботи час, основні деталі замовляють з Азії, а деякі частини друкують на 3D-принтері. 

«У нас, в Лузі (назва міста — ред.), у будь-який клас у школі зайди, у когось тато, мама — учасники “СВО”. Як Луга могла залишитися осторонь? Ніяк», — каже російському медіа співорганізатор проєкту «Своих не бросаем» Євген Голуб.

У Тамбові складати квадрокоптери почали на хлібокомбінаті — поруч із випіканням хлібобулочних виробів. Випускати вирішили FPV-дрони з мінімумом електроніки та ручним управлінням. Як кажуть на підприємстві, розгорнуті на комбінаті потужності дозволяють збирати до 200 коптерів на місяць.

Водночас росіяни враховують українське волонтерство і ставлять його в приклад. «Военное обозрение» пише: «Уся проблема в тому, що на тому боці (в Україні — ред.) теж є прості громадяни, які допомагають своїй армії! І роблять це, судячи з усього, набагато ефективніше, ніж ми. Адже це українські коптери цілодобово висять над російськими позиціями, а не навпаки. Це український сегмент інтернету переповнений кадрами атак на російську техніку та російських солдатів».

Російські користувачі відслідковують дії українців і рівняються на них. Ті ж FPV-дрони, які випускає хлібокомбінат у Тамбові, першими почали застосовувати саме українські військові. 

Це не означає, що треба рівнятись на росіян і їхні розробки. Однак варто не списувати фактор цивільного населення Росії, його включеність у війну та відповідальність за воєнні злочини на території України.