Не тільки поранення і ПТСР. Які є неочевидні травми військових
Треба відразу розуміти: коли йдеш на військову службу — будь готовий, що через кілька років будуть проблеми із суглобами, попереком, спиною, слухом, шлунком, кровообігом. Розвивається варикоз, є часті головні болі. Ну і звичайно, буде багато мозолів і натертостей. У нас це вважається звичайними професійними хворобами і травмами,
— розповідає військовослужбовець бригади «Азов» Василь «Обіто» Процишен.
Травми, які отримують військові — це не тільки поранення чи гострі посттравматичні стани. Війна всеохопно впливає на фізичне і ментальне здоровʼя бійців.
У матеріалі разом із реабілітологинею та психологинями розповідаємо про те, які неочевидні травми отримують ті, хто несуть службу на фронті.
Фізичні наслідки війни
Життя у постійному напруженні, робота у ненормованому графіку, здійснення фізично складних завдань за будь-яких погодних умов — все це негативно та агресивно впливає на загальний стан здоров’я військовослужбовців/иць. Окрім вогнепальних, мінно-вибухових поранень, контузій, ампутацій, трапляються приховані стани та захворювання, безпосередньо не пов’язані з пораненням,
— розповідає реабілітологиня Центру реадаптації та реабілітації «Ярміз», кандидатка наук з фізичного виховання і спорту Яна Копитіна.
Вона виділяє:
- Біль у спині та шиї. Біль є частим у військових через щоденне застосування бронежилетів або тактичної розвантажувальної розгрузки-плитоноски та шоломів (мають вагу близько 20 кг). До цього тягаря можна додати вагу індивідуальної зброї, рюкзака з речами та потребу переміщуватись, несучи усе на собі. Перенесення важких предметів та надмірні фізичні зусилля провокують появу гриж передньої черевної стінки (пупкові, пахові, вентральні).
- Проблеми, повʼязані зі зміною харчування. Зміна режиму, продуктів харчування та вживання замість повноцінного прийому їжі енергетичних висококалорійних батончиків викликають гастрити, гастродуоденіти, здуття, закрепи та дискомфорт. «Хочеться акцентувати на тому, що неможливо створити досконале меню для сотень тисяч військових так, щоб усім було смачно і корисно. Завжди є ті, хто щось не любить, або їм просто не можна вживати певні продукти», — коментує реабілітологиня.
- Проблеми зі слухом. Робота з вогнепальною зброєю та артилерією супроводжується значним навантаженням на органи слухового апарату, тому зʼявляються скарги на постійний шум у вухах або часткове зниження слуху.
- Проблеми із зубами. Аби пережити моменти надсильного емоційного напруження, наприклад, під час обстрілів, щелепи рефлекторно міцно стискаються так, що зуби починають кришитися. Стоматологічна допомога є висококваліфікованою і тому недоступною на передових позиціях, через це виникає потреба тривалого вживання знеболюючих препаратів.
- Перегрівання та переохолодження. У теплу та холодну пору року скарги військових на стан власного здоров’я будуть відрізнятися. Влітку це здебільшого сонячні опіки, теплові удари, зневоднення організму. Взимку частими є загальне переохолодження і обмороження малозахищених ділянок тіла — носа, щік, вух, пальців на руках та ногах.
- Запалення. Через перебування у криївках та окопах військові помічають болі у нижній половині спини та внизу живота. Це свідчить про запалення нирок та сечовидільної системи — нефрити і цистити.
Результат тривалого надмірного фізичного та емоційного напруження військових можна помітити і неозброєним оком — вони змарніли, зістарились, у багатьох з’явилося сиве волосся,
— каже Копитіна. Самі військовослужбовці відзначають також проблеми із суглобами, попереком, кровообігом, часті головні болі, а також мозолі та натертості.
Психологічні наслідки війни
Психологічна травма є невидимим пораненням війни. Снарядний шок, невроз воєнного часу, в’єтнамський синдром — явища наслідків бойової психічної травми називають по-різному,
— пояснює військова психологиня громадського руху «Жіноча Сила України» Тетяна Смірнова.
Вона зазначає, що одним із найпоширеніших поранень є контузія, або посткомоційний синдром.
Безпрецедентне застосування артилерії, авіації та іншої важкої зброї робить ці наслідки поширеними, але їх мало фіксують і рідко звертаються за допомогою. Наслідки ж будуть довго проявлятися: забій мозку, головні болі, втрата чутливості рецепторів, шум у вухах, кровотечі, перепади настрою, поганий сон та тривожність,
— каже Тетяна Смірнова.
Психологиня мобільного офісу Київщини «Veteran Hub» Тетяна Ціленко виділяє, що неочевидними психологічними наслідками війни можуть бути:
- Загострення хронічних хвороб. Імунітет людини знижується через пережитий стрес.
- Проблеми зі сном. Можуть бути результатом фізичної травми або реакцією на пережиту психологічну травму. При цьому військовим важко заснути, вони також можуть часто пробуджуватись.
- Когнітивні порушення:
- Труднощі з концентрацією уваги;
- Проблеми з пам’яттю;
- Уповільнене або прискорене (хаотичне) мислення;
- Чорно-біле або бінарне мислення. Сприйняття світу категорично (свої — чужі, добре — погано). Це може свідчити про психологічну травму, емоційне вигорання, фізичну втому.
- Цинізм і втрата людяності. Це може бути захисною реакцією у важких стресових умовах, симптомом емоційного вигорання або свідченням такого явища як «втома від співчуття».
- Почуття провини. Заважає відновлюватись і може впливати на всі сфери життя.
- Втрата інтересу до побутових процесів і потреб. Після повернення з зони бойових дій військові можуть не цікавитись «звичайними» цивільними справами, бо на фронті виконували життєво важливі задачі, а в тилу доводиться займатись “незначними” процесами.
- Втрата контакту з родиною. Коли член сім’ї відсутній протягом довгого періоду, вся родина адаптується до життя без нього/неї. Відновлення стосунків як з партнером, так і з дітьми потребує додаткових зусиль і часу.
Психологиня соціального проєкту «Разом», членкиня Національної психологічної асоціації України, викладачка Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та капітанка поліції Катерина Мітченко відзначає:
- Втрату ідентичності. Через пережитий травматичний досвід образ власного «Я» військових є сильно розщепленим — відсутнє або туманне розуміння, хто я є, який/а я є, які маю можливості, бажання. (Наприклад, фрази «не розумію, хто я тепер такий і де моє місце», «я солдат, і цим все сказано» тощо);
- Гіперзбудливість та гіперчутливість. Контроль емоцій над розумом, збентеження, фізичне або емоційне збудження, тривога, виснаження, смуток, заціпеніння;
- Дезорієнтації та дисоціації. Втрата здатності думати, діяти, орієнтуватися в просторі, відчуття нереальності того, що відбувається, порушення сприйняття власної особистості;
- Розрив нормальної інтерпретації свідомості, пам’яті, емоцій, репрезентацій тіла, моторного контролю та поведінки.
Описані реакції на травму є науково доведеними реакціями нервової системи на психологічному, поведінковому та нейробіологічному рівнях. Нервова система, орієнтована на власне збереження та подальше відновлення і адаптацію до умов середовища, проявляє відповідні реакції, щоб безболісно переживати травматичний досвід,
— пояснює Мітченко
Психологиня відзначає поведінкові та емоційні реакції, які можна відстежити:
- реагування на гучні звуки;
- уникнення людей та всього, що нагадує про військові події;
- постійна настороженість і пильність, очікування на небезпеку;
- перепади настрою;
- нав’язливі думки про пережиті події, які неможливо контролювати;
- емоційне переживання ситуацій заново;
- нездатність до розслаблення, через це можливе зловживання алкоголем, вживання наркотичних речовин;
- неможливість відчувати позитивні емоції.
Фахівчині відзначають у військових загострене відчуття справедливості через руйнування базових ілюзій життя: справедливості світу, власної безсмертності та контролю над життям. Як наслідок, можуть проявлятись психологічні реакції:
● відчуття безпорадності, безпомічності від того, що нічого не піддається контролю або навпаки тотальне прагнення все контролювати (прораховувати свої дії чи інших членів сім’ї, контроль ситуації навколо);
● почуття самотності через прагнення зберегти власну ідентичність або навпаки її втрата — відчувається прагнення усамітнитись;
● недовіра до всіх, тотальне відчуття підступу, зради, підвищена пильність як до соціальних аспектів, так і до подразників навколишнього середовища.
Мітченко зазначає, що ці реакції є нормальними на момент повернення із зони бойових дій та можуть тривати до місяця. Більшість ветеранів можуть самостійно пристосуватися до рівня, коли організму комфортно жити. Проте 30% осіб, які мають досвід участі у активних бойових діях та пережили травматичну подію, можуть мати розлади адаптації та надалі посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Знати та розуміти видимі та невидимі наслідки тих важких випробувань, з якими щоденно стикаються наші захисники та захисниці необхідно як кожному громадянину, так і тим, хто має забезпечити гідне ставлення та різнобічне відновлення та можливості працевлаштування в громадах, куди буде повертатись велика кількість воїнів після демобілізації,
— зазначають у Центрі реадаптації та реабілітації «Ярміз».
