Наступ на Курську область. Як Україна змінює ситуацію на лінії фронту

У серпні українські війська почали операцію в Курській області. В наступі беруть участь підрозділи щонайменше шістьох бригад, тобто декілька тисяч військових, стверджує Forbes. 

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський відзвітував Зеленському, що українські війська контролюють 82 населені пункти, відповідно 1 150 квадратних кілометрів території Росії.

Свідомі розповідають, як проходить українська операція в Курській області та як вона може змінити ситуацію на лінії фронту.

6 серпня влада Курської області РФ заявила, що Збройні Сили України намагалися прорвати російський кордон, але цьому нібито змогли запобігти. Згодом у російському Міноборони повідомили, що «українська ДРГ відступила на свою територію». У Головному управлінні розвідки українського Міноборони відмовилися коментувати заяви щодо Курської області. 

7 серпня очільник Кремля Владімір Путін зібрав військове керівництво РФ через ситуацію в Курській області, яку назвав «масштабною провокацією».

8 серпня у Росгвардії заявили про додаткові заходи безпеки на Курській АЕС задля захисту «особливо важливого об'єкта».

The Washington Post написав, що Україна взяла під контроль газорозподільчу станцію в Суджі Курської області. До цього росіяни стверджували, що ЗСУ зайняли кілька прикордонних сіл і частину міста Суджа. Аналітичний центр «VoxCheck» із «Суспільним» підтвердили знищення колони російської техніки в селі Октябрьське Рильського району Курської області РФ.

9 серпня учасники ПВК «Вагнер» оголосили намір воювати за Росію в Курській області.

10 серпня Президент України Володимир Зеленський назвав операцію в Курській області «витисканням війни на територію агресора». Уночі того ж дня в Брянській, Курській та Білгородській областях Росії влада ввела режим контртерористичної операції.

11 серпня  військовий партизанський рух «Атеш», створений українцями та кримськими татарами на тимчасово окупованих територіях України й Росії, повідомив про перекидання російської 810-ї бригади з Покровського напрямку на Донеччині в Курську область. Перед переміщенням ця бригада діяла на Херсонщині.

12 серпня тимчасовий виконувач обов'язків губернатора Курської області Олексій Смирнов відзвітував Путіну, що ЗСУ взяли під контроль 28 населених пунктів у Курській області. Натомість, за підрахунками DeepState, їхня кількість становила 44.

13 серпня Зеленський заявив, що під контролем України 74 населені пункти.

Речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій сказав Politico, що на тлі української операції на Курщині Росія передислокувала деякі свої підрозділи із Запорізької та Херсонської областей на півдні України.

Того дня речник МЗС України Георгій Тихий заявив на брифінгу, що метою операції Сил Оборони України в Курській області РФ є не захоплення чужих територій, а збереження життя людей і захист території України від російських ударів. Дії України є абсолютно легітимними, а ЗСУ не порушують міжнародного гуманітарного права.

Росія оголосила евакуацію населення з Глушковського, Коренівського, Суджанського, Великосолдатського та Красноярузького районів. 

15 серпня Головнокомандувач ЗСУ відзвітував Президенту України Володимиру Зеленському про захоплення 82 населених пунктів на території Росії.

The Washington Post повідомили, що цього місяця Україна і Росія мали відправити делегації до Дохи, аби укласти угоду про припинення обстрілів об'єктів енергетики та обох країн. Проте перемовини зірвалися через вторгнення України в Курську область.

Українські високопосадовці в Києві мали змішані очікування щодо того, чи можуть перемовини бути успішними: дехто оцінював шанси на успіх у 20 відсотків, а інші передбачали ще гірші перспективи. Але Україна завдяки захопленню територій покращила свою майбутню переговорну позицію.

Попри це, припускають оглядачі The Washington Post, ймовірність швидких мирних переговорів зменшилася. Путін публічно пообіцяв не пом'якшувати свою позицію щодо переговорів через напад на російську територію.

Ані в Офісі президента, ані в Генштабі досі не оголосили, яка ж насправді мета української операції в Курській області.

Речник Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Петер Стано в коментарі «Суспільному» заявив, що Україна «має законне право захищатися, зокрема завдаючи ударів по агресору на його території».

Речник Державного департаменту США Метью Міллер повідомив, що Україна не обговорювала зі Сполученими Штатами операцію в Курській області до її початку. 

Американський канал новин CNN відзначив повідомлення російських військових блогерів про те, що українці взяли під контроль газотранспортну станцію в Суджі — єдину, через яку газ з Росії надходить до Європи транзитом через Україну. CNN нагадав, що Європейський Союз запровадив широкі економічні санкції проти РФ, але ці обмеження не поширюються на імпорт природного газу. Хоча ЄС скоротив імпорт газу з Росії із 45% у 2021 році до 15% у 2023 році, частина російського газу досі продовжує надходити до Європи через Україну, попри війну.

Водночас 12 серпня видання «Bloomberg» повідомило, що Росія та Україна мають намір продовжувати постачання газу до Європи, навіть попри бойові дії поблизу ключового транскордонного пункту транзиту палива.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі через військову активність неподалік Курської атомної електростанції закликав сторони до «максимальної стриманості». Він запевнив, що МАГАТЕ «стежить за ситуацією».

Пізніше заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх заявила, що дії в Курській області РФ «відповідають політиці США» та не спричиняють ескалацію.

Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас заявив, що через військову операцію України в Курській області Росія перекидає туди свої війська з Калінінграда.

А медіа «Белновости» з посиланням на джерело в Міністерстві оборони Білорусі написало, що білоруський лідер Олександр Лукашенко дав указівку передати частину військової техніки для Росії — для підкріплення в Курській області та на інших напрямках.

Радник Білого дому з питань національної безпеки Джон Кірбі під час брифінгу заявив, що США підтримують зв’язок з Україною, щоб «краще зрозуміти» цілі та стратегію операції в Курській області.

Він наголосив, що США не змінювали свої підходи щодо обмежень на використання американської зброї для ударів углиб Росії.

14 серпня Президент США Джо Байден уперше прокоментував операцію України в Курській області. 

Він наголосив, що регулярно спілкується щодо цього зі своїм персоналом: «Мабуть, кожні чотири-п’ять годин протягом останніх шести-восьми днів. І це [українська операція в Курській області — ред.] створює справжню дилему для Путіна».

Завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак у коментарі Свідомим зазначив, що ймовірними цілями української операції в Курській області є зупинка просування російських сил і зміна ходу війни, яка зараз стагнує. 

Колишній Міністр оборони України Андрій Загороднюк у коментарі The Atlantic назвав пʼять можливих причин наступу: відвернути росіян від інших напрямків, зокрема від Харківського; забрати ініціативу в російської сторони; показати світу слабкість російської армії; випробувати нову військову тактику; запобігти російському наступу через кордон на нових напрямках.

The Sunday Times з посиланням на анонімне/власне джерело в українській сфері оборони повідомляють, що ціль ЗСУ — «переконати наших людей, а також європейців і американців, що українська армія досі має великий потенціал, аби знищити росіян».

Підполковник армії США у відставці Джон Нагл говорить WSJ, що українці планують порушити російську логістику на Харківщині та захопити десятки полонених, щоб обміняти їх на українських військових.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) 11 серпня написали, що операція в Курській області дозволила Силам Оборони України вперше з листопада 2023 року перехопити ініціативу в театрі воєнних дій.

Українська операція змусила російське військове командування передислокувати сили та техніку на ділянку, яку атакувала армія України. На думку аналітиків, Владімір Путін і військове командування РФ, ймовірно, помилково вважали, що Україна не спроможна протистояти російській ініціативі у війні. Тоді як поточна здатність України досягти оперативної несподіванки та оскаржити ініціативу РФ кидає виклик оперативності російських наступальних зусиль в Україні. 

Досі Росія використовувала свою ініціативу на полі бою, щоб чинити тиск на Україну та намагатися перешкодити зусиллям ЗСУ накопичити живу силу й техніку для майбутніх контрнаступальних операцій.

Джерела The Wall Street Journal кажуть, що українські підрозділи швидко просунулись углиб Росії завдяки засобам РЕБ, які вивели з ладу російські комунікації. Прорватись на швидкохідній бронетехніці допомогли удари безпілотниками та системи ППО.

Джерело Economist у Генштабі зазначає: «Найбільш боєздатні підрозділи відправили до найслабшого місця на російському кордоні». Українська операція була ретельно спланована — через несподіваний напад більшість російських строковиків просто здались у полон, каже джерело.

The Altantic пише, що російські війська, ймовірно, не були готові до українського наступу. Одна з можливих причин — західні партнери заборонили українцям воювати їхньою зброєю на території Росії. Саме тому росіяни відправили майже всі війська в Україну та залишили на кордоні непідготовлені підрозділи.

Також The Altantic, посилаючись на джерело в Генштабі, зазначає, що російська армія воює «серйозніше» й українські військові можуть «потрапити в пастку». Однак операція в Курській області значно покращила бойовий дух бійців — поранені військові кажуть, що взяли б участь у наступі знову.

З 2022 року російське командування розглядало міжнародний кордон із північно-східною частиною України як «сплячий» фронт — після відходу військ Росії з Київської, Чернігівської та Сумської областей на початку повномасштабного вторгнення й звільнення Україною частини Харківської області восени 2022 року. 

Відтоді українські сили проводили диверсійно-розвідувальні дії, вогонь непрямим наведенням та транскордонні удари вздовж кордону з осені 2022 року. Однак жодна з таких дій не викликала ширшого оперативного занепокоєння Росії щодо захисту своїх територій у цих районах. Зі свого боку, РФ намагалася використати загрозу нових транскордонних вторгнень в Україну, щоб стягнути та закріпити сили ЗСУ вздовж кордону. Однак аналогічна концентрація в цьому районі з боку України [перед Курською операцією], схоже, не викликала такої ж реакції російських військ. 

В ISW також нагадують, що війська РФ першими «активували» частину цієї «сплячої лінії фронту», коли на початку травня 2024 року розпочали наступальну операцію на півночі Харківської області — у спробі розширити лінію фронту далі на північний схід України, щоб розтягнути українські сили.

Тож Курська операція може змусити Москву розглянути потребу в живій силі та техніці для захисту міжнародного кордону як частини всього театру бойових дій. Своєю чергою, це може накласти довгострокові обмеження на оперативні плани Кремля, з якими Росія раніше не стикалася, наголошують аналітики ISW.

Вони додають, що хоча попередні рейди проукраїнських сил у Росію не змінили уявлення Кремля про потреби захисту кордону, але поточна українська операція в Курській області змусить РФ ухвалити рішення. Адже нинішні дії ЗСУ в цьому районі створюють «значні загрози російським військовим операціям в Україні та стабільності режиму Путіна і вимагають відповіді», вважають фахівці Інституту вивчення війни. 

Вони нагадують, що досі, вважаючи кордон спокійною ділянкою фронту, Росія мала більше можливостей накопичувати сили для ведення бойових дій в Україні. РФ витратила значні ресурси на будівництво укріплень вздовж прикордонної зони, однак не спрямувала туди достатньо ресурсів для їхнього укомплектування й захисту.

Оглядачі The Wall Street Journal зазначають, що операція на Курській дузі вперше за майже рік передала Україні тактичну ініціативу на одній ділянці фронту. Проте для її проведення українська сторона перекинула війська й озброєння з лінії фронту, яка і без того вже розривається, що є ризиком погіршити ситуацію. Олексій Їжак додає: звідки Україна перекинула війська на Курську область, поки не відомо. На його думку, це війська не зі східного флангу, а з білоруського напрямку.

За даними DeepState, російська армія має стабільні успіхи на Донеччині. Зокрема, війська просуваються в бік Покровська. Втрата міста може перерізати логістичний вузол, що постачає війська, які воюють на північному сході, зокрема в Часовому Яру. Олексій Їжак стверджує, що на окупацію Покровська російській армії знадобиться щонайменше два або три місяці. Втрата Покровська, за його словами, не велика катастрофа, але може суттєво повпливати на зміну оперативної ситуації на східному фронті.

The Wall Street Journal з посиланням на джерела серед американських офіційних осіб заявили, що Росія починає виводити війська з України у відповідь на вторгнення під Курськом, але вони не назвали цифри й не зазначили, з яких регіонів відтягують сили. Українські військові на сході стверджують, що тиск росіян тут не послаблюється. Олексій Їжак говорить, що прогнозувати, на якому етапі Росія змушена буде перекинути сили з Донеччини на Курщину, неможливо. Ймовірно, російське командування набирає старих найманців, залишки особового складу ПВК «Вагнер» та інших угруповань.

Для зупинки стабільного просування російської армії на Донеччині, відзначає Олексій Їжак, Україні потрібно більше зброї, дозволів, а головне — особового складу.