«Ми вже відрізняємо снаряди по пострілах»: як живуть люди у прифронтових містах Криворіжжя
Кривий Ріг — прифронтове місто, яке з перших днів повномасштабної війни стало одним із головних форпостів півдня України. Російські військові намагалися захопити його — штурмували аеропорт. Наразі лінія фронту відсунута від Кривого Рогу на 50 кілометрів.
Про те, як живе під час війни Кривий Ріг та найближчі міста — у репортажі свідомих.
Під вогнем
Ніч на 25 серпня. О 2-й годині ночі місто прокидається від вибухів. Армія РФ зі сторони тимчасово окупованого Херсона обстріляли центральний район міста касетними снарядами.
«Ситуація в місті залишається стабільно напруженою. Люди перелякані. Водночас всі згуртовані і не панікують», — коментує заступниця начальника військової адміністрації Кривого Рогу Вікторія Третяк.
29 серпня росіяни завдали чергових ударів крилатими ракетами по місту — без значних інфраструктурних руйнувань та постраждалих.
Попри це Кривий Ріг живе: вода, електрика та зв’язок є; лікарні, аптеки, магазини та громадський транспорт працюють.
Інша ситуація в громадах, які межують з Херсонською областю. Апостолове, Зеленодольськ, Нікополь та Мар’янське — міста, які щодня згадують у зведеннях руйнувань та постраждалих серед мирного населення.
Коли тривали бої біля Кривого Рогу, підприємиця Наталія перебувала у рідному селищі Жовте, Апостолівської громади. Від 24 лютого і до сьогодні прокидається від обстрілів.
«Ми чуємо всі обстріли із Зеленодольська, хоч до міста близько 30 км. Вже навчилися відрізняти снаряди по пострілах», — пригадує жінка.
Зеленодольськ — невелике місто на околиці Криворізького району. До лінії фронту, що проходить Каховським водосховищем, близько 6 км.
«Інтенсивність обстрілів тільки збільшується. У ніч на 27 серпня росіяни обстріляли майже всі території громади. Зруйновано приблизно 432 квартири і близько 700 домоволодінь за весь час», — зазначає очільник Зеленодольськом громади Дмитро Невеселий.
Майже всі школи, дитячі садочки, заклади культури обстріляні та частково або повністю зруйновані. На кожному кроці видно сліди воєнних злочинів Росії
За даними мера міста, від 24 лютого в Зеленодольську загинуло 13 людей, ще 32 отримали поранення.
«Люди в напрузі. Та попри страх вже звикли. Дорослі сидять на лавочках, діти грають у дворі. У цей час чутно вибухи із прикордонних територій», — додає Невеселий.
Планової евакуації наразі немає, але на випадок «поганого» сценарію схема пропрацьована.
«Ми вже надавали людям можливість евакуації: автобусами вивозили до Кривого Рогу, де розселяли. Але люди повертаються», — говорить Невеселий.
Як Кривий Ріг приймає переселенців
Ми стоїмо перед будинком гуртожитку Криворізького Коледжу економіки та управління КНЕУ. Раніше тут мешкали студенти, зараз — десятки осіб, які вимушено покинули свої домівки в Херсонській, Донецькій, Харківській та Миколаївській областях.
Сьогодні тут справжнє свято — волонтери з криворізького туристичного центру «Командор» вперше організували для дітей тренування з акробатики.
Від початку повномасштабного вторгнення екскурсії та подорожі країною припинилися — на заміну прийшло волонтерство. Вже шість місяців «Командор» на чолі із засновником організації Григорієм Курочкіним ініціює для родин майстер-класи, навчальні та розважальні програми й екскурсії.
«Перші півтора місяця війни з друзями рив окопи, бліндажі, всіляко намагався допомогти місцевій теробороні. Потім переключивсь на допомогу цивільним», — розповідає Григорій Курочкін.
Водночас центр «Командор» організовує фотовиставки, концерти та творчі зустрічі з письменниками, музикантами і науковцями для дорослих.
«Був випадок на виставці: дідусь з Нової Каховки, викладач хімії-ботаніки, зупинився біля фото з котом, завмер і крізь сльози сказав: “Це мій кіт. Мій котик, якого я залишив”. Я миттю зв’язався з фотографом, який зробив цю світлину, поговорив з ним, і він дав дозвіл подарувати це фото з котом дідусю», — переповідає Курочкін.
Пізніше «Командор» відкрив ще одну виставку — добірка антивоєнних плакатів «Хочу докричатися до світу».
Переглядаючи роботи художниці, Курочкін раптово зупиняється на портреті хлопчика, який у руках тримає невеликий макет планети Земля, і каже: «Це справжній Ілон Маск!».
Ярославу 7. Він з Селидова на Донеччині. З мамою та дідусем живе в одному з гуртожитків Кривого Рогу.
«Почалася історія з заходу, де роздавали дітям подарунки — розфарбовані як планета Земля м’ячики. Ярослав бере м’ячик, очі розширюються, і каже: “А звідки ви дізнались, що я так люблю космос?» — каже Курочкін.
Ярослав стиснув планету в руках і жодного разу не кинув її.
«Поїхали ми з міста ще коли було холодно, рано вранці. Поїздка тоді зайняла 50 годин», — розповідає хлопчик.
За офіційними даними, в Кривому Розі перебуває понад 60 тисяч вимушено переміщених людей.
«Люди надалі евакуйовуються до нас із прифронтових населених пунктів, але не так масово, як раніше. Знаю багато ситуацій за останній тиждень, коли люди намагалися втекти, але підірвалися на мінах чи їхні автівки обстріляли. А проте, у нас є волонтери, які на свій страх та ризик допомагають вибратись з окупації різними способами: на возах, вплав, тягнуть», — говорить Вікторія Третяк.
Регіон перетворився на осередок допомоги. У Кривому Розі — 86 тимчасових прихистків, працюють два гуманітарні хаби. Людям допомагають знайти житло, отримати медичну, психологічну і юридичну допомогу та забезпечують триразовим безплатним харчуванням. Росіяни ж обстрілюють місто, руйнуючи життя тих, кого змусили тікати з дому від бойових дій.
