Музика, яку ви могли пропустити: добірка від «СЛУХ»

Щомісяця медіа про музику та культуру «СЛУХ» шукає альбоми, пісні та кліпи, які не опинилися у хіт-парадах і пройшли повз слухачів. Разом із ними публікуємо добірку української музики, яку ви маєте почути. 

«Силуетами Вітрин» є продовженням торішнього мініальбому «Матч Поінт» дуету Максима Сікаленка та Олексія Боднара. Це попмузика з елементами груву і фанку, яка магічним чином змушує підвестися і поринути в емоційний танок — навіть тих, хто зазвичай уникає активностей такого роду.

Сплетений із химерних звуків і текстур, новий мініальбом продюсера і музиканта Максима Тощо стає уособленням привабливого хаосу. Мінливий, експериментальний, різносторонній — він залишає слухача у розгубленому стані, але це минатиме з кожним наступним прослуховуванням.

У новому альбомі vioria перемиває кістки своїм ненадійним крашам і обіймає їх до хрусту тих самих кісток. Це аж занадто милий попрок, який викликає мікс емоцій: смуток, біль, радість. 

Перший альбом колективу за шість років — і пряме попадання в серденько. «Фата» — це переродження ліричної героїні за два роки повномасштабного вторгнення, під час якого їй довелося пристосуватись до нової реальності, попрощатися зі старою собою і знайти віру в майбутнє. Vivienne Mort кажуть, що роботу потрібно слухати від початку і до кінця — і це найкращий спосіб зануритися у витончену оповідь. Це не просто музичний твір, це — цілий всесвіт, сповнений любові, болю і надії, з яким хочеться поєднатися, перетворитися на його невіддільну частину. 

На початку цього року «хлібороби» випустили мініальбом «Donbass Blues»: це був еклектичний блюзпанк з експресивним вокалом і саксофоном. Тепер колектив повернувся із новою тужливою й тривожною піснею. «Самота» — це мандрівка всередину себе, дослідження свого оновленого «Я» і боротьба зі страхом.

Любителька заплутаних текстів і музики, що пробирає до кісток, Уляна Автенюк продовжує розкривати найпотаємніші куточки своєї свідомості. Томливим речитативом саундпродюсерка розповідає чергову особисту історію, від якої тілом йдуть мурашки.

З наполегливістю вченого і тендітністю закоханого Oi FUSK все глибше досліджує любов. Цього разу він випустив меланхолійно-мрійливий інді-поп про зцілення почуттями від непостійності й буденного хаосу. Сюрреалістична оповідь, яка наповнює кожен сантиметр тіла теплом і, звісно, любовʼю.

Ходять чутки, що арія «Summertime» для опери «Поргі та Бесс» американського композитора Джорджа Ґершвіна натхненна українською колисковою «Ой ходить сон коло вікон». Так львівський гурт вирішив поєднати мотив арії та переклад тексту з рядками колискової. Вийшла пісня, від якої на душі стає спокійно і життя видається прекрасним.

«Океан Ельзи» перевипустили пісню «Той день» із культового альбому «Янанебібув» (2000). У новій версії до гурту доєдналися чотири популярні українські артисти та артистки, серед яких Yaktak, Kola, Shumei та Jerry Heil. Приємне переосмислення добре знайомої композиції, на якій голоси Святослава Вакарчука та запрошених виконавців сплітаються у чарівній гармонії.

Слово «дихотомія» походить від грецького dichotomia, що означає «поділ навпіл». Пісня, наче уривок зі щоденника, описує тугу і ностальгію за домом, у який неможливо повернутися. Вокалістка гурту Олена Карась родом із Криму, і в кліпі, випущеному разом із композицією, використані архівні відео з її дитинства.

Berliner Doner під напружений альтроковий саунд із відблисками вічхаусу примарним речитативом випускає на волю свою тривожність. Нерозуміння свого внутрішнього світу, хаос у зовнішньому і відсутність точок опори закарбувалися у цій похмурій сповіді виконавця.

YARIMA вміє заряджати енергією і дарувати хороший настрій. Нова пісня однозначно заслуговує на особливе місце у вашому плейлисті, адже вона є уособленням промінчика серед сірого, затягнутого хмарами неба. Яскрава й світла танцювальна попкомпозиція, під яку хочеться рухатись, радіти життю, забувши про негаразди.