Місце та роль комедії під час війни

Після 24 лютого кожен намагається бути корисним на своєму фронті. Одним з інструментів інформаційного фронту є комедія. Українці перетворюють російську інформаційну зброю у меми. Це допомагає вистояти психологічно.

«Свідомі» розповідають про гумор, його прояви під час Другої світової та російсько-української воєн. 

Люди різних поколінь висміювали образи диктаторів, країн-агресорів та зображали перемогу над ними. Такий прийом розповсюджувався під час Другої світової війни, оскільки це принижувало ворога і підіймало дух.

Комік Чарлі Чаплін у 1940 році зняв сатиричний антигітлерівський фільм «Великий диктатор», фразу з якого цитував Зеленський під час виступу на Каннському кінофестивалі: «Людська ненависть пройде, і диктатори помруть, і влада, яку вони забрали в людей, повернеться до людей. І поки люди вмирають, свобода ніколи не загине». 

У 1942 році американська анімаційна студія «Warner Brothers» транслювала короткометражний мультфільм «Ducktators» («duck» — «качка» і «diktators» — «диктатори»). Головні герої стрічки уособлювали образи Гітлера, Муссоліні та Хідекі. 

Іншим проявом гумору були карикатури. Художники малювали сатиру на підписання пакту Молотова — Ріббентропа у 1939 році. На одній з карикатур автори зобразили «шлюб лідерів двох держав-агресорів — Гітлера та Сталіна» із підписом «Цікаво, скільки триватиме цей медовий місяць?».

До 24 лютого лише деякі коміки згадували війну у своїх виступах, однак зараз це основна тема виступів. Актор інародного театру абсурду «Воробушек» Олександр Сердюк пояснює, що важливо, аби це був справжній громадянський прояв, а не спосіб підлаштуватися під реальність. Тема війни у теперішніх стендапах — не тимчасова річ, яка стала мейнстримом, а дійсність, яку ми проживаємо.

Люди сприймають гумор як спосіб відвернутися від подій, проте, за словами Сердюка, треба не допустити забуття, як після 2015 року, коли війна стала фоном. 

Гумор має занурювати в реальність комедійними та саркастичними інструментами. Підбадьорити, але не дистанціювати суспільство. 

«Нас все життя відволікають. Зараз йде війна, вона йде вже вісім років, і нас відволікали, що російські військові намагаються забрати українські території. Я сам по собі бачу, відволікався всі вісім років: не волонтерив, не дізнавався, що з військовими, і творчість була направлена на відволікання», — розповідає Сердюк. 

З початку повномасштабної війни комедійна індустрія швидко перемкнулася. Серед коміків став популярним стендап в бомбосховищі, де жартують про пропаганду РФ та «другу» армію у світі. 

28 квітня стендап-комік Антон Тимошенко опублікував перший англомовний виступ, орієнтований на закордонну аудиторію, із закликом донатити на підтримку України. Відео вже поширив ірландський стендап-комік Дара О’Бріен. 

А польський автор Анджей Рисує (Andrzej Rysuje) створює комікси на підтримку України, в яких висміює росіян, що крадуть українську побутову техніку. 

25 травня Французький сатиричний журнал «Charlie Hebdo» присвятив номер Україні, для якого зібрав роботи Асоціації карикатуристів Одеси. Усі кошти від продажів тижневика планували передати на ЗСУ та ТрО Одеси.

Важливо, щоб запал комедійного простору не закінчився після війни. 

«Ми можемо всі зникнути як народ, країна, культура, і зараз не можна давати слабкість і зупинятися», — наголошує Сердюк. Навіть якщо це про жарти.