Міфи про неонацистів і Бандеру. Як «Азов» став мішенню російської пропаганди?

Однією з версій росіян щодо причини військового вторгнення в Україну було знищення нацистів і «бандерівців». Поширення такої пропаганди особливо вплинуло на «Азов». 

Починаючи з 2014 року, в Україні та світі почав набирати популярності вигаданий росіянами міф про «неонацизм» бригади. Росія змогла домогтись цим заборони на надання військової допомоги азовцям, заборони участі у навчаннях, а згодом почати використовувала цей фейк проти всієї української армії.

Даний міф змішував поняття націоналізму, який був популярною ідеологією в «Азові» та ґрунтувався на працях Бандери, Коновальця та Донцова. Росіяни перекрутили все: організаційну структуру підрозділу, її ідеологію та символіку. 

Свідомі поспілкувались з Владиславом Доцентом Дутчаком — лейтенантом бригади «Азов», істориком та доктором філософських наук про те, як росіяни будували та поширювали міф про «неонацизм» в «Азові», які це мало наслідки та як бригада боролась з пропагандою.

Послухати матеріал:

Російська пропаганда почала активно діяти водночас з першими спробами окупувати Україну у 2014 році. У травні-червні тоді ще добровольчий полк «Азов» був одним з військових підрозділів, що не дав росіянам окупувати Маріуполь. Відтоді «Азов» став однією з основних цілей дезінформації росіян. Основою цього стало засилля так званого «неонацизму» в рядах українських добровольчих військових підрозділів. 

Обрали росіяни саме «неонацизм» з однією причини. Росіяни не можуть казати, що воюють проти українського народу, який впродовж десятиліть називали «братнім». Тому руками російської пропаганди українців потрібно перетворити у свідомості середньостатистичних росіян на «нацистів». Відповідно війна з ними є продовженням «справи» предків. 

Це пояснює Владислав «Доцент» Дутчак — український викладач та історик, що був одним із засновників «Школи хорунжих» в «Азові» у 2017 році, а також лейтенант бригади «Азов». Доцент потрапив у російський полон на заводі «Азовсталь» під час блокади Маріуполя навесні 2022 року, а у вересні того ж року був звільнений. 

З його слів, росіяни націлились на три основні складові тоді ще батальйону, щоб довести його приналежність до «неонацизму»: організаційну структуру, ідеологію та символіку. 

Методологія росіян не сильно змінилась крізь роки. «Якщо додавати щось нове чи прибирати старе, то це лише зашкодить усталеній росіянами парадигмі», — пояснює Доцент.

З 2014 року в риториці росіян досі використовують слова «батальйон» та «полк», попри те, що «Азов» уже довгий час є бригадою. Досі пропагандисти РФ називають бригаду «Азов» саме «нацбатом» (нацистським батальйоном), , попри те, що на початках своєї діяльности він був, як і більшість подібних підрозділів, «добробатом». 

Росіяни продовжують називати «Азов» парамілітарним формуванням чи певною «міліцією», яке нікому не підпорядковується, попри те, що 12-та бригада «Азов» є повноцінною частиною Національної гвардії України. 

«Коли я вийшов з полону і подивився про себе фільм, який зняли росіяни, називається «Вербовщик», то дізнався, що мене боїться сам Зеленський. Нібито я особисто впливав на політиків України та погрожував їм, щоб ми бились до кінця, бувши на той час молодшим сержантом в блокованому Маріуполі. Логіку в російській подачі марно шукати», — ділиться Доцент. 

Росіяни неодноразово стверджували, що у самій ідеології «Азову» присутній расизм та фашизм. Абсурдність даних звинувачень пояснюється тим, що в «Азові» служать десятки національностей: картвели (прим. самоназва грузинського народу), білорусі, татари та киримли, угорці, євреї, греки, азербайджанців та вірмени. Військові усіх національностей та релігійних конфесій. Водночас з цим «Азов» звинувачували у нацизмі, антисемітизмі, ультранаціоналізмі та десятках інших «-измів», що часто стають непоєднуваними одне з одним.

«Дійсно, на перших етапах свого існування «Азов» формували добровольці із націоналістичного середовища, які принесли із собою націоналістичний світогляд та ідеологію. Згодом все це пройшло певну трансформацію, і зараз ми можемо говорити все ж більше про корпоративну військову культуру підрозділу, яка має духовний зв’язок із військовою культурою та ідеологією українського національно-визвольного руху XX століття», — розказує Доцент. 

Стосовно постаті Степана Бандери, то його азовці вважають Героєм України та символом боротьби за українську незалежність, про що говорить Доцент. Водночас імпонує пану Владиславу більше постаті Коновальця та Шухевича. 

Склад бригади на сьогодні є занадто різноманітним, щоб казати, що в «Азову» є окрема спільна для усіх ідеологія в класичному розумінні цього слова. бригада розвиває власну ідеологію для своїх бійців, яка будується на різних ідеях, які актуальні для української держави сьогодні. 

«Єдина ідеологія, яка може бути в нашому професійному війську, — це захист української державності. Захист територіальної цілісності та незалежності. Захист інтересів української нації. Роль азовців у сучасному періоді історії можна порівняти із роллю Січових стрільців Дієвої армії УНР: «...національний легіон на службі законного, народом визнаного, національного уряду, без огляду на характер державного устрою та соціально-політичного законодавства, що його провадив би у життя той національний уряд». Нація для нас це велика позачасова спільнота «і мертвих, і живих і ненароджених». Нація для нас — це велика родина. А родину потрібно захищати та берегти. Бійці підрозділу під час нагороджень завжди підкреслюють свою місію словами: «Служу українській нації!» Найбільш концентровано наша ідеологія проявляє себе у нашій ритуалістиці, у Молитві українського націоналіста та Декалозі», — пояснює Доцент, що ж таке ідеологія «Азову». 

В цьому контексті також необхідно чітко розмежувати поняття націоналізму та нацизму. Перший будується на ідеях мононаціональної держави та на її благах. Другий же має за мету побудову моноетнічного суспільства за підходами євгеніки — псевдонауки та набору вірувань про покращення «людської раси» шляхом штучного відбору певних етносів чи рас. 

Символікою «Азову» є ꑭ — «Ідея Нації». Її використовували різні організації: «Патріот України», «Фрайкор», «Азов», Третя Штурмова бригада ЗСУ та десятки інших. Росіяни посилаються на те, що це є саме символом Вольфсангель, який використовувався у Третьому Рейху. Подібні звинувачення будуються лише на зовнішній схожості символів, попри те, що несуть вони зовсім різний сенс. Сам Вольфсангель також використовувався впродовж століть у німецькій геральдиці. 

Подібне звинувачення є абсурдним, адже самі росіяни, зі слів Владислава «Доцента» Дутчака, використовують літеру Z, що також широко використовувалась армією Третього Рейху. Більшість символів, що росіяни використовували на своїй військові техніці на початку повномасштабного вторгнення, раніше належали Вермахту. 

Пропаганда росіян мала ефект і на самих військовослужбовців «Азову». Він був незначний, але відчутний. 

«Російська пропаганда впливала негативно. В нас доволі багато людей приходили в наш підрозділ, які могли вільно користуватись англійською. Лунали досить гучні звинувачення від The Telegraph, The New York Times, The Guardian та інших. Це було досить прикро. Ти читаєш і хапаєшся за голову з одним питанням «як так?» Ти думаєш, чи це замовлення, чи несвідома якась позиція, чи що?», — ділиться Доцент.

В даному питанні варто робити чіткий поділ на три групи: ті, хто підтримують дані міфи через політичну боротьбу всередині країни; ті, хто працюють на зарплаті в росіян чи власний зиск та бренд; та «корисні ідіоти», як їх називає Доцент. 

«Ми звикли інтерпретувати усі виступи як «за» чи «проти» нас в західних ЗМІ чи від західних політиків. Варто розуміти, що там також йдуть партійні політичні ігри. Дискредитація нашого підрозділу та усіх ЗСУ часто є не про дискредитацію саме нас, а свого опонента, що підтримує Україну. До прикладу, боротьба між республіканцями та лівим крилом демократичної партії. “Азов” тут стає інструментом».

Показово, що закон «Ліхі», який вимагає розгляд інцидентів порушення прав людини на основі конкретних фактів, не застосовувався щодо «Азову». Рішення про прийняття поправки першочергово ґрунтувалось на характеристиці «Азову» західними ЗМІ, які, вочевидь, сформували своє ставлення до підрозділу під впливом московської пропаганди.

Першим в американській політиці питання про «неонацизм» «Азову» підняв Джон Коньєрс-молодший, який належав до демократичної партії. У 2016 році він став першим, хто вніс законопроєкт про заборону направлення американської допомоги «Азову». В українському інформаційному полі Консьєрса заведено називати проросійським, втім Доцент вказує на те, що він не був таким. «Це просто людина крайніх лівих поглядів, яка будувала свої висновки на неправдивих основах, а також вела боротьбу проти адміністрації Трампа, що на той час підтримувала Україну». 

Процес було запущено, кампанія дискредитації у західних ЗМІ продовжувала набирати обертів. Найгірше в становище для Азову додавало протистояння лівого крила Демократичної партії президенту Трампу. У 2017 році західна преса вже прямо звинувачувала США у «підтримці неонацистів в Україні». 

В той час до цієї політичної кампанії приєднується колишній співробітник ФБР Алі Суфан, що стверджує про нібито «17 тисяч міжнародних праворадикальних найманців з 50 країн», які прибули до України на війну. Тоді він також висловлювався про те, що до влади в Україні прийдуть праворадикали у 2019 році, ділиться пан Владислав Дутчак. 

Вже у 2018 році до руху приєднується популярний у російських ЗМІ лівий конгресмен Демократичної партії Ро Ханна, що очолює рух понад 50 конгресменів, які виступають за припинення будь-якої військової допомоги Україні, яку розблокував Трамп. 

У 2019 році за ініціативи конгресмена від штату Нью-Йорк Макса Роуза, 40 членів Палати Представників США (демократи) підписали звернення до Держсекретаря Майка Помпео з вимогою внести полк «Азов» до переліку терористичних організацій. Конгресмени демонстрували свою повну необізнаність в даному питанні. «Батальйон “Азов” є відомою ультранаціоналістичною міліціонерською організацією в Україні, яка відкрито запрошує неонацистів у свої ряди», — писали у зверненні конгресмени. На щастя це звернення не підтримали у Державному департаменті, однак зброю підрозділ так і не отримав. 

Усі ці політики та представники ЗМІ посилались у всіх своїх заявах на «батальйон “Азов”». Наслідком цієї кампанії стала заборона надавати західне озброєння Бригаді, а також заборона на залучення до тренувань та вишколів під проводом інструкторів зі США та НАТО. 

Існують також люди, які дійсно вірять та поширюють подібні наративи на Заході. Доцент пояснює це тим, що, на відміну від росіян, європейці будують свої висновки на логіці та фактах. Втім, є проблема, що з російською присутністю базисні факти викривлюються. Внаслідок цього європейці та американці використовують банально неправдиві засновки для побудови висновків. 

Остання ж група виключно отримує вигоди від поширення такої інформації. Як напряму від росіян фінансово, так і через збільшення своєї популярности. Доцент наводить приклад Саймона Шустера — кореспондента журналу «Time», що написав книгу про Володимира Зеленського «The Showman» — який поширював фейки про звʼязки «Азову» з праворадикалами на Заході у 2021 році. 

В Україні також не бракувало недоброзичливців або «корисних ідіотів», як їх називає Доцент. Мова йде насамперед про проросійських політиків або про лівих активістів типу Володимира Чемериса або Тараса Білоуса (останній напевно змінив свої погляди, адже служить у ЗСУ), які організовували акції з вимогами «Розпустіть “Азов”!» Постійно вели інформаційну кампанію проти «Азову» також проросійські ліві організації, типу сталіністського обʼєднання «Боротьба».

Подібну риторику росіян підтримували й деякі історики, яких Доцент називає «недобровісними». Як приклад, він називає «дослідницю воєнних злочинів» Марту Гавришко, що перекручує ідеологію «Азову», звинувачує його у нацизмі, а також робить десятки помилок в самій організаційній структурі бригади. Від згадок про «капеланську службу», яка відсутня в «Азові», до плутанини в офіцерському та сержантському складах бригади. «Якщо звертати увагу на ці дрібниці, то зразу стає зрозумілим звідки вітер віє», — пояснює Владислав Дутчак. 

Для української публіки сьогодні пропаганда РФ видозмінює свої наративи. За словами Дутчака, вони стверджують, що «Азов» виступає у якості «загрядзагонів», які не дозволяють мобілізованим українцям відступати чи здаватись у полон. «Цим вони пояснюють, чому не вдалось взяти Київ за три дні». Такі наративи проштовхуються росіянами для внутрішнього розколу в українському суспільстві.

Впродовж усього існування «Азову» як військового підрозділу, їм було необхідно боротись з наслідками російської дезінформації. Зі слів Доцента, командир бригади Денис Редіс Прокопенко сам запрошував західних журналістів пожити на базах частини з особовим складом, подивитись, послухати та самому пошукати «неонацизм» в «Азові». Командування завжди було відкрите, але не всі, хто писав новини про «Азов», тоді хотіли приїхати. 

Діяли також внутрішньодержавні та міжнародні ініціативи «Азову» за підтримки військового та політичного керівництва України. Велась системна робота впродовж років, що призвело до зміни ставлення до «Азову» у світі. Першим успіхом в цій роботі став квітень 2022 року, коли Японія винесла «Азов» зі списку терористичних організацій та попросила вибачення. 

У 2022 році американська компанія Meta Platforms видалила «Азов» зі списків заблокованих організацій. Тепер у «Азову» є підтверджені акаунти на Facebook та Instagram. Акції на підтримку полонених бійців «Азову», а також акції, присвячені пам’яті жертв теракту в Оленівці, збирають велику кількість учасників у багатьох містах США. До них долучаються не лише представники української громади, а й американці, які не мають відношення до України та з різними політичними поглядами.

В липні 2023 року Френсіс Фукуяма — відомий американський філософ та автор книги «Кінець історії та остання людина» про перемогу демократії над автократією у 1990-их роках — відвідав зустріч з представниками «Азову» у Стенфордському університеті та підтримав бригаду у Twitter (X). Зі слів Доцента, це мало великий вплив на американську інтелігенцію тоді, та показало «Азов» зовсім з іншого боку. 

У 2023 та 2024 роках відбулось декілька візитів представників «Азову» до США та зустрічей із представниками водночас Демократичної та Республіканської партій. Азовці у 2024 році виступали в ООН та Давосі (Ілля Гендальф Самойленко), на засіданні Ради Європи (Сергій Мольфар Цісарук), а також зустрічались із представниками НАТО і почали брати участь у міжнародних військових конференціях. 

Також до розвінчування міфу про «неонацизм» «Азову» долучились і міжнародні добровольці, що долучились до лав бригади. Детальніше про це можна дізнатись у відео «Морський піхотинець з США про міжнародний легіон, українську армію та службу в Азові» на YouTube-каналі Владислава Дутчака «Доцент знає».

Іншим складником успіху у боротьбі з російською пропагандою було блокування російських медіа, по типу Russia Today та Sputnik в Європі. 

«Інформаційне середовище формує свідомість виборця. На виборця в демократичних суспільствах опирається політик. Відповідно [ред. — із блокуванням російських медіа] наративи змінюються», — пояснює Доцент. 

Кульмінацією цієї боротьби стало зняття заборони на передачу американського озброєння бригаді «Азов», що відбулось у червні 2024 року. «Азов» пройшов перевірку, передбачену законодавством США, проведену Державним департаментом. Перевірка відбулась за законом «Ліхі» та «не виявила жодних доказів грубих порушень прав людини» з боку бригади.

«Усе змінив Маріуполь», — говорить Доцент. Зараз бригада «Азов» набула легендарного значення не лише в Україні, але й стала відомою у всьому світі. Здобути таку славу азовцям допомогли їх подвиги на рівні з іншими підрозділами в блокованому місті Марії.