MH17 та гра в довгу

17 листопада Окружний суд Гааги оголосить свій вердикт у справі збиття літака Boeing 777, який виконував рейс MH17. Катастрофа сталася 17 липні 2014 року. З того часу минулого понад вісім років. Певно, багато хто вже і не пам’ятає подію. Пригадаємо, що і як сталося.

Сили АТО наступають на більшості напрямків. Незаконні збройні формування вимушені відступити зі Слов’янська, Бахмута та Краматорська. Повітряні сили завдають ударів по місцях скупчення бойовиків. Українське військо прагне оточити НЗФ, відрізавши підконтрольні їм території від сполучення з Росією. 

Поблизу Зеленопілля, у прикордонні Донеччини, українські військові розгорнули базовий табір. 11 липня 2014, близько 4 ранку, російські системи залпового вогню обстріляли його. Російська артилерія била точно, адже перед тим цю позицію розвідували їхні безпілотники. Один «Орлан-10» вдалося збити. 

14 липня транспортний літак Ан-26 прямував в Луганський аеропорт, аби доставити провізію українським військовим на кордоні. Близько 12-ї години зв’язок з бортом зник. Літак йшов на висоті, недосяжній для переносних зенітно-ракетних комплексів. Його збив російський зенітно-ракетний комплекс «Бук», який, ймовірно, перебував на території Росії. Як визнавав ватажок НЗФ «днр» Ігор Гіркін, на озброєнні у бойовиків такої просунутої техніки не було. Тож за пуск цієї ракети безпосередньо відповідали російські військові. 

Іншими словами, якби українське військо продовжувало наступ у такому ж темпі, до осені 2014 НЗФ припинили би своє коротке існування. Тож російські війська почали діяти більш активно.

Після ракетного удару по Ан-26 стало зрозуміло, що повітряний простір над Донеччиною та Луганщиною стає все більш небезпечним. Через це Україна заборонила польоти над сходом України на висоті 8-10 кілометрів над землею. Нижчі повітряні ешелони вже були закриті для цивільної авіації. 

Проте пасажирський рух тривав, але на більших висотах. «Стеля» для ЗРК «Бук» — 25 кілометрів, але, схоже, ніхто не думав, що російське військо стрілятиме по пасажирських літаках. 

17 липня 2014 року комплекс 53 зенітно-ракетної бригади Росії прибув з РФ на тимчасово окуповані території. Ймовірно, росіяни вичікували український транспортний літак, який мав прямувати в Луганський аеропорт. Проте росіяни та бойовики переплутали його з пасажирським «Боїнгом» компанії «Malaysia Airlines», який прямував з Амстердаму до Куала-Лумпур. Усі 298 пасажирів загинули. 

Після влучення ракети в літак Гіркін опублікував повідомлення про «збиття Ан-26». Інший ватажок бойовиків Ігарь Безлєр сказав, що збили український винищувач. Вочевидь, бойовики не відразу зрозуміли, що сталося. Вони виїхали на пошуки військових авіаторів, які могли катапультуватися. Лише тоді стало ясно, що влучили у пасажирський «Боїнг». 

На той час Росія все ще сподівалася зберегти відносини з європейськими країнами і водночас провадити імперську політику щодо України. Тому російська пропагандистська машина  ввімкнулась і запрацювала на повну, аби Росія уникла відповідальності за збитий літак.

Пропагандисти просували відразу три наративи. Їхня мета — заплутати, а не переконати, що одна з цих версій є істинною. Вони хотіли, щоб спостерігачі втратили інтерес до теми та визнали власну неспроможність розібратися. 

Перший наратив — літак збив український винищувач. Це неправда, адже таких літаків поблизу не було, встановила Спільна розслідувальна група Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів та України.

Другий наратив — літак збив український ЗРК «Бук». Зокрема, цей наратив просував пропагандист Анатолій Шарій, опублікувавши інтерв’ю з «колишнім контрактником ЗСУ», який нібито служив на українському комплексі. Це теж виявилося неправдою, оскільки відео з ракетою у небі та заяви свідків дозволяють визначати місце запуску. Це відбулося на тимчасово окупованій території, підтвердила група розслідувачів. Системи протиповітряної оборони не застосовують в тилу супротивника, тож український ЗРК не міг там опинитися. 

Третій наратив — Україна мала закрити повітряний простір на всіх висотах. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію не зобов’язує країну, яка перебуває у стані війни, так вчиняти. Як Украерорух міг це передбачити? На той час сприйняття Росії як екзистенційної непрогнозованої загрози ще не сформувалося. 

Переконати росіян Кремля вдалося — за даними дослідження «Лєвада-Центру» більшість росіян у 2020 році продовжувала вірити, що до збиття MH17 причетна Україна. А от подібного ефекту за кордоном пропаганді досягти не вдалося. 

Нідерланди, громадяни якої найбільше постраждали від збиття, взяли ведення слідства на себе. Нідерландські прокурори вказують на те, що Україна не причетна до збиття. Натомість вони визначили чотирьох людей, які організували незаконну доставку ЗРК на територію України: це — бойовики НЗФ «днр» Ігор Гіркін, Сергій Дубинський, Олег Пулатов та Леонід Харченко. Оскільки доказів, що вказують на їхню причетність та причетність російських військ, занадто багато, Кремль обрав стратегію затягування. Гіркін, Дубинський та Харченко ігнорують суд, а адвокати відставного підполковника російських військ Пулатова намагалися примусити прокурорів робити зайву роботу, наприклад, допитати «диспетчера Карлоса з Іспанії» — вигаданого персонажа, який начебто бачив «український винищувач». 

Прокурори вимагають максимальне покарання для усіх чотирьох за умисне вбивство — пожиттєве ув’язнення. Очевидно, що справжня лава обвинувачених довша. Прокуратура це визнає. «Люди в Росії, які дозволили передачу зброї, обслуга ЗРК, російська влада також відповідальні за це», — сказав прокурор Тіс Бергер.

Сторони обвинувачення та захисту представили суду свої версії події.  Змагальна частина судового процесу завершилася. Попереду — оголошення вироку. Судді попередньо призначили проведення останнього засідання на 17 листопада.