Ліки з «недоведеною ефективністю» не лише не працюють. Вони можуть нашкодити

«Є щось для імунітету?» або «Дайте щось від нервів!» — доступ до ліків з недоведеною ефективністю в Україні занадто відкритий. Люди купують препарати, які продаються в аптеках чи навіть інтернет-магазинах, щоб вирішити різноманітні нездужання з надією, що самолікування якось допоможе. 

Іноді такі ліки називають «фуфломіцинами», проте це не зовсім коректно. Є також «ліки-пустишки», які по суті не мають діючої речовини. Наприклад, гомеопатія, яка може виявитись цукровими кульками. І єдиний ефект, який такі препарати можуть викликати, — це ефект плацебо. 

Але як пояснює фармацевт Андрій Чимбар, не до всіх препаратів з недоведеною ефективністю правильно застосовувати жартівливий термін «фуфломіцини».

«Є засоби з доведеною неефективністю, тобто “фуфломіцини”. Вони не працюють. Це доведено або клінічними дослідженнями (як у випадку гомеопатії), або випливає з фізико-хімічних властивостей діючої речовини (наприклад, супозиторії, які містять інтерферон).

А є ліки з недоведеною ефективністю. Клінічні дослідження їх ефективності або неналежної якості, або взагалі не проводилися. До цієї групи входить насправді велика кількість лікарських засобів, зокрема ті, що виробляються в країнах Європи», — каже Андрій Чимбар.

Деякі з таких препаратів в українських аптеках можна придбати без рецепта, як-от засоби з діючою речовиною «фенібут». За АТХ-класифікацією (міжнародна система класифікації лікарських засобів) фенібут належить до групи психостимуляторів та ноотропів. 

Фармацевт також додає, що є кілька проблем із засобами з недоведеною ефективністю. 

«По-перше, ми не знаємо, чому саме засіб “Х” не допоміг пацієнту/ці — тому, що засіб насправді недієвий чи тому, що конкретно цей/ця пацієнт/ка не відповідає на лікування (а така ситуація трапляється доволі часто — згадаємо, чи завжди нам допомагають від болю анальгетики та НПЗП  — нестероїдні протизапальні препарати).

По-друге, при застосуванні такого засобу ми можемо отримати невідомо які небажані реакції, бо засіб не вивчений належним чином. А отже, і реальних протипоказів ми не знаємо», — каже Андрій Чимбар.

Розглянемо, що не так із деякими групами препаратів, які ми звикли купувати без рецепта з примовкою «гірше не стане».

Імунітет — це чутлива система. І втручатись туди, щоб мати менше шмарклів в осінньо-зимовий період, — не вартує тих ризиків, які можуть нести сумнівні препарати.

«Згадаємо дійсно доказові препарати, які застосовуються для пригнічення імунної реакції, наприклад, при ревматоїдному артриті. Вони мають вагон і візочок небажаних реакцій. А якщо ми вирішимо “покрутити ручку” в іншу сторону та простимулювати імунну реакцію, особливо під час захворювання? Наслідки передбачити неможливо», — каже Андрій Чимбар. 

Інструкції імуномодуляторів, які можна побачити в рекламі, говорять про безпеку цих препаратів, майже повну відсутність побічних ефектів. Згадується хіба що «індивідуальна чутливість до препарату». Саме це, за словами експерта, і викликає сумніви.

«Наприклад, препарати з діючою речовиною тилорон, яка застосовується як імуномодулювальний та противірусний засіб. Не потрібно спеціальних знань, щоб зрозуміти: засіб, який має впливати на імунітет, не може бути настільки безпечним!» — вважає Чимбар.

Трави працюють. Багато сучасних фармацевтичних засобів, які ви купуєте в аптеці, мають рослинне походження. Класичний приклад — ацетилсаліцилова кислота, більш відома як аспірин, який довгий час виробляли з рослинної сировини —  кори білої верби. 

Чому краще купувати пакування перевірених ліків, а не обдирати кору з верби, щоб зготувати собі натуральний чай? Зокрема, через неможливість передбачити, як біологічно активні речовини, що входять до складу рослин, взаємодіють між собою та організмом. Адже перевірені фармацевтичні препарати — очищені, мають чітке дозування та перелік діючих/допоміжних речовин. 

«Передусім це стосується засобів індійського виробництва, які можуть мати у складі частини або екстракти десяти та навіть більше рослин! Сумісність цього “вінегрету” ніхто не вивчав», — додає фармацевт.

Приклад того, як може нашкодити фітотерапія, стався в Бельгії в 1992 році. За словами ботаніка Олексія Коваленка, багато негараздів у ті часи намагалися лікувати рослиною хвилівник. Зокрема, його застосовували як засіб для схуднення.

1992 року близько сотні клієнтів і клієнток бельгійської клініки при схудненні діагностували важкі ураження нирок та розвиток злоякісних пухлин у сечовивідних шляхах. Усі постраждалі проходили терапію на основі хвилівника. Дослідження показали, що аристолохієва кислота в складі хвилівника накопичується в організмі людини та є генотоксичною, тобто має властивість пошкоджувати ДНК. Це збільшує ризики розвитку злоякісних новоутворень.

«Тут все можна пояснити просто та коротко, — каже Андрій Чимбар. — Це майже завжди про марно витрачені гроші та час. І добре, якщо умовним сиропчиком ми лікуємо звичайний кашель під час застуди. А коли мова йде про психоемоційне виснаження, яке намагаються лікувати безрецептурними пігулками за порадами знайомих замість візиту до профільного/ї лікаря/ки? Або депресивний розлад? Не треба так».

Також більшість ноотропів не здатні проходити крізь гематоенцефалічний бар’єр — специфічну систему, яка захищає мозок від вірусів, бактерій та шкідливих речовин із кровоносної системи.

«Це робить приймання таких препаратів абсолютно беззмістовним», — підсумовує фармацевт.