Київський тиждень критики: як проходитеме один із найбільших кінофестивалів в Україні?

З 20 по 26 жовтня у кінотеатрі «Жовтень» пройде кінофестиваль Київський тиждень критики — це міжнародний кінофестиваль, створений для ознайомлення українських глядачів із найкращими новими фільмами, які обирають кінокритики. До програми входять фільми з лайн-апів головних світових кінофестивалів року, а також стрічки, що мали вплив на історію кінематографа, або присвячені визначним діячам кіномистецтва.

Цьогоріч фестиваль пройде вшосте. Попри війну, фестивальна програма розширилась і має п‘ять кінопрограм: ретроспективна програма «Історія української комедії», «Українські ґалапрем’єри», «Фокус: Україна — Велика Британія», а також міжнародна секція з гітами головних світових кінофестивалів і тематична ретроспектива культової кінокласики. 

Генеральний директор фестивалю Денис Іванов розповідає, що думка створити фестиваль виникла у 2017 році, коли він зрозумів, що в Україні немає кінофестивалю з кваліфікованою  комісією, куди б входили кінознавці. 

«Раніше комісії на кінофестивалях були ситуативні, туди не входили люди, які професійно цим займаються,  а лише менеджери», — говорить Іванов. Тому  звернувся до критикині Дарії Бадьор з ідеєю провести пробний фестиваль.  Так, у 2017 році показали чотири фільми та провели дискусію між кінокритиками та глядачами. 

«Такі фестивалі присутні у кожній розвиненій кінематографії, а дискусії з критиками залишають післясмак та поширюються на аудиторію», — говорить засновник фестивалю.  У наступні роки  подію  доповнили  кінопремією “Кіноколо” та різними програмами.

Майданчиком став кінотеатр «Жовтень» на Подолі. «Ми вирішили проводити фестиваль саме на Подолі, тому що це важливий куточок на мапі Києва. Ми хотіли зробити КТК не просто київським фестивалем, а й подільським», — розповідає Денис Іванов. 

Щороку комісія відбирає для показу стрічки, у яких зображено актуальні світові процеси. Для кураторів важливо сформувати  програму таким чином, щоб туди увійшли найоригінальніші з кінематографічної точки зору фільми. Ці стрічки найкраще показують, що відбувається в українському суспільстві та кіноіндустрії загалом. 

Український режисер, кінознавець «Довженко-Центру» та один із кураторів КТК Станіслав Битюцький говорить, що фестиваль дає змогу донести до глядачів ті фільми, які з якихось причин не потрапили на радар широкої публіки. 

«Кураторство — це продовження роботи критика. Ми не просто шукаємо фільми, а вводимо в контекст глядача і розповідаємо, чому варто звернути увагу на ту чи іншу стрічку», — розповідає Битюцький.   

Ще одним завданням фестивалю є спонукати глядача до діалогу.  

«Наш фестиваль не лише про показ фільмів, ми хочемо навчити не просто дивитися кіно, але й говорити про нього», — говорить кінокритикиня та членкиня селективної комісії Анна Дацюк. 

Вона вважає, що за шість років існування фестивалю його авдиторія почала сміливіше інтерпретувати побачене і вже зараз будує власні очікування та побажання щодо програми. Для організаторів важливо надати простір, де глядачі могли би дискутувати. 

Станіслав Битюцький додає, що для критиків — це ще й можливість познайомитися зі своїм читачем. 

«Ми бачимо людей, яким розповідаємо про кіно, отримуємо фідбек та обговорюємо. Це фішка цього фестивалю і те, що мені подобається найбільше», — говорить кінознавець. 

Сьогодні в Україні мало майданчиків для артхаусного та авторського кіно. 

«Кінотеатри надають перевагу показам, які можуть бути перспективними з точки зору касових зборів, але фільм “Стоп земля” Катерини Горностай показав, що успішна фестивальна історія стрічки може поєднуватися з успішними касовими зборами», — наголошує Анна Дацюк.

Протягом останніх трьох років Київський тиждень критики проводить фокусну програму,  в рамках  якої співпрацює з іншими країнами. Цьогоріч партнером стала Велика Британія. Куратори фестивалю обрали для програми три стрічки, які найкраще дають уявлення про стан британського кінематографа. З іншого боку, команда кінокритиків з Великої Британії обрала фільми, що пояснюють український кінопроцес.

На думку Дениса Іванова, український кінематограф поки маловідомий для іноземних критиків та нічим не виділяється на фоні інших країн Східної Європи. 

«У західних критиків поки немає розуміння, чим є феномен українського кіно, оскільки він існує останні 10 років», — говорить Іванов.  

Він вважає, що причиною цього є, з одного боку, відсутність розвитку кінематографа; з іншого, те,  що головними експертами у питанні українського кіно вважалися російські критики. 

«Російські критики сформували думку, що Росія є центром, а у нас нічого не відбувається. Цю тезу поширювали роками. Тільки нещодавно у французькому журналі “Cahiers du Cinema” надрукували український погляд на фільм Сергія Лозниці “Бабин Яр”», — каже засновник КТК.

Анна Дацюк вважає,  що співпраця з іноземними критиками відкриває новий погляд на стрічки. 

«Іноземні критики часто бачать в українських фільмах те, чого не бачимо ми, оскільки перебуваємо з режисерами в одному просторі. Нам цікаво спостерігати, як вони спілкуються через інший підхід та сміливі питання», — говорить критикиня. 

Цьогоріч до програми фестивалю включили секцію «Історія української комедії»,  яку сформували спільно з «Довженко-Центром».  Денис Іванов розповідає, що організатори давно хотіли показати еволюцію цього жанру, який розвивався протягом багатьох років, а зараз є лідером касових зборів українського кінематографа.  

«Для тих, хто цікавиться кіно — це екскурс у те, як у різні історичні епохи уявляли, що таке комедія», — каже засновник фестивалю.   

На думку Анни Дацюк, комедія актуальна і потрібна в теперішній час. Перегляд фільмів стане «терапією» в умовах війни. 

«У нашому кіно вистачає сміху, абсурдності, іронії та сарказму. Ми можемо самі над собою сміятися, розповідати історії живою мовою, і це буде відгукуватися», — наголошує Дацюк.

Підготовка до цьогорічного фестивалю відбувалася обережно через неможливість спрогнозувати, яка ситуація буде в Києві, та чи захочуть українці взагалі дивитися кіно. Організатори вирішили, що Київський тиждень критики варто провести, «бо це один із способів показати стійкість і те, що українці  не піддалися хаосу», як пояснює Денис Іванов. 

Анна Дацюк вважає, що за вісім місяців повномасштабної війни українська публіка скучила за культурними подіями в Україні. 

“Загалом перегляд кіно допомагає людям осмислити сучасні процеси”,  — каже критикиня.  

Під час підготовки до Київського тижня критики куратори зрозуміли, що з огляду на ті процеси,  які відбуваються, цьогоріч варто показати більше українського кіно. Тому програму розширили: покажуть фільми про виборювання права на життя, дисидентство, емансипацію та біженців. 

“Це актуальні історії про війну, які показують оригінальне бачення подій в Україні. Наприклад, фільм “Клондайк” про  трагедію MH17”, — каже критикиня.  

Загалом під час Київського тижня критики, який триватиме з 20 по 26 жовтня, глядачі зможуть переглянути 28 стрічок. Квитки та абонементи можна придбати на офіційному сайті фестивалю: kcw.com.ua