Кожна робить те, що в її силах. Там, де вона є: незламні жінки України
До 8 березня у Києві з’явилася серія плакатів на підтримку жінок. Щороку 8 березня в містах України відбувалися марші, цього року вийти на вулицю жінки не можуть. Тому ініціатива «Марш жінок» запустила кампанію «Незламні жінки України» — серія інтерв'ю та постерів з жінками з різних сфер та галузей, кожна з яких робить свій внесок у спільну перемогу там, де вона є.
Серед учасниць політикині, журналістки, співачки, військові, громадські діячки, волонтерки, лікарки.
Жінка — не «берегиня», а героїня, яка щодня доводить, що вона рівноцінна, сильна та незалежна. Будуємо країну, в якій основою є рівність та повага.
«Я ветеранка російсько-української війни, парамедикиня та учасниця кампанії Невидимий Батальйон, яка відкрила для жінок бойові посади в армії. Сил діяти мені надає думка, що якщо кожна опустить руки на своєму місці, ми легко можемо втратити країну», — Катерина Приймак, військова, співзасновниця Жіночого ветеранського руху.
Публікуємо кілька історій. З усіма героїнями можете познайомитись на сайті «Марш жінок».
Зараз повністю змінюється стереотип щодо жінки. Бачимо, яка кількість жінок воює — і це не тільки медикині, це кермувальниці транспортними засобами, снайперки, воїтельки, які беруть на себе стереотипні чоловічі функції.
Тут можна продовжувати і до волонтерок, які під обстрілами привозять ліки і вивозять хворих, і провізію, і гуманітарну допомогу — незалежно від віку чи професії.
Жінки в ЗСУ. Нарешті у нашому суспільстві ця тема вже не є такою табуйованою. Проте вона все ще досить стигматизована. Вважаю, що цей день в Україні точно має стати Днем просвітництва щодо проблем, потреб та звитяги наших воїнок.
Я щоденною забезпечую належний стан вагонів УЗ, які щодня рятують тисячі життів в Україні. Ми працюємо на підприємстві насамперед для перемоги. Ми мов зерна у маківці — усі разом й усі єдині.
Зараз, під час війни, жінки стають надзвичайно вразливими. Насильство виходить далеко за межі побутових стосунків, воно тепер — спосіб терору, ще один інструмент, який ворог використовує для залякування. Безпеку наших жінок треба відстоювати вже на міжнародному рівні.
Для мене важливо, аби українки, які перебувають у полоні, не були «невидимою» категорією. Ми повинні добиватися покращення умов їхнього утримання, протидіяти насильству в полоні, що складно, коли ворог грає не за правилами.
Роль жінки під час війни — брати на себе відповідальність і захищати країну. Чому? Є така цинічна відповідь — тому що чоловіків не вистачить. Вони самі не впораються. Тому що це наразі пріоритетний напрямок, на якому треба докладати зусиль. Це питання ефективного використання людського ресурсу. А ще — це питання виживання.
Війна показала, якою насправді є українська жінка — сильною, впевненою, самодостатньою та вольовою. Тому у сьогоднішніх реаліях вони можуть міцно стояти на одному щаблі з чоловіками.
Право жінки — бути людиною, з якою рахуються.
Важливо, щоб після перемоги не відбувалось відкату назад у дотриманні прав жінок так, як це сталося після Першої та Другої світових війн. Маємо голосно говорити про лідерство жінок та їхню роль у цій війні, а також про те, що права людини не можуть бути звужені, через них не можна переступати, бо інакше за що ми воюємо?!
Якщо жінки мають силу та витримку переживати біди зі своєю громадою, давати раду родині у нових містах та країнах, часто без знання мови й не маючи соціальних зв’язків та ресурсів, якщо жінки мають силу воювати зі зброєю у руках, місяцями працювати без вихідних й волонтерити, будувати нові мережі, фандрейзити мільйони доларів — ми точно готові приймати рішення та нести за них відповідальність. Зрештою, ми вже це робимо.
Більше історій шукайте на сайті «Марш жінок».
