«Коли ти сам на сам із втратою, важливо розуміти, що можеш на когось покластися». Як працює фонд підтримки сімей загиблих військових «ТАПС»

Благодійний фонд «ТАПС» є частиною міжнародної організації «TAPS International», заснованої в США для підтримки сімей загиблих військових. Основними гаслами організації є «Свій до свого по своє» і «Родини мають продовжувати жити з памʼяттю і любовʼю до загиблих» з акцентом на слові «Жити».

У матеріалі розповідаємо, як організація допомагає впоратися з втратою близьких та обʼєднує родини, які переживають горе.

ТАПС створили у 2018 році як частину міжнародної організації «TAPS International». Основний напрямок діяльності — підтримка родин загиблих військових.

«Ми перебрали багато світового досвіду. Вивчали, як працюють з родинами загиблих у Хорватії та інших країнах, де були військові дії. Юлія Дмитрова (голова правління Благодійного фонду «ТАПС» — прим. ред.) познайомилася з Бонні Керролл (президентка і засновниця TAPS International — прим. ред.). Тоді TAPS працював з понад 80 тисячами родин загиблих. Досвід США здався найбільш можливим для адаптації в Україні. Він цікавий тим, що родини самі допомагають одна одній», — розповідає співзасновниця і проєктна менеджерка ТАПС Катерина Чижик. 

Організація фокусується на емоційному стані родичів. Психологи виробили один з головних принципів — «родини мають продовжувати жити з памʼяттю і любовʼю до загиблих» з основним акцентом на слові «жити». 

Приходять родини в ТАПС по-різному: через рекламу, «сарафанне радіо», у Дніпрі організація тісно співпрацює з військкоматами.

«Супровід починається відтоді, як родині повідомляють про загибель військового. Психологи беруть участь у похованнях і надають підтримку щонайменше перші 40 днів, які, як правило, є найважчими. Потім — за потребою. У нас є спільний чат, у який родичі можуть писати, якщо їм щось потрібно», — розповідає співзасновниця фонду.

З батьками, подружжями і дітьми працюють окремо — у матерів загиблих можуть бути одні потреби, у вдів — інші. Як приклад, ТАПС вчив дружин полеглих військових складати резюме. На це є запит, адже багато жінок були домогосподарками і після пережитої втрати хочуть знайти себе в професії. 

Здебільшого по допомогу звертаються жінки, однак чоловікам також надають підтримку: «У нас була група, де батьки загиблих збиралися на риболовлю. Вони з нашим психологом Олегом Чабаненком виконували вправи, і вчилися, що чоловіки теж можуть і кричати, і плакати».

ТАПС звернув увагу на проблеми спілкування між батьками і дітьми. Не всі батьки розмовляють з доньками та синами про втрату, про батька. Іноді матері «продовжували жити на кладовищі» і забували, що їм потрібно виховувати своїх дітей, що ті теж втратили близьку людину і потребують підтримки. 

«Ми витратили багато років на те, щоб пояснити, що це не лікування, а підтримка свого стану, усвідомлення того, що людина проживає втрату, що це нормально, що можна плакати, а в колі однодумців плакати легше», — розповідає співзасновниця фонду. 

ТАПС перейшов у формат методичних рекомендацій і максимально масштабувався в роботі з втратою. Після початку повномасштабного вторгнення кількість родин загиблих військових настільки зросла, що індивідуально працювати з ними важко. Тому, де це можливо, намагаються систематизуватися, а індивідуальну роботу переводити в психоемоційну.

Потреби у різних родин теж різні, тож ТАПС намагається об'єднати сім’ї так, аби ті спілкувалися з родинами, які пережили схоже горе. Цього року фонд запустив проєкт «ТАПС Camp». 30 дітей з сімей загиблих військових поїхали в Карпати. Компанія «Boeing» профінансувала чотири заїзди, перший пройшов у березні 2023 року. Після табору діти продовжують спілкуватись і приїжджають одне до одного на дні народження. 

Вже 10-17 липня пройде табір для дружин загиблих військових. У програмі — активний відпочинок і спілкування з психологами.

Коли одна людина з подібним досвідом допомагає іншій, вона стає прикладом та емоційною підтримкою для таких самих родин. Саме так ТАПС обирав модель роботи з родинами загиблих. Фонд проводить анкетування, яке відокремить, хто і яким чином може допомогти родинам загиблих. 

«Наша психологиня Олена Шилова витратила рік, щоб довести, що вона вдова військового. Її чоловік загинув в “Правому секторі”, який не був оформлений у підрозділах ЗСУ або Нацгвардії. Чоловік загинув у боях, і Шилова через суди набувала свій статус, тому розуміє, через що можуть проходити родини загиблих», — каже Чижик. 

«Ми робили великий проєкт допомоги соціальним працівникам Дніпра: проводили розвантаження для тих, хто працює з втратою та родинами загиблих, допомагали їм зрозуміти, наскільки важливою є їхня робота. Там працюють такі ж звичайні люди, які не були готові до таких обсягів роботи», — розповідають у фонді. 

Соціальні працівники, яких на прохання ТАПС міськрада направила на навчання, «перші 2 години сиділи і чекали, коли воно закінчиться». Потім разом із психологом почали обговорювати, що відчувають, коли до них звертаються родини загиблих. Фонд отримав багато позитивного фідбеку і почав обговорювати з Міністерством соціальної політики можливість розширення своєї діяльності на інші регіони.  

«По-перше, максимально про нас розповідати. Іноді родини перебувають у стані, коли просто не розуміють, що їм потрібна допомога. Ну і завжди потрібні донати, щоб реалізовувати проєкти. У 2022 році ми були розфокусовані — потреба фронту була значно критичніша, тому ми максимально допомагали військовим. Зараз структуруємось і повертаємось до основної діяльності. Від авральної роботи будемо переходити до проєктної, структурованої і системної», — каже співзасновниця і проєктна менеджерка ТАПС Катерина Чижик. 

Фінансово допомогти фонду можна за покликанням.