Коли донати стануть непотрібними

На третьому році війни в українців часом виникає запитання, коли вже не потрібно буде донатити на армію, коли її забезпечить держава? На це запитання мають відповідь військові, волонтери та представники благодійних фондів.

Паха у цивільному житті — айтівець. Зараз він керує відділенням ударних безпілотників у батальйоні розвідки пʼятої штурмової бригади. З наявними ресурсами підрозділу зараз, 60% дронів, які летять на завдання, уражають ціль.

Через руки техніків проходить кожен дрон, який потрапляє до відділення батальйону. Всі FPV потребують покращення, а це вимагає додаткової техніки: спектроаналізатор для того, щоб дивитися частоти, індивідуальні колективні РЕБи для того, щоб захищатися від ворожих FPV, акумулятори, зарядні станції для того, щоб обслуговувати акумулятори, мікроскопи тощо.

Все це купують для підрозділу Пахи волонтери, або ж скидаються самі військові. На місяць витрати сягають приблизно п'ятдесяти-шістдесяти тисяч. 

Зараз підрозділ Пахи може собі дозволити не брати державні дрони на користь інших підрозділів бригади, у яких менша волонтерська підтримка.

Для обслуговування одного дрона необідні ретранслятор, станція керування, старлінк, планшет, радіозв’язок, мавіки (розвідка та підтвердження результатів), паяльні станції, 3D-принтери, різноманітні інструменти для майстерні. І на все це також військові збирають донати, або ж закуповують самостійно.

На думку Богдана Даниліна, керівника мілітарного напряму фонду Сергія Притули, держава не має займатися мікроменеджментом, до прикладу, обладнанням майстерень. Завдання держави — масштабування виробництва, уніфікація боєприпасу, забезпечення кожного командування контрактуванням великих партій. Дрібніші витрати, окрім військових та волонтерів, мають покривати військові частини, які мають на це фінансування.

Володимир  Любяниченко, начальник юридичної служби Головного управління безпілотних систем Генштабу ЗСУ, стверджує, що постачання необхідної амуніції та обладнання відбувається, але багато чого залежить від командирів, які мають контролювати це питання. 

Йдеться про укомплектацію та утримання не тільки FPV-пілота, але про цілий екіпаж. Це пілот, це штурман, це інженер, це водій. Саме тому необхідно донатити на все, на що збирають військові, адже на позиції та поза нею екіпаж потребує багато інструментів для успішного виконання операцій, дрони лише частина з них.  

Які б успіхи на полі бою не здобували українські військові, необхідно пам’ятати, що на Україну напала значно багатша та більша держава. За словами Тараса Чмута, на покриття потреб сил оборони у війні подібного масштабу потрібно три бюджети України.

Дрон — це розхідний матеріал на війні. 100 FPV-дронів це, умовно, 2 мільйони гривень. За словами Богдана Даниліна, хорошому екіпажу їх виставить на три дні роботи. Є підрозділи, які за місяць використали близько тисячі дронів FPV — це витрати навіть не повної бригади. Тому важлива робота благодійних фондів та донати українців.

На думку Сергія Стерненка, навіть, коли основним постачальником за кількісним значенням буде держава, роль волонтерського сектору не зменшиться. Волонтерам потрібно буде знаходити нові технології, нові інженерні рішення та масштабувати їх. Після цього має бути висунута чітка пропозиція до держави з готовим рішенням, яке необхідно закупити у більших обсягах.

Російсько-українська війна — це війна технологій, які розвиваються та змінюються буквально щодня. Зараз розробки йдуть у напрямку виготовлення дронів, які зможуть автономно виявляти цілі — без участі оператора. Питання тільки в тому, на думку Сергія, хто раніше втілить таке рішення — ми чи росіяни.

Держава, хоч і повільно, відстаючи від волонтерських ініціатив, та досі з великою кількістю не розв'язаних проблем, все ж масштабувала виробництво та створила в умовах війни та постійних обстрілів в Україні конкурентний ринок FPV-дронів. 

Проте перемогти у війні зі значно багатшою Росією, наша забюрократизована державна машина не зможе, без благодійних фондів, волонтерських зборів та донатів всіх українців.