Кінець газового транзиту через Україну. Які будуть наслідки для Європи та Росії

Від прямого постачання російського газу для власних потреб Україна відмовилася в листопаді 2015 року. 1 січня 2025 року о 7:00 за київським часом Україна офіційно зупинила транспортування природного газу з РФ до країн Євросоюзу та Молдови через власну газотранспортну систему.

Для європейських партнерів рішення Києва не стало несподіванкою. Ще 20 грудня 2023 року єврокомісарка з енергетики Кадрі Сімсон заявила, що транзит російського газу через Україну буде зупинено, і закликала країни-члени Євросоюзу, які все ще споживають газ із РФ, підготуватися до змін на ринку. Рішенню України припинити транспортування російського газу не суперечила й угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Зокрема, стаття 472 передбачає, що «ніщо в цій Угоді не перешкоджає Стороні вживати будь-яких заходів, які вона вважає необхідними для забезпечення власної безпеки». 

Насправді питання відмови від російського газу порушували у Брюсселі ще в 2009 році після другої короткочасної зупинки (перша була у 2006 році) постачання російського газу через Україну. Тоді РФ звинуватила українців у крадіжці газу для ЄС. Рада міністрів з питань енергетики 27 країн-членів ЄС ухвалила стратегію припинення залежності Європейського Союзу від російського газу. Для втілення стратегії знадобилося 16 років та повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Чому не всі країни виявилися готовими до припинення газопостачання з РФ та чи зможе Росія компенсувати втрату європейського ринку азійським — читайте в матеріалі Свідомих.

У 2019 році Росія намагалася саботувати підписання договору про транспортування газу через територію України. Тоді завершилося будівництво газопроводу «Північний потік-2», який мав обійти українські газотранспортні системи.

Проти будівництва газопроводу виступала не тільки Україна, але й США та країни Балтії. США, побоюючись посилення впливу Росії на європейському енергетичному ринку, попереджали про можливі санкції щодо компаній, які будуть залучені в цьому проєкті. Білий дім дотримався обіцянок і запровадив обмеження проти «Північного потоку-2». Це вплинуло на колись тверду позицію Росії.

У тому ж 2019 році українська компанія «Нафтогаз» виграла ще один позов у російського «Газпрому» майже на 3 млрд доларів. Тоді суд визнав, що Москва порушила умови попередньої транзитної угоди й має заплатити кошти Києву. Це також позначилося на умовах переговорів щодо продовження газопостачання до ЄС через Україну.

30 грудня 2019 року «Нафтогаз» та «Газпром» підписали міждержавний транзитний контракт за європейським принципом «качай або плати». Тобто незалежно від обсягів транспортування Росія сплачувала Україні фіксовану суму за транзит. Натомість Україна пішла на поступки й погодилася відкликати інші газові позови, які на той час розглядали суди. 

У 2019 році Україна підписала контракт на транзит газу на п'ять років з можливістю продовження його дії сторонами ще на десять років. 

Австрія мала проблеми з російським газом ще до припинення дії контракту між Україною та Росією. 16 листопада 2024 року російська компанія «Газпром» припинила постачання газу австрійському енергетичному підприємству OMV. 

РФ таким чином відповіла на заяву, що OMV припинить платити за російський газ, щоб компенсувати суму в розмірі 230 мільйонів євро, яку за німецьким контрактом сплатила австрійська сторона і на яку не забезпечила газ російська. 

Коментуючи ситуацію з транзитом російського газу через Україну, комунальні служби Австрії заявили, що вжили запобіжних заходів у разі припинення постачання російського газу. Нові надходження будуть зі Словаччини, Німеччини чи Італії.

Натомість Словаччина негативно реагувала на бажання України припинити співпрацю з Росією. До критики дій Києва доєдналася й Угорщина.

На тлі припинення транзиту Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо 22 грудня відвідав Москву, де зустрівся з Владіміром Путіним. Після чого написав листа зі скаргами до Єврокомісії, в якому наголосив, що зупинка транзиту призведе до «збільшення напруги», а також пригрозив зупинити постачання електроенергії Україні. Зеленський припустив, що словацький політик діє за вказівкою Кремля, а не в інтересах Словаччини.

За словами Михайла Гончара, українського експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин та президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», Словаччина не є в критичному становищі щодо газопостачання. Експерт вважає, що в країні спекулятивно підвищили на кілька відсотків ціни на газ, але вже зараз все приходить у норму. 

«Незалежно від волі прем’єра, професійно спрацювали словацькі газовики. Вони розширювали потужності підземних сховищ газу, розбудовували інтерконектори з сусідніми країнами — Польщею та Угорщиною. Тому зараз немає жодних проблем їм отримати додатковий газ. Вони навчилися на своїх помилках після влаштованої Росією газової кризи у 2009 році», — пояснює Михайло Гончар.

Якщо країни Європейського Союзу виявилися готовими до припинення Україною транспортування російського газу, то кандидатка на вступ до ЄС Молдова — ні. 

Від середини грудня 2024 року Молдова перейшла на режим надзвичайного стану. Річ у тім, що електроенергія підконтрольної частини Молдови зав’язана на російському газі. Російський газ надходить на Молдовську ДРЕС на лівому березі (Придністров’я), а вироблену електроенергію закуповує правий берег (підконтрольна легітимному уряду територія). Така схема дозволяла отримувати електроенергію за вдвічі меншою ціною, ніж на біржі в Румунії. На частку цієї станції припадає до 90% електрики, яку закуповував Кишинів.

«Газпром» припинив постачання газу до Придністров'я, попри те, що відповідний контракт діє до 2026 року. Таких дій, ймовірно, не очікували ні у Придністров’ї, ні в незалежній Молдові. Газ не тільки складав основу економіки захопленого сепаратистами регіону,  але й підтримував легітимність так званого уряду за допомогою низьких тарифів для населення, а отже — позиції Росії в регіоні.

Як і передбачали деякі експерти, за два тижні від початку гуманітарної кризи почалися зрушення. Росія не відновила газопостачання, проте Вадим Красносельський, так званий очільник Придністров’я, 14 січня поїхав до Москви домовлятися про газ.

Росія обрала нову стратегію «співпраці». Тепер за планом Кремля підставна фірма має купувати на російські гроші газ на міжнародних ринках і постачати його в Придністров'я. Подібні махінації, швидше за все, є частиною плану Росії щодо впливу на вибори парламенту в Молдові цього року.

У відповідь Кишинів повідомив, що відповідно до молдовського законодавства, закупівля газу має відбуватися через «Молдовагаз» на комерційній основі. Тобто Росія має переказувати гроші місцевій компанії «Тираспольтрансгаз», яка має сплачувати «Молдовагаз» за послуги з купівлі й постачання газу з європейського ринку.

На сайті «Тираспольтрансгаз» остання новина, що стосується відновлення теплової енергії, на момент підготовки матеріалу датується першим лютого.  У ній йдеться про відновлення опалення населенню, освітнім та медичним закладам так званого Міністерства охорони здоров'я Придністровської Молдавської Республіки, установам так званого Міністерства соціального захисту та праці Придністровської Молдавської Республіки.

До того, як Київ виконав свою обіцянку не продовжувати транзитну угоду, рішення України обговорювалось у різних вітчизняних та закордонних виданнях. Маніпулятивними наративами відзначилося американське медіа «Bloomberg». 

До прикладу, в матеріалі від 28 грудня журналістка Ева Круковська радить «українському лідеру» врахувати необхідність захисту 38 600-кілометрової системи газопроводів країни. Ця система, на думку авторки статті, уникла атак, оскільки через неї протікав російський газ. 

Таке судження журналістів є помилковим, а, можливо, й маніпулятивним. За словами експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайла Гончара, по-перше, труби розташовані переважно під землею, а отже своєрідно захищені від влучань, бо складно атакувати те, чого не бачиш. По-друге, з 21 березня 2024 року Росія завдала ударів по підземних сховищах газу. Оскільки газосховища є частиною газотранспортної системи України, то вона вже стала ціллю для російських атак. 

Інший матеріал від Bloomberg каже, що «Москва вже має альтернативи для постачання палива, які захищають її від будь-якого серйозного економічного удару», попри припинення транспортування газу через Україну. Перший шлях встановлення економічної стабільності в РФ, на думку залучених виданням експертів, лежить через збільшення обсягу постачання газу до Китаю.

Росія вже обіцяла «розвернути» весь свій газ у протилежну сторону від Європи, але це технічно не вдасться, каже експерт. 

Спроможність «Газпрому» продавати більше через «Турецький потік» (прямий газопровід між Росією і Туреччиною по дну Чорного моря — прим. ред.) експерт заперечує. 

«Нитка турецького потоку практично заповнена. Гіпотетично туди можна впихнути ще, але фактично — додаткового газу вистачить хіба для потреб Придністров'я. Але Придністров'я не платить за цей газ», — доповнює експерт. 

За словами експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайла Гончара, нарощування постачання газу в інші напрямки не здатне зараз компенсувати втрату газового ринку ЄС. Експорт газу цього року дійсно зріс на пару мільярдів кубів порівняно з минулим роком, але це, на думку Михайла Гончара, не показник. Треба взяти до уваги, що це показники не «Газпрому», а приватної компанії «Новатек».    

Що стосується постачання скрапленого газу, то існують нюанси з його видобутком у суворих арктичних умовах. З компанії «Новатек», до прикладу, було зняте експортне мито, щоб цей газ з Арктики міг конкурувати на газових ринках. 

«До того ж, від цього газового експорту в скрапленому вигляді Росія не отримує прямого доходу в бюджет війни, як це відбувалося у випадку з газпромівським газом. Звісно, компанія “Новатек”  платить відповідні податки, але масштаб зовсім не той», — пояснює Михайло Гончар.

Росія продовжить використовувати свої непрямі важелі впливу, щоб проштовхнути потрібні їй ідеї.  За спостереженням Михайла Гончара, зараз серед європейських та американських політиків іноді звучить думка про пом’якшення санкцій, якщо Росія вдасть, що готова йти на компроміси для припинення російсько-української війни.