Хвилина до Третьої світової: як поширювалась російська пропаганда про падіння ракети у польському Пшеводуві?

15 листопада виявилося не надто спокійним днем практично для всього світу. В Україні відбулося чергове масове бомбардування енергетичної інфраструктури. У результаті близько 10 млн українців залишилися без електроенергії, води, тепла та стабільного звʼязку. А надвечір того самого дня стало відомо, що ракети наробили лиха у Польщі. Медіа повідомили про те, що містечко Пшеводув поблизу українсько-польського кордону зазнало ракетного удару, який забрав життя двох місцевих жителів. 

Після цього в інформаційному просторі стався справжній вибух: одні обіцяли, що українці ось-ось побачать у своєму небі літаки F-16, інші непокоїлися, що з хвилини на хвилину розпочнеться Третя світова війна. Різнилися також версії походження ракети: одні казали, що вибух стався через навмисний (чи випадковий) удар російською ракетою, інші — що причиною трагедії стала ракета української ППО, яка не влучила у ціль.

Водночас, оскільки польська влада очікувала завершення слідчих дій та не коментувала інциденту, навколо теми сформувалася інформаційна порожнеча. Через відсутність офіційної інформації та деталей ця пустка швидко заповнилася чутками й “інсайтами”. Крім прихильників теорій змов, інформаційним хаосом скористалась і російська дезінформаційна машина: у мережі миттєво розповсюдили офіційні повідомлення російського МЗС та інших представників російської влади, а дещо згодом почала зʼявлятись і російська пропаганда. 

Українська неурядова організація Громадянська мережа ОПОРА, яка займається аналізом поширення дезінформації в соціальних мережах,  проаналізувала, що саме писали у Facebook про Пшеводув і як Росія просувала свої пропагандистські наративи про ракетний удар по містечку.

Щоб простежити неправдиву інформацію та канали її поширення, ОПОРА використала Crowdtangle — інструмент Meta для аналізу Facebook та Instagram. За його допомогою завантажили та проаналізувала дописи на Facebook-сторінках та групах, які містили ключові слова «Пшеводув» та «Przewodów» за період з 15 до 24 листопада. Таких дописів виявилось 6513, серед них 1021 (15.7%) допис визначили як пропагандистський. Це найбільша частка дезінформації, яка траплялась у дослідженнях, — у попередніх матеріалах ОПОРИ відсоток російської пропаганди серед інших дописів рідко перевищував 10%.

Дезінформаційні меседжі, які виявили у дописах, можна розділити на шість категорій: коментарі російських офіційних осіб та органів влади, критика української та польської влади, країн Заходу, окремих політиків різних країн, припущення щодо погіршення відносин між Україною та її західними союзниками. 

Найбільша частка дезінформації (338 дописів або 33%) — повідомлення з відверто проросійським наповненням. До цієї категорії увійшли репости дописів російського МЗС, заяв міністерства оборони Росії, Дмітрія Пєскова або Васілія Нєбєнзі. Зміст цих заяв уявити нескладно: Росія не винна, ракетний удар є провокацією «київського режиму», а польські та західні політики і медіа «поширюють русофобію». Більшість цих заяв зʼявилися ще ввечері 15 листопада і дали поштовх для розвитку інших гілок дезінформації. 

Майже ідентична частка дописів (32% або 325 дописів) містила меседжі із антиукраїнською риторикою. Тут зібрався цілий набір тез із дискредитацією України, українців та української влади, а також заклики до поновлення перемовин про мир із Росією. Найпопулярніший меседж з антиукраїнською риторикою: українці часто брешуть, тому довіряти їм та Володимиру Зеленському не варто (163 дописи). Також траплялися й набагато радикальніші наративи: «Україна є необандерівською державою, тож вона націлена на знищення поляків».

17% або 175 дописів припадала на дописи з антизахідною риторикою. Тут здебільшого йшлося про те, що ракетний удар по Пшеводуву — не випадковість, а спланована провокація країн Заходу та України, аби розпочати Третю світову війну (132 дописи). 

Значно менш популярними були наративи про погіршення відносин між Україною та світом — 72 дописи (7%), відсутність суверенітету Польщі (бо вона чекала на згоду союзників, аби оприлюднити версію розслідування про українську ракету ППО) — 61 допис (6%), та неприпустимі реакції політиків різних країн на ракетний удар — 50 дописів (5%). 

Не варто думати, що ці наративи поширювались лише в російськомовних країнах або ж обмежилися винятково територією Польщі. Лише близько 10% дезінформації опублікована російською мовою. Натомість майже 90% фейкових повідомлень написані англійською, польською, іспанською, італійською та іншими мовами. 

За допомогою Crowdtangle виявлено країни, де найчастіше створювали дезінформацію про ракетний удар: Польща (101 допис), Росія (42 дописи), Чехія (33 дописи), Словаччина (16 дописів), Італія (15 дописів).

Цікаво й те, де саме розповсюджували неправдиву інформацію. Найчастіше (527 дописів) її поширювали на сторінках, які не вказали свого спрямування — невеликі сторінки або групи. Серед них трапляються як відверто проросійські (България и Русия- братски съюз!, Vladimir Poutine тощо), так і менш популярні політичні сторінки окремих країн (PEDRO CASTILLO PRESIDENTE DEL PERU, Румен Радев ВТОРИ МАНДАТ!). Багато пропаганди помітили на сторінках медіа (216 дописів): і російських (RT DE, Коммерсантъ Политика), й іноземних (Afrique Magazine News, El Informador Venezuela). 

Відсутність офіційних повідомлень та інформаційний хаос не зупинили машину російської пропаганди. Навпаки, вона швидко зорієнтувалася та майже одразу розпочала потужну міжнародну кампанію з виправдання себе і дискредитації України та її союзників. Це означає, що російська пропаганда певною мірою вчиться на власних помилках та намагається адаптуватися під нові реалії. Якщо на початку повномасштабного вторгнення Росія робила основну ставку на вплив на своє населення та інформаційні операції всередині України, тепер все більше схиляється до розхитування настроїв у соціальних мережах закордонних суспільств. 

Однак здатність російської пропаганди адаптуватись означає лише одне — Україні та країнам Заходу варто також підлаштувати власну інформаційну стратегію під нові реалії. По-перше, чи не найбільше на руку Росії зіграла інформаційна порожнеча, що настала через відсутність офіційної інформації, — це дозволило росіянам заполонити інформаційний простір власною версією події. 

По-друге, оскільки більшість російських телевізійних ресурсів сьогодні заборонені у країнах Заходу, основним «полем битви» за західну авдиторію залишаються соцмережі. Meta зробила доволі багато, щоб обмежити можливості російської пропаганди. Так само через рішення урядів окремих країн і керівництва ЄС деякі канали російської пропаганди у Telegram та сторінки у Facebook чи Instagram недоступні для відвідувачів із цих країн. Однак, як показує дослідження, російська пропаганда не обмежується лише сторінками Russia Today, Sputnik або TASS. Замість цього вона використовує мережу сторінок своїх прихильників у різних країнах. Так, до прикладу, сторінка България и Русия- братски съюз! стабільно зʼявляється у дослідженнях. 

По-третє, соціальні мережі не скоро матимуть бажання і можливість виявляти та видаляти весь пропагандистський та шкідливий контент. Саме тому єдина річ, яку можемо зробити, щоб російська пропаганда була неефективною, — навчитися виявляти та розвінчувати її самостійно.