Інсулінорезистентність — діагноз або вигадка?

Авторка:
ендокринологиня Діна Крилова
Інсулінорезистентність — діагноз або вигадка?

Від маратонів зі схуднення в соціальних мережах до порад нутриціологів, дієтологів, лікарів або й псевдоекспертів можна почути: «У вас інсулінорезистентність! Це і є причиною проблем зі здоровʼям та надмірної ваги». 

Але чи дійсно варто «звинувачувати» інсулін та зміну чутливості до нього у всіх гріхах? З’ясовуємо з ендокринологинею Діною Криловою.

Що означає «інсулінорезистентність»?

Інсулінорезистентність — це стан, коли в організмі людини спостерігається зниження чутливості жирової та мʼязової тканин, а також печінки, до інсуліну. Це не діагноз, а стан чутливості клітин до інсуліну.

Чим це загрожує?

Інсулін — головний гормон, який «бере глюкозу за руку й проводить у клітину». Якщо клітини стають менш чутливими до інсуліну — рівень глюкози в крові залишатиметься підвищеним. Відповідно, може розвинутися предіабет або діабет 2-го типу.

Чи може інсулінорезистентність бути причиною надмірної ваги та ожиріння?

Все навпаки! Дослідники припускають, що жирова тканина понад норму може провокувати запалення, фізіологічний стрес або інші зміни в клітинах, що сприяє розвитку інсулінорезистентності. Можливо, існує навіть певний не відомий наразі гормон, який виробляється жировими клітинами та передає іншим клітинам «команду» ставати інсулінорезистентними.

Іншими словами, інсулінорезистентність не сприяє набору ваги. Натомість надмірна вага є фактором ризику для розвитку толерантності до інсуліну.

Чому це стається? Наразі однозначної відповіді науковці надати не можуть. Проте відомо кілька генів, які роблять людину більш чи менш схильною до розвитку толерантності до інсуліну.

Також на це може вплинути ритм життя. Наприклад, люди старшого віку мають більшу ймовірність розвинути інсулінорезистентність.

Що ще підвищує ризики розвитку інсулінорезистентності?

До групи ризику можна віднести людей, які:

  • мають надмірну вагу;
  • фізично малоактивні;
  • мають батьків, брата або сестру з діабетом 2-го типу;
  • є афроамериканцем/-кою, латиноамериканцем/-кою, американцем/-кою азійського походження або жителем/-кою тихоокеанських островів;
  • мають синдром полікістозних яєчників (СПКЯ);
  • хворіли на гестаційний діабет, який розвивається під час вагітності;
  • народили дитину вагою понад чотири кілограми;
  • віком 45 років і старші;
  • мали рівень глюкози в крові понад норму;
  • мають високий артеріальний тиск;
  • мають низький рівень ЛПВЩ («хорошого» холестерину);
  • мають високий рівень жирів у крові, які називаються тригліцеридами;
  • мають захворювання серця, перенесли інсульт або хвороби кровоносних судин на шиї чи ногах.

Як можна визначити, чи маю я інсулінорезистентність?

Часто в лабораторіях можемо побачити аналіз — індекс HOMA-IR.

Але чи можна орієнтуватися на цей показник? Насправді ні. Індекс HOMA-IR не рекомендований для діагностики інсулінорезистентності через низьку чутливість.

Золотим стандартом діагностики є еуглікемічний гіперінсулінемічний клемп-тест. Однак тривалість дослідження, його вартість і високе навантаження для пацієнта/-ки виключають використання цього методу в клінічній практиці та обмежують його застосування переважно для дослідницьких цілей.

Як боротися з інсулінорезистентністю?

Найкращим способом, передусім, є фізична активність. Вправи можуть знизити резистентність до інсуліну як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. 

Американська діабетична асоціація (АДА) пропонує:

  • вставайте та рухайтеся кожні 90 хвилин, якщо сидите протягом тривалого часу;
  • інколи піднімайтесь сходами замість ліфта;
  • можна порухатись, коли розмовляєте телефоном або під час телевізійної реклами;
  • знайдіть заняття, яке подобається, як-от танці, садівництво або гра з дітьми; більше рухатися в побуті;
  • практикуйте щоденні прогулянки надворі;
  • щодня п’ять днів на тиждень рекомендують приділяти до 30 хвилин на швидку ходьбу. Можна розділити ці 30 хвилин на дві 15-хвилинні або три 10-хвилинні прогулянки;
  • спробуйте силові тренування, піднімаючи легкі ваги два-три рази на тиждень.

Не менш важливим аспектом у питанні інсулінорезистентності є харчування. 

Не існує дієти, яка мала б доведений вплив на лікування толерантності до інсуліну. Проте деякі дані свідчать, що споживання їжі з низьким вмістом жиру та високим вмістом вуглеводів може посилити резистентність до інсуліну.

Американська діабетична асоціація надає такі рекомендації:

  • готуйте менші за розміром порції та посуд для сервірування;
  • замініть звичайні безалкогольні напої та сік на низькокалорійні напої або воду;
  • надавайте перевагу запеченим, приготованим на грилі та пару стравам замість смажених;
  • половину тарілки мають займати зелень та овочі. ¼ тарілки слід наповнити м’ясом або іншим білком, іншу ¼ — вуглеводами;
  • споживайте більше овочів, цільнозернових продуктів і фруктів;
  • використовуйте каструлі з антипригарним покриттям або спеціальні кулінарні спреї;
  • зменште споживання вершкового масла, маргарину, сметани, майонезу, соусів та заправок для салатів із високим вмістом жиру; натомість приправляйте їжу соусом барбекю, лимонним соком або іншими варіантами з низьким вмістом жиру;
  • намагайтесь уникати частих перекусів.

Чи існують ліки проти інсулінорезистентності? 

Не існує окремих препаратів, схвалених для лікування резистентності до інсуліну. Проте деякі ліки від діабету є сенсибілізаторами інсуліну. Вони знижують рівень глюкози в крові шляхом зниження резистентності до інсуліну. Тому лікар/-ка може призначити вам такі препарати.