Ігри в «кальмарів»: королівська битва, соціальний протест та щупальця капіталізму

17 вересня 2021 року на стрімінговій платформі «Netflix» відбулась прем'єра 9-ти епізодів 1-го сезону «Гри в кальмара» («Ojing-eo geim») — масштабного південнокорейського трилера у специфічному жанрі «survival game». 

Серіал за лічені тижні став міжнародним феноменом і хітом, побивши всі мислимі/немислимі рекорди переглядів та згадок у соцмережах і медіа. Від неповнолітніх до пенсіонерів — «Гру в кальмара», без перебільшення, дивились і обговорювали всі; серіал став головною кіно- і телеподією 2021 року, так само як минулого 2023-го тільки лінивий не обговорював «Барбінгеймер». 

Поки ж фанати «Гри в кальмара» з нетерпінням чекали на другий сезон, який все ще залишається на стадії препродакшну, «Netflix» — з кінця листопада до початку грудня — випустив реаліті-шоу «Випробування», засноване на сюжеті та локаціях оригінального серіалу. 

Рекордні в історії телебачення 456 учасників отримали можливість позмагатися за суму в розмірі 4 500 000 доларів, граючи в дитячі забави з «Гри в кальмара»: «Червоне світло, зелене світло», «Цукрові льодяники», «Скляний місток». Зрозуміло, що «Випробування» показало чудові результати переглядів — і ось вже «Netflix» оголосив про роботу над другим сезоном. 

Чим була якісна й розумна оригінальна «Гра в кальмара» і чим було примітивне й дурнувате «Випробування» — читайте в рецензії.

Відразу необхідно обмовитись, що реаліті-шоу по «Грі в кальмара» не мало жодних шансів «обставити» оригінальний серіал і запропонувати глядачам хоч що-небудь рівноцінне сюжету й темам, порушеним шоураннером Хваном Дон Хьоком, який придумав і поставив «Гру в кальмара». 

Розробляючи концепцію «Гри» і ретельно продумуючи антикапіталістичний контекст серіалу, Хьок ґрунтувався на переживаннях із власного життя, наприклад як і його головний герой Сон Гі Хун, Хьок довго бідував, через що змушений був влізти в борги. 

Непроста економічна ситуація у Південній Кореї стала фундаментом серіалу — численні конфлікти, характер подій і навіть психологія та мораль персонажів «Гри в кальмара» безпосередньо визначені їхніми порожніми кишенями. 

Що таке добро і зло, на що здатна людина заради нечуваного куша, в який момент «непростого життєвого випробування» індивідуальне підминає під себе колективне, що визначає людські відносини і якою є людина насправді — всі ці соціально-психологічні питання, які порушуються Хьоком, мають місце виключно завдяки відчайдушному фінансовому становищу нижчих класів південнокорейського суспільства. 

Однак Хьоку вдалося піти ще далі — «Гра в кальмара» не зупиняється на одному лише соціальному та психологічному, вона також торкається питань релігії, філософії, гуманізму. Беручи участь у смертельних (не)королівських битвах, учасники «Гри» починають задаватись питаннями вже не тільки про фашизм, солідарність чи владу, але й розмірковувати про існування Бога, тваринну природу людини та її долю.

«Гра в кальмара» ідеально підлаштувалась під головний тренд 2019-2021 років — протестні настрої, бунт мас, панування лівих ідей. Після «Джокера» Тодда Філліпса та «Паразитів» Пона Джун Хо, які відчайдушно накинулись на непорушні основи капіталізму і демократії та запропонували кардинально переглянути так званий суспільний договір, «Гра в кальмара» стала апогеєм цього запального масового «з нас досить!». Епоха «Instagram» і «TikTok» дозволила навіть найбіднішим із нас із головою поринути в розкішне життя богемної аристократії, продажних політиків, пустоголових реперів і хвалькуватих телеведучих. 

Все це не могло не змусити бідних замислитись про свою долю, про реальні причини бідності, про економічний устрій західного суспільства, про — найголовніше — відсутність справедливих соціальних ліфтів. Після такого всесвітніми героями вже не могли залишатись якісь ідеалістичні «мутанти із суперздібностями» чи «високоморальні рятівники Білого Дому» — на передній план вийшли відверті антигерої, руйнівники старого світу, що були озлоблені та доведені до відчаю саме цим старим світом. 

Джокери палили машини, а паразити витісняли господарів із будинків. І от рівно про те ж саме «Гра в кальмара». Про багатіїв, які користуються бідняками; про розвагу ціною в життя; про пошук сенсу життя для тих, хто має все, і про виживання тих, хто позбавлений навіть прожиткового мінімуму.

Що з цього могло запозичити реаліті-шоу — питання абсолютно безглузде. Зрозуміло, що нічого! Жодна справжня небезпека учасникам «Випробування» не загрожувала — хоча навколо зйомок передачі й розгорнувся широкий скандал щодо оплати праці, участі в шоу, справедливого ставлення до гравців. 

Люди банально змагалися за гроші, нічим при цьому не ризикуючи, окрім можливості вилетіти з передачі. А значить ніякої соціальної, психологічної, а тим паче філософської та релігійної гостроти у «Випробуванні» апріорі бути не могло. 

Скажу більше: кричуща награність того, що відбувається, фантастична дурість учасників, їхні ненатуральні та дратівливі емоції, їхні примітивні коментарі та навіть затяжний хронометраж «Випробування» — все це перетворило реаліті-шоу в апологію дурості та нудьги, зробивши його повною протилежністю «Гри в кальмара», причому навіть в ідейному сенсі. 

Адже якщо «Гра в кальмара» у своїх суперечках жебрака з мільярдером торкалася найскладніших питань про людське суспільство, то «Випробування» нічим подібним вже не грішить, будучи відвертим комерційним продуктом і результатом «мислення наживи», що — як же це іронічно! — в оригінальному серіалі якраз нещадно критикувалося. Виходить щось на кшталт «ефекту Барбі» — нещодавній фільм Ґрети Ґервіґ, начебто спрямований проти всілякої експлуатації та капіталізму, в результаті лише збільшив доходи виробника іграшок «Mattel Inc». Ой, навряд чи джокери та паразити схвалили б щось подібне...

Матеріали, опубліковані в розділі «Колонки», представляють думку автора чи авторки та можуть не збігатися з думкою редакції онлайн-медіа «Свідомі».