Горлівка — Торецьк — Сєвєродонецьк — Дніпро. Родинна пекарня, яку не лякає війна
![Горлівка — Торецьк — Сєвєродонецьк — Дніпро. Родинна пекарня, яку не лякає війна](/storage/lp/15000/dba5cb8309ccaccdaf22f727785337fdce0f8e6a.jpeg)
До початку війни Ганна Горбачова жила у Горлівці і працювала на шахті. Зараз жінка — підприємиця і власниця пекарні. Через російську агресію вона змінила кілька міст, втратила приміщення і обладнання, а тепер зупинилась у Дніпрі, де відкрила нову пекарню, надає робочі місця переселенцям і мріє повернутись до рідної Горлівки.
Свідомі розповідають історію родини і показують, як працює їхня пекарня у Дніпрі.
Початок війни. Горлівка
«У 2014 році я була впевнена, що через день-два все закінчиться. Їздила фотографуватися на блокпости, бо була переконана, що їх розберуть, а у мене навіть фотки не залишиться. Згодом ми зрозуміли, що це не закінчиться так швидко. Вже влітку були змушені виїхати через часті обстріли», — так для родини Ганни Горбачової почалась війна.
В липні 2014 сімʼя поїхала до Бердянська, бо там жила знайома. «Там нас ховала “бандерівка”» [сміється — прим. ред.] — жінка родом з заходу України. У жовтні Ганну викликали на робоче місце, бо шахта відновила роботу. Тоді у Горлівці все ще тривали бойові дії.
Коли Ганна приїхала до рідного міста, їй було страшно, бо не було людей, натомість — багато військової техніки і зброї. У листопаді 2014 року Україна внесла Горлівський район до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
![](/storage/posts/attaches/955d696afa0e357fc55871012a06e093e965e217.jpeg)
Станція 1. Торецьк
На початку 2015 сім’я переїхала до Торецька — там працював старший син жінки. Він — полісмен, що не зрадив присягу, а переїхав у 2014.
«Два місяці я просто лежала і не розуміла, як далі будувати своє життя. Телефонував мій товариш — він лікар, який на той час виїхав з Горлівки до Житомира:
— Що ти робиш?
— Лежу.
Через день-два знову:
— Що ти робиш?
— Лежу.
— Чого ти лежиш? Тобі погано?
— Ні, я просто лежу.
Через якийсь час він каже: “Значить так. Лежиш ти — ляжуть всі навколо. Піднімайся і щось роби!”. Я ще тоді подумала: “Ну звісно. Тобі добре говорити, у тебе хоча би пенсія є, а у мене ці орки навіть можливість її заробити відібрали”. Але він змусив мене піднятись, і я почала шукати можливості».
Жінка почула про надання грантів на розвиток бізнесу. Виграла один із таких та пройшла навчання зі складання бізнес-плану. Ганна згадує слова викладачки: «Ставайте вільними і подумайте, що ви вмієте робити».
Під час навчання жінка зрозуміла, що найкраще у неї виходить пекти млинці. Так і відкрився перший бізнес — у Торецьку на зупинці запрацювало кафе «БлинОк».
У 2020 Ганна відкрила ще й продуктовий магазин, куди навіть після переїзду до Дніпра привозила хліб для місцевих. У лютому 2023 року магазин зруйнували росіяни.
Станція 2. Сєвєродонецьк
«Усі вісім років у Торецьку тривала війна — там гинули люди, а зранку міг розбудити звук танку. Це маленьке місто, тому у 2022 мій середній син разом із дружиною захотіли переїхати до Сєвєродонецька, ми їх у цьому підтримали», — розповідає підприємиця.
![](/storage/posts/attaches/52a5b2fcec947e615e16a7525bc08338afc41b3d.jpeg)
Там сімʼя сина Ганни орендувала приміщення, найняла людину, тільки завезли та підключили обладнання, та 24 лютого почалась повномасштабна війна.
Зранку син набирає і каже: “Мамо, тут так бомблять”. І це каже людина, що жила у Торецьку. Кажу: “Забирай дружину, собаку і виїжджайте. У нас [у Торецьку] поки тихо”. Відтоді ми до Сєвєродонецька не їздили.
Росіяни зруйнували і це приміщення.
Торецьк — Дніпро
У Торецьку почалась паніка. Кожен ранок у Ганни починався з пошуку продуктів для магазину. За дріжджами жінка їхала до Краматорська і купляла їх за завищеними цінами. Так вона жила до середини березня, тоді переїхала у Дніпро.
![](/storage/posts/attaches/cfb9856cb28414bd043c4a4d4ba2811b9d6dd64c.jpeg)
«Не всі працівники були готові виїхати разом зі мною, тому магазин я не закрила. Вивезла пічку, тістоміс, щоб сховати, — не думала відкривати нову пекарню. У Торецьку залишалися люди, тому ми приїздили і привозили туди товари. Дніпро обрали, бо розташоване відносно близько», — розповідає Ганна.
Наприкінці березня жінка почала придивлятись до приміщень і думати про відкриття пекарні у Дніпрі; надалі возила хліб до Торецька.
«Ми з сином двома автівками заїжджали в АТБ і під стелю заповнювали їх хлібом. Люди були щасливі, бо одразу ставало не так страшно. Коли немає хліба, починається паніка, і здається, що буде голод. Місцеві морозили його, і їли, коли вже не було світла», — пригадує Ганна Горбачова.
У Дніпрі пекарня відкрилась влітку 2022 на проспекті Гагаріна 40Ж. «Найскладніше, — розповідає жінка, — наважитись, бо треба брати відповідальність не тільки за себе, а й платити податки, заробітні плати, знайти постачальників». Підтримкою і опорою є родина — у пекарні працюють разом.
![](/storage/posts/attaches/bad4d3d68ad13d38619350dfb1109451d83d146e.jpeg)
Однією з цілей вважають давати роботу переселенцям зі сходу: «У 2015 мені було страшно, бо не знала, як заробити на шматок хліба. Важливо, коли поруч є хтось, хто може подати руку і допомогти».
Сьогодні за касою стоїть Данило зі Словʼянська, Світлана з Маріуполя випадково спекла здобу без цукру, яка сподобалась клієнтам, а дівчата з Торецька «сплять і бачать», як повертаються до рідного міста і чекають, що Горбачові відкриють там новий магазин.
Сама Ганна найбільше мріє повернутись до української Горлівки і відкрити пекарню там.