Дипломатія ув’язненими. Як Росія маніпулює обмінами іноземців у відносинах з іншими країнами?

Обміни ув’язнених і полонених між США та СРСР у часи холодної війни тривали регулярно. У 1962 році відбувся один з найвідоміших обмінів у Берліні. Радянського шпигуна німецького походження Рудольфа Абеля (Вільяма Фішера) обміняли на американського пілота Френсіса Гері Пауерса і студента Фредеріка Прайора.

СРСР використовував обміни для утримання дипломатичних зв’язків з країнами, громадян яких затримували і судили. Того ж Френсіса Пауерса звинуватили у шпигунстві й відправили на десять років до колонії в місті Владімір. Та для обмінів необхідні були й громадяни СРСР, яких затримували у Федеративній Республіці Німеччині, Великій Британії, США тощо. Це були найчастіше агенти КДБ або завербовані КДБ люди, які збирали інформацію для СРСР і намагались проникнути в держінституції цих країн.

Росія продовжує політику СРСР у використанні обмінів для дипломатичного тиску й утримання зв’язків з європейськими країнами та США. Так після повномасштабного вторгнення Росії в Україну США та Росія провели як мінімум два обміни: в грудні 2022 року та 1 серпня 2024 року. Це означає, що утримуючи в ув’язненні громадян США, Росія має можливість тиснути на Штати, а також продовжує засилати в інші країни своїх агентів.

Свідомі розповідають, як Росія поповнює свій «обмінний фонд» іноземцями, а потім використовує їх у дипломатичній грі проти західних країн.

Цей матеріал опублікований у рамках спецпроєкту «Як Росія підриває міжнародний порядок». 

Прослухати матеріал

У березні 2023 року ФСБ Росії заарештувала американського журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича. Його звинуватили в шпигунстві. Він нібито прибув до Єкатеринбурга для збору інформації про танковий завод «Уралвагонзавод». 19 липня 2024 року російський суд визнав Гершковича винним і призначив йому 16 років ув’язнення. Еван Гершкович став першим іноземним журналістом, засудженим за шпигунство у Росії з часів холодної війни. 

Проте він не єдиний іноземний журналіст, заарештований в РФ. Журналістку «Радіо Свобода» Алсу Курмашеву заарештували в Казані у жовтні 2023 року. Її звинуватили у «приховуванні» статусу «іноземного агента».  Алсу отримала п’ять років ув’язнення.

Росія арештовує не тільки журналістів і не тільки за професійну діяльність. Так, 17 лютого 2022 року в Росії заарештували Бріттні Грайнер, американську баскетболістку, за нібито зберігання наркотиків. У її багажі в аеропорту знайшли медичну марихуану. 

У грудні 2022 року її обміняли на Віктора Бута — російського торговця зброєю. Бута екстрадували до США ще у 2010 році з Таїланду. Там його засудили до 25 років ув’язнення і визнали винним у «змові з метою вбивства американців та офіційних осіб США, постачанні зенітних ракет і пособництві терористичній організації».

З того моменту Росія намагалась визволити Бута з в’язниці у США. А у 2018 році росіяни заарештували американця Пола Вілана. Його звинуватили в шпигунстві на користь ЦРУ і засудили до 16 років у в’язниці. Вілан — колишній морпіх армії США. Він неодноразово відвідував Росію з 2006 року і навіть вивчив російську мову. Також він публічно підтримував кандидатуру Дональда Трампа на президентських виборах у 2016 році. У 2018 році він приїхав до Росії на весілля свого знайомого. Там його і заарештувала ФСБ. Пола Вілана звільнили в рамках серпневого обміну у 2024 році разом з Еваном Гершковичем.

Дипломатія ув’язненими — так називають аналітики інституту Chatham House російську поведінку щодо арештів іноземців та переговорів з іншими країнами щодо обмінів. Росія арештовує іноземців на території своєї країни. Не обов’язково тих, хто приїхав працювати в Росію, особливо журналістів. Випадки з Бріттні Грайнер і Полом Віланом підтверджують це. А потім Росія вступає у довгі переговори щодо обмінів, адже знає — такі країни, як США, Велика Британія (Пол Вілан, окрім американського, має ще і британське громадянство — ред.) намагатимуться витягти своїх громадян з російських в’язниць.

І чим довший термін ув’язнення, чим важча стаття — тим більше уряди інших країн намагатимуться змусити Росію обміняти громадян. Тому звинувачення майже завжди сфальсифіковані або надумані. Алсу Курмашева отримала термін ув'язнення за порушення закону про іноземних агентів. За даними правозахисної організації «Human Rights Watch», цей закон покликаний обмежити в правах журналістів та правозахисників і культурних митців за висловлені думки, які не сходяться з політикою офіційного Кремля. Закон вимагає від «іноагентів» не вести рекламну діяльність, рапортувати про свої статки й заробіток. Окрім того, треба вказувати, що людина або організація є визнаним іноземним агентом, займатись освітньою діяльністю, брати участь у державних процесах тощо.  

Так Росія утримує дипломатичні контакти з іншими країнами навіть під час війни проти України, яку розпочала у 2014 році. І не тільки проти України — Сирія, Сакартвело, втручання у конфлікт Ізраїлю та ХАМАС — всі ці війни і конфлікти Росія веде напряму або гібридно. А з іншого боку, робить усе, щоб дипломатичні зв’язки утримувались, хоч і ціною свобод людей. 

Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова говорить, що арешт та показові суди над іноземцями, яких потім обмінюють, — це свідома тактика Росії.

Те, що для Росії захоплення іноземців як заручників — це тактика, підтверджує арешт американки російського походження Ксенії Кареліної одразу після серпневого обміну 2024 року. Кареліну заарештували за пожертву американській організації «Razom for Ukraine». ФСБ Росії звинувачує її у фінансуванні української армії.

Під час серпневого обміну у 2024 році Росія віддала США та Німеччині вісьмох росіян: Лілію Чанишеву, Ксенію Фадєєву, Вадіма Останіна, політиків Ілью Яшина, Владіміра Кара-Мурзу та Андрєя Півоварова, а також Олега Орлова, Алєксандру Скочілєнко.

СРСР часто використовував обміни для депортації опозиційних активістів і дисидентів з території Союзу. Так, у 1976 році СРСР в рамках обміну у Швейцарії вислав з країни Владіміра Буковського, який викрив радянське використання психіатрії проти політичних в’язнів. За це його початково ув’язнили у 1971 році. 

Буковський ніколи не зміг повернутись в СРСР, а потім — у Росію, і все життя прожив у Великій Британії. Він виступав проти утворення Європейського Союзу, намагався підтримувати опозицію проти Владіміра Путіна в Росії. Також він спілкувався з Алєксандром Літвінєнком — ексспівробітником ФСБ, який втік з Росії до Британії, бо відмовився виконувати завдання з отруєння російського олігарха Боріса Бєрєзовского. У 2006 році Літвінєнка отруїли російські спецслужби. Буковський був свідком на суді за фактом вбивства Літвінєнка.

Ілья Яшин має схожу до Буковського долю. Його обміняли, за його словами, проти його волі. Яшина заарештували за законом про «фейки про російських військових», адже він поширював інформацію про російські воєнні злочини в Бучі. Проте ще у 2020 році Яшин брав участь у весняній кампанії призову до російської армії в Москві. Він довгий час виступав за реформу російської армії та хотів, щоб вона стала професійною і без юридичних проблем. Сам Яшин у своєму пості на Facebook повідомляв, що працював над цим вже три роки.

Ілья Яшин у 2017 році зустрічався з Павлом Рубцовим, відомим як Пабло Гонсалез, у Берліні на форумі. Росія повернула шпигуна ГРУ Рубцова в рамках цього обміну. Також Яшин заявляв, що «в Криму є значна частина людей, які підтримували цю операцію» (окупацію Криму Росією у 2014 році — ред.), і тому потрібно створити «територію в Криму, де буде юрисдикція Росії і України». Все це — щоб «не допустити кровопролиття».  

Після обміну Ілья Яшин продовжив риторику про «недопущення кровопролиття». У своєму інтерв’ю російському медіа «Дождь» він сказав про те, що Україна й Росія мають почати переговори про завершення війни і заморозити бойові дії. За ці слова його розкритикували, і через декілька днів в інтерв’ю російському блогеру Юрію Дудю він сказав, що «випав з контексту на два роки».

Владімір Кара-Мурза, мабуть, найважливіша особа в цьому обміні. Якби не смерть, ним був би Алєксєй Навальний. Кара-Мурза — єдиний серед російських опозиційних політиків, хто має подвійне громадянство. Його заарештували за законом про «поширення фейків про армію» ще у 2022 році. Він виступив онлайн перед парламентом штату Арізона в США, де повідомив про те, що не підтримує російське вторгнення в Україну.

Владімір Кара-Мурза — відомий російський активіст і політик. Основне його досягнення — публічне лобіювання «закону Магнітського». Його так назвали на честь померлого в російській в’язниці московського податкового радника, який розкрив масштабну схему податкового шахрайства в силових структурах Росії. Магнітський мав на меті ввести індивідуальні економічні санкції проти російських чиновників, причетних до шахрайств, переслідувань та порушень прав людини. Його закон ухвалили у США в грудні 2012 року. Кара-Мурза лобіював його з липня 2012 року.  Європейський Союз імплементував свій «закон Магнітського» у 2019 році.

У 2023 році Владімір Кара-Мурза з в’язниці передав список з 51 російського чиновника до Європейського Союзу та попросив накласти на них санкції за «законом Магнітського».

Кара-Мурза вірить в індивідуальні санкції, а не в секторальні, які вводять проти секторів та індустрій економіки. Після звільнення в рамках обміну Кара-Мурза заявив, що ЄС та США мають продовжувати вводити індивідуальні санкції проти путінських чиновників, а не секторальні — проти російської економіки. Він вважає, що звичайні росіяни не мають страждати від санкцій і бути ізольованими в Росії. ЄС та США мають запропонувати їм легкі шляхи для виїзду з Росії. 

Україна наполягає саме на секторальних санкціях проти Росії: проти воєнно-промислового та енергетичного комплексів, проти банківської системи тощо. Росія має втратити можливість виробляти зброю та фінансувати війну.

Однак Владімір Кара-Мурза наполягає, що у війні винен саме режим Путіна, а не Росія як держава. Він вважає, що коли режим «впаде», то російські громадяни оберуть демократичний розвиток країни. 

Після смерті Алєксєя Навального саме Владімір Кара-Мурза став обличчям російських опозиційних активістів і політиків у вигнанні. З ним зустрічався Президент США Джо Байден. Саме його просувають та з ним спілкуються іноземні медіа. Саме його намагалась забрати з ув’язнення Німеччина. 

Володимир Дубовик вважає, що США та Німеччина вирішили забрати ув’язнених опозиційних політиків, бо сподіваються використати їх для підриву російської диктатури. 

У 2018 році в США заарештували Марію Бутіну — асистентку російського сенатора Алєксандра Торшина, лобістку. Її звинуватили у шпигунстві. Бутіна через Національну стрілецьку організацію (NRA) намагалась увійти до внутрішнього кола зв’язків тоді ще кандидата в Президенти США Дональда Трампа. Вона хотіла запевнити його в необхідності утворення та збереження таємного каналу комунікації між США і Росією.

Бутіна працювала не сама. Окрім сенатора Алєксандра Торшина, її підтримував власник піар-агенції «R.I.M» Ігорь Пісарскій, пов’язаний з Кремлем, та російський олігарх Константін Ніколаєв. 

Марія Бутіна активно показувала, що їй нібито вдалось ввести себе у внутрішнє коло спілкування Дональда Трампа. У листопаді 2016 року Бутіна на вечірці в кампусі свого університету розповідала, що вона стала «зв’язківицею» між Трампом і Росією.  Федеральне бюро розслідувань вело і її справу в рамках великого розслідування впливу Кремля на вибори в США. Саме тому її і затримали у 2018 році. 

Одразу після арешту Бутіна говорила, що вона не винна. Та в грудні 2018 року під час слухань у суді вона визнала свою вину в шпигунстві на користь Росії. У квітні 2019 року федеральний суд засудив її до 18 місяців ув'язнення. У жовтні 2019 року її звільнили та депортували назад до Росії.  

У Росії Марія Бутіна стала зіркою номер один. Вона одразу стала ведучою YouTube-каналу «Russia Today», роздавала інтерв’ю, зустрічалась з російськими чиновниками. А у 2021 році її обрали до російського парламенту від путінської партії «Єдіная Росія». У 2021 році вона їздила в колонію до Алєксєя Навального, після чого говорила, що він «не голодує, а навіть їсть цукерки». У 2022 році вона, звісно, підтримала російське повномасштабне вторгнення в Україну, за що США наклали на неї санкції.

Справа Бутіної є прикладом того, як Росія вводить своїх агентів в інші країни, а потім повертає їх додому і надає привілеї. У рамках серпневого обміну в 2024 році Росія повернула Анну та Артема Дульцевих, які були шпигунами Служби зовнішньої розвідки (СВР), Павла Рубцова, відомого як Пабло Гонсалез, та Михаіла Мікушина — шпигунів Головного управління розвідки (ГРУ), Вадима Конощенка та Вадима Красікова — офіцерів ФСБ, Романа Селезньова — хакера, пов’язаного зі спецслужбами. Лише Владіслав Клюшин, бізнесмен та власник кібербезпекової компанії, нібито не має жодного стосунку до російських розвідслужб. Але США заарештували його за торгівлю даними своїх громадян та причетність до російського впливу на американські президентські вибори у 2016 році. 

Вадим Красіков із серпневого обміну був найбажанішою ціллю Путіна. У 2019 році Німеччина засудила його до довічного ув’язнення за вбивство громадянина Сакартвело Зелімхана Хангошвілі в Берліні. Під час засідання суду Красіков сказав, що «Росія не дозволить йому гнити у в’язниці», адже він полковник ФСБ та брав участь у Другій чеченській війні. 

Німеччина хотіла обміняти Красікова на засудженого опозиційного російського політика Алєксєя Навального. Після смерті Навального в російській в’язниці переговори про обмін припинилися, але потім Росія додала до обміну частину ув’язнених опозиційних політиків.  

Володимир Дубовик вважає, що Росія й надалі буде насичувати інші країни своїми шпигунами, щоб продовжувати «дипломатію ув’язненими».

«Агенти Росії будуть час від часу потрапляти за ґрати в західних країнах. Ми бачимо, що підривна діяльність Росії на Заході останнім часом помітно зростає. Через це уже кажуть про активізацію "гібридної", і не лише, війни Росії проти Заходу (про це повідомляє в тому числі НАТО — ред.). Тож можна прогнозувати й нові спроби Москви набрати свіжого "обмінного фонду" на перспективу».  

24 липня 2024 року в Парижі заарештували росіянина Кіріла Грязнова. Він шеф-кухар, який живе у Франції вже 14 років і мав працювати на Олімпійських іграх. Його підозрюють у шпигунстві на користь ФСБ і підготовці провокацій під час ігор. Це один з недавніх випадків арештів російських громадян, яких підозрюють у шпигунстві на користь російських спецслужб. Цей випадок показує, що Росія готова продовжувати свою «дипломатію ув’язненими» для маніпуляції і погроз іншим країнам.