Двіжують у колишньому штабі росіян і грають у баскетбол в побитому селищі: як учні відбудовують міста й села

Авторка:
Марія Думич
Двіжують у колишньому штабі росіян і грають у баскетбол в побитому селищі: як учні відбудовують міста й села

Що буде, якщо зібрати команду ініціативних школярів та дати їм по $5 000? У зруйнованих війною містах і селах з’являться нові спортзали, коворкінги та автомат, який допомагає екології.

Так сталося з п’ятьма учнівськими командами з Київщини та Чернігівщини, які отримали гранти на власні проєкти для розвитку громад у межах програми UActive від благодійного фонду savED та освітньої фундації GoGlobal, що реалізується за підтримки міжнародної організації Spirit of America.

Баскетбол для Бородянки     

На Бородянку російські війська скидали авіабомби, обстрілювали багатоквартирні будинки, окупували містечко, а після деокупації тут знайшли братські могили цивільних.

Ця ж Бородянка подарувала українцям кілька символів боротьби, зокрема, погруддя Шевченка, розстріляне росіянами і шафку з півником, яка тримається. А Бенксі намалював тут графіті дівчинки на зруйнованому будинку. 

В Іллі Литвиненка, представника об’єднаних команд Freedom і Незламні з Бородянського академічного ліцею, є ще один особистий символ — в уламки крилатої ракети, які йому передала подруга з Андріївки.

«Сидимо в погребі. Вечоріє. Нагорі ходять росіяни. Чуємо літаки. Думаємо, що наші. Радіємо. А потім бачимо, що на них намальовані червоні зірочки. То були білоруські», — згадує хлопець перші дні повномасштабного вторгнення.

Після деокупації учні об’єдналися, щоб створити в Бородянці новий простір для баскетболу, волейболу та інших активностей.

Раніше тут був лише один баскетбольний майданчик. До кільця вишиковувалася черга з охочих закидати м’яч. Та й асфальтоване покриття не підходило для занять спортом.

Для нової локації команда обрала старе мініполе, на якому вже злазило покриття, огорожа була дерев’яною, а балки ледь не падали. 

«Ми обрали це місце, адже там вже була основа. Це дозволило заощадити кошти, оскільки грант покривав $5000, а наш кошторис складав 1,3 млн грн (близько $32 500 доларів). Самі провели демонтаж, зекономивши близько 80 000 грн. Невдовзі підрядник розпочне роботу. Сподіваємося, до кінця осені все буде готово», — розповідає Ілля.

Спортивний простір буде доступним для мешканців усієї Бородянки. 

Культурно-освітній простір замість колишнього штабу росіян у Катюжанці

Катюжанка потрапила під окупацію російських військ з перших днів вторгнення. Звільнити село вдалося через два місяці.

Тетяна Бондарчук, представниця команди MAK Катюжанського опорного ліцею, розповідає, що росіяни розграбували заклад. Саме тут російські військові облаштували командний пункт. Звідси до Києва — 60 км. До Бучі, Ірпеня, Гостомеля — близько 40 км. З Катюжанки росіяни стріляли з важкої зброї, прикриваючись цивільними.

Тетяна всю окупацію перебувала тут. «На кілька днів переходила до тітки в інший будинок. Звідти було видно, як росіяни закріплювалися в Катюжанці. На вулицю майже не виходила. Раз вдалося побачити ліцей. Було видно окопи, і як загарбники щось спалюють на подвір’ї. Коли Катюжанку звільнили, і ми вперше зайшли в актовий зал ліцею, то побачили пустку: обдерті стіни, потрощені стільці, на стінах висіли шматки тканинного екрана, який раніше використовували для проєктора», — розповідає дівчина.

Вигравши кошти, зал відремонтували. Тетяна створила прототип оновленого приміщення. Далі учасники команди розчистили зал після перебування там росіян, перефарбували стіни і сцену, встановили нові театральні завіси. Зараз шукають додаткове фінансування для закупівлі стільців.

У відновленому залі вже відзначили цьогорічний випуск одинадцятикласників. А в листопаді старшокласники планують розіграти першу виставу, куди запросять всіх охочих мешканців Катюжанки. Також тут будуть організовувати майстер-класи.

Тетяна додає, що після реалізації проєкту вчергове переконалася, що команда однодумців може чимало змінити в світі. Каже, «це те, що відрізняє нас від менталітету “маленької російської людини”».

Спорт і спілкування для Михайло-Коцюбинського

Селище Михайло-Коцюбинське, за 20 км від Чернігова, опинилося в окупації на 35 днів.

Іван Шатун, представник команди Alliance від Михайло-Коцюбинського ліцею, всю окупацію прожив тут. Каже, місцеві майже не виходили з домівок. Росіяни поводилися по-різному: вривалися в будинки, розбивали телефони, ламали SIM-карти, розграбовували майно. Йому пощастило — все обійшлося лише обшуком. 

Ліцей став укриттям для близько сотні людей, але на початку березня армія РФ вдарили по ньому ракетою.

Іван розповідає, що того дня в ліцеї переховувався його однокласник. Якби ракета поцілила трохи правіше, то влучила б в укриття. Проте загинула техпрацівниця ліцею, яка на момент атаки вийшла зі сховку, — її затиснуло уламками будівлі.

Удар зруйнував кабінет інформатики, побив класи фізики, біології та хімії.

«У нас в ліцеї є два спортзали. Спершу хотіли робити тренажерку на базі одного з них, але кімнати постраждали. Тож вирішили переобладнати під зал приміщення ліцею площею 51 м², в якому раніше зберігали інвентар», — каже Іван.

Додає, що мотивацією вчитися і рухатися вперед стала зустріч з однокласниками та однодумцями. 

Тож команда закупила обладнання: бігову доріжку, орбітрек, силову станцію, лави для жиму, турніки, гантелі, штанги, фітнес-боли, колесо, щоб качати прес.

«На проєкт надихнуло те, що у селищі багато спортивної молоді. Для футболу і баскетболу є майданчики. А от тренажерки бракувало. Був майданчик з тренажерами просто неба біля школи, але він теж постраждав від прильоту. Та й зимою на ньому не позаймаєшся»,  — розповідає хлопець.

Ще учні шукають дофінансування для нового покриття. Також треба замінити двері та відремонтувати вікна.

Після цього зал зможе приймати відвідувачів: не лише учнів ліцею, а й у всіх охочих мешканців Михайло-Коцюбинського.

«Займатися в залі можна буде безкоштовно. Зараз люди, які хочуть вправлятися на тренажерах, їдуть у Чернігів. Витрачають гроші на дорогу, а потім ще й на абонемент. А тут все буде поруч і безплатно», — каже Іван.

Андрій Шевченко і Олександр Зінченко допомагають учням і організовують благодійний матч для збору коштів. Іван каже, пообіцяли, що допоможуть відновити два шкільні спортзали.

Турбота про тварин Чернігова

Дві морські свинки, шиншила і котик живуть у Марії Бараненко, представниці команди Resident Waves Першої школи Чернігова. Скільки себе пам’ятає, ділила домівку з вусатими, хвостатими і чотирилапими. Звідси — любов до тварин і цікавість до екології.

Чернігів одним з перших прийняв удар російських військових та перебував в облозі до початку квітня.

Марія згадує, що її місту часто діставалося з неба. Зокрема, армія РФ поцілила в готель «Україна», розташований біля її школи. Сам заклад вцілів — лише вибило вікно. 

Дівчині вдалося евакуюватися через два тижні після початку повномасштабного вторгнення, батько залишився в Чернігові. Доглядав за домашніми улюбленцями та тваринами родичів.

«Тато розповідав, що вулицями блукало багато безпритульних чотирилапих. Вони його оточували в пошуках їжі та прихистку. В області після вторгнення кількість тварин без дому зросла на 60%. Багато хто вважає, що зараз вирішення цієї проблеми не на часі, бо є важливіші проблеми. Тож ми з командою вирішили, що цією справою можемо зайнятися ми. В нас є ініціатива і бажання зробити трішки кращою нашу країну». — розповідає Марія

За частину грантових грошей учасники Resident Waves закупили автомат для накопичення пластикових пляшок. Їх здають і переробляють, а гроші спрямовують у ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин». 

На 50 000 грн, які залишилися, для цього ж центру придбали вату, пелюшки, засоби проти комах.

«Також іноді приходимо вигуляти тамтешніх вихованців, бо любов і турбота — те, чого вони найбільше потребують. Розуміли, що виграти проєкт — лише початок. Ми отримали ключ до втілення нашої ініціативи. Ми стали не лише колегами, а й друзями», — каже дівчина.

Затишний коворкінг від «Крутих дівчат» у Плоскому

Село Плоске Броварського району на Київщині перебувало в окупації дев’ять днів. Однак цього вистачило, щоб росіяни вбили 12 місцевих мешканців. Двоє із них були сусідами Діани Строкач, представниці команди Powerpuff girls.

Дівчина встигла евакуюватися до окупації. Але коли повернулася, застала сліди окупації.

«Знайшли у дворі кілька ворожих снарядів. Майже всі вікна повибивало, одна стіна і дах були пошкодженими. Наш ліцей також зачепило. Частина будівлі згоріла, там, де були спортзал і музей», — згадує школярка.

Завдяки виграному гранту Powerpuff girls зуміли перевтілити стару бібліотеку у комфортний коворкінг. Зробили сучасний ремонт, додавши кімнаті світла і затишку, закупили нові меблі та 200 книжок. А компанія «Lyft» подарувала їм 12 ноутбуків MacBook.

З осені планують організовувати у коворкінгу майстер-класи і тренінги. Також школярі зможуть проводити тут час на перервах, спілкуватися та виконувати разом домашні завдання. Втім, простір доступний для усіх мешканців Плоского.