Депресія, вигорання, тонути в новинах і випливати: як Свідомі працюють зі своєю менталочкою?

Повномасштабна війна вплинула на молодь усієї країни. За медіа «Свідомі» стоїть така сама молодь, яка тривожиться, вигорає і має депресію, але працює далі, щоб доносити інформацію та творити якісну журналістику. 

Як члени команди підтримують самі себе та одне одного, та з якими ще проблемами стикається молодь — читайте у матеріалі, підготованому спільно з МолоДвіжЦентром та UNFPA, Фондом ООН в галузі народонаселення.

Досвід команди коментує кризовий психолог та співведучий подкасту про переживання молоді під час війни «Менталочка».

Згідно з опитуванням «Вплив війни на молодь в Україні»*, 28% молодих людей скаржаться на погіршення психічного здоров'я. Серед тих, хто виїхав за кордон, цей показник становить 54%.

Віктор Майоров родом з Мелітополя. Жив в окупації до травня 2022 року. 

«У той момент мені потрібна була підтримка. Але я не міг ділитись думками (щодо національної позиції — ред.) з іншими. Як показала війна у 2014 році, ти не знаєш, хто ворог, а хто свій», — розповідає Віктор.

Коли у підвалі не було інтернету та звʼязку, найкращим рішенням, як проводити час, стали подкасти й аудіокниги. Так хлопець завантажував випуски подкасту «Менталочка», бо був знайомий із ведучою Яною Пекун. 

«Менталочка» — подкаст про переживання молоді у час війни. Ведучі, експертка з питань гендерної рівності Яна Пекун та кризовий психолог Олексій Удовенко, вже півтора року обговорюють переживання молоді у час війни. Серед тем — як прямі наслідки війни, наприклад, життя у стані невизначеності, ПТСР, відчуття провини чи гумор в час війни, так завжди актуальні питання про стосунки, профорієнтацію або інститут репутації.

«Сидячи в підвалі з чужими людьми треба було про щось говорити. І саме теми про ментальне здоровʼя стали актуальними», — розповідає слухач подкасту Віктор. 

Іншій слухачці «Менталочки», Валерії Чайці, відгукнулись випуски зі згадками про тривожність та розлади харчової поведінки.

«Сподобалося, як ведеться розмова, що не має тиску на глядачів/ок, адекватно сприймаються відмінності в думках», — ділиться Валерія. 

Дівчина відвідала один з офлайн-записів «Менталочки» та воркшопи, після чого зрозуміла, що було б корисно звернутися до спеціаліста\ки.

Анастасія Бакуліна заснувала Свідомі пʼять років тому, а через три роки після цього у неї почалася депресія. Робота не стала головним фактором, радше додатковим, оскільки було і є відчуття нереалізованості.

«Складно бути відповідальною за когось, коли й за себе складно. Спершу була стигматизація, оскільки я засновниця медіа, у мене є донори, і якщо вони дізнаються про проблеми, то вважатимуть ненадійною керівницею. Це лише упередження. З донорами стосунки не змінились. З командою також, оскільки не виношу свої переживання», — розповідає керівниця медіа.

Додає, що в ідеалі варто мати близьких людей, які можуть підтримати, та хорошого психолога. Але треба навчитись співіснувати з самотністю, бо оточення не завжди знає, як допомогти. 

«Зазначене відчуття стигматизації, пов'язане із статусом засновниці медіа, може підкреслювати тиск відповідальності та надто високі очікування щодо себе. Це може бути додатковим чинником стресу, що поглиблює депресивний стан. Важливо визнати, що психологічна підтримка є ключовим аспектом подолання депресії. 

Мати близьких людей та психолога, з яким можна поділитися почуттями, є важливим. Однак наголос на вмінні співіснувати з самотністю також важливий, оскільки не завжди можна розраховувати на підтримку оточення», — коментує кризовий психолог та співведучий подкасту «Менталочка» Олексій Удовенко.

Анастасії допомагає ізоляція на певний період, піти у свій безпечний простір, вести терапевтичний щоденник чи робити будь-які щоденні ритуали, які дають стабільність. 

Наголошує, що піклуватись варто у першу чергу про себе: «Памʼятаєте правило при катастрофах в літаках? Спершу одягаєте маску на себе, потім на дитину. У цьому випадку потрібно керуватись таким самим принципом».

Раніше, коли головна редакторка «Свідомих» Юлія Бондар стикалась із вигоранням, вона звільнялась з попередніх робіт, малювала волосся у зелений колір і читала сумні книжки. Зараз вона не може собі цього дозволити, бо керує редакцією. 

«Робота головної редакторки виглядає приблизно так: прокидаєшся, снідаєш і далі життя ховається за монітором. А там — дзвінки, тексти, редагування, питання, сповіщення, тренінги, анонси, фрилансер/ки, практикант/ки, події, ще гора букв і тегів в чатах. Вихідних немає, бо у війни й інформації немає вихідних, а робочий графік нормується лише тим, що вночі можна поспати», — каже Юлія Бондар.

Крім цього, вона керує п'ятьма журналістками, які теж вигорають. Тоді до власного вигорання головної редакторки додається ще й провина, мовляв: «Що ти собі дозволяєш? Тобі потрібно опікуватися своїми коліжанками, щоб їм було ок». 

Настрої команди зчитуються з повідомлень, комунікації та роботи. Якщо Юлія відчуває, що колега поводитися нетипово, може вийти на дзвінок або поговорити в чаті, запропонувати відпочинок або відпустку, дослухається до прохань чи виступає медіаторкою, якщо колегам не вдається налагодити взаємини між собою.

Юлія випрацювала свої правила, як давати собі раду із вигоряннями: 

«Описаний день головної редакторки вказує на високий рівень стресу та надмірну завантаженість. Робочий графік без вихідних та постійний інформаційний потік можуть призводити до вигорання та впливати на психічне здоров'я. Зокрема, слугувати каталізатором до виникнення депресії. У цьому контексті підходи Юлії до управління стресом та збереження емоційного здоров'я можуть служити прикладом для інших лідерів(-ок), які працюють у високонапружених професійних середовищах», — каже психолог Олексій Удовенко.

Анастасія Кондрат до початку листопада була редакторкою стрічки новин. Зараз вона готує «розбори ситуацій», де актуальні новини подає з максимально широким контекстом і під багатьма кутами. 

У сучасному світі усі перебувають у постійному інформаційному потоці. Але у людей, які не працюють з інформацією, є можливість споживати її дозовано. У журналістів цієї можливості немає. 

На Анастасію це впливає по-різному: раніше відчувався стрес та зміна настрою, іноді розсіяння. Фізично це проявлялося у головному болі.

«Постійний потік інформації впливав на мої соціальні зв'язки. Мені не хотілося контактувати з іншими людьми. Здавалося, якщо мені зараз хтось з близьких розкаже, як прийшов їхній день, моя голова лусне. Пізніше вибудувала кордони у роботі», — розповідає журналістка. 

Настя послуговується принципом work-life balance. Раніше, коли доступу до новин не було, зʼявлялись відчуття незахищеності й відсутності контролю. Зараз у вихідні дозволяє собі побути без оновлень і не перевіряти усі сповіщення, намагається нормально спати і відпочивати.

Каже, що головне — прислухатись до себе і, за потреби, звертатися до спеціаліста\ки. Якщо важко, не боятись попросити про відпустку, бо «краще вчасно зупинитися, відновитися та повернутися з новими силами, аніж залишатися втомленим та виконувати завдання неякісно». 

Анастасія виробила звички, які допомагають:

«Людина має обмежені ресурси для обробки інформації, і постійний потік може призводити до втоми та стресу. Важливо розвивати навички управління стресом та навчатися визначати моменти перевантаження. Тонке слідкування за емоційним станом та точне розуміння свого рівня напруги є ключовим. Нехтування соціальними зв'язками та бажання уникати спілкування може бути пов'язано з емоційним виснаженням або бути ознакою депресії. Тут може бути корисно використовувати концепції та підходи з галузі соціальної психології, такі як теорія соціальної підтримки та розвиток навичок емоційного інтелекту», — коментує психолог Олексій Удовенко..

Катерина Кругова називає свою роботу «пазлик», бо поєднує тексти журналістів, переклади й роботу дизайнерів. Також Катя — неформальна HR Свідомих: замовляє подарунки, робить щомісячну розсилку для команди з іграми й слідкує, аби усі нові працівники/ці редакції могли представитись на командних дзвінках.

Основна робота Каті — літературна редакторка. Результати не такі помітні для аудиторії, але вона слідкує, щоб у всіх текстах були правильні лапки, а «не» з дієсловами стояли окремо. 

«На початку 2022 року було складно редагувати новини, бо плакала і злилась, коли писали про смерті. Це нормальна реакція людини, яка живе у війні, але я працювала з новинами щодня. Пізніше навчилась “вимикати емоції” на роботі. Хоча  все одно часом плачу», — розповідає літредакторка.

Буває, що під час робочих змін виникають конфлікти, бо когось новини зачіпають «за живе», і зʼявляється агресія чи паніка. У такі моменти всі намагаються заспокоїтись, видихнути і дати час «на себе».

Катя радить не тримати в собі емоції, виговорюватись друзям і, за потреби, шукати терапевта\ку. 

«Здатність "вимикати емоції" може бути корисною стратегією в умовах редагування новин, особливо коли теми є важкими та емоційно зарядженими. Однак важливо наголосити, що постійне "вимикання емоцій" може призвести до внутрішнього стресу та вигорання. Рекомендовано розглядати здатність відділяти професійні обов'язки від особистих емоцій, але при цьому не ігнорувати власні почуття. Судження щодо вираження емоцій друзям та звертання до терапевта(-ки) свідчать про коректний підхід до підтримки психічного здоров'я. Звернення до фахівця(-чині) може допомогти в обробці емоцій і розумінні стресових ситуацій», — коментує психолог та співведучий подкасту «Менталочка» Олексій Удовенко.

Свідомі працюють дистанційно з різних міст і країн, однак намагаються зберігати командний дух жартами, обговоренням новин, обмінами фото домашніх тварин чи звітами-рецептами журналіста Олександра Ігнатенка про спечений хліб (це його guilty pleasure і спосіб розслабитись).

У медіа є культура командних дзвінків: наприкінці кожного місяця Свідомі сам-на-сам зі своїми керівниками\цями говорять про відчуття щодо роботи, а раз на пів року — із СЕО. Команда збирається офлайн на подіях, стратегічних сесіях чи днях народження медіа.

Проєкт «Менталочка» реалізовується МолоДвіжЦентром.Львів із мережі молодіжних просторів ТВОРИ! у рамках гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення.

*Дослідження підготовлено ГО «Аналітичний центр Cedos» і дослідницькою агенцією Info Sapiens за ініціативи, а також технічної та організаційної підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, Програми розвитку ООН в Україні та Міністерства молоді та спорту України, за фінансової підтримки МЗС Данії.