«Дамбу прорвало і тепер зубодробильна чесність буде лейтмотивом у комедійному методі». Коміки Підпільного про розвиток українського стендапу, донати на перемогу та національну свідомість
Історія «Підпільного Стендапу» розпочалася у 2015 році. Тоді назва проєкту була виправданою, адже коміки та комікеси організовували виступи у барах, підвалах та гаражах. Зараз «Підпільний Стендап» — це бренд у гумористичній сфері, його артисти збирають повні зали. Зокрема, коміки зараз готуються до великого новорічного стендап-концерту в залі палацу «Україна». Тож, зважаючи на його популярність, стендап уже став повноцінною частиною української культури.
В інтерв’ю Свідомим Василь Байдак, Настя Зухвала та Ганна Кочегура розповіли про розвиток українського стендапу, вплив гумористичних виступів, збори для ЗСУ та амбасадорство української культури.
ГАННА КОЧЕГУРА: «Наш стендап тільки пішов до 9 класу. Треба зрозуміти, хто він як особистість»
«У нас, мені здається, український гумор достатньо гострий, і мені подобається, що він дуже різноманітний. У нас стільки самобутніх коміків та комікес, у кожного свій «прикол», і це прекрасно. Від концертів різних артистів/-ок ти отримуєш абсолютно різний досвід та емоції. І мені здається, що в цьому проявляється ця українська індивідуальність. Можливо, це те, чому стендап у нас «зайшов»», — каже Ганна Кочегура.
На думку Ганни, мета стендапу не тільки розсмішити, але й навести авдиторію на якусь думку, порушити дискусійні питання — гендерні, етнічні, культурні чи соціополітичні.
«Я така людина, що завжди хотіла робити світ кращим. Я за освітою філологиня, викладачка. Тобто дидактична певна штука в мені все одно сидить. Не те щоб я хотіла навчати як жити. Та я розумію важливість інформації, способу її донесення і який це може мати вплив», — ділиться Ганна.
За переконанням Кочегури, жарти на рівні з іншими формами письма чи говоріння здатні нормалізувати певні наративи. Як позитивні, так і негативні. Ба більше, комедія дозволяє впливати на думку авдиторії ефективніше, адже люди менш критично сприймають інформацію, яка подається, як жарт. Колись так нормалізували думку, що білявки дурніші. Тому коміки та комікеси постійно слідкують за наповненням своїх виступів.
«Всі ми свідомо звертаємо багато уваги на лексику, яку використовуємо. Наприклад, правильно казати «людина з інвалідністю» або «людина на кріслі колісному». Тому що це мінімальна повага, яку можна проявити до іншої людини», — каже Ганна Кочегура.
Зараз якість матеріалу в українському стендапі поступово покращується. Також вдосконалюється підготовка до виступів та організації концертів. Проте, на думку Ганни, часу для розвитку канону стендапу потрібно набагато більше.
Наш стендап тільки пішов до 9 класу. Треба зрозуміти, хто він як особистість. Я думаю, ми проходимо якраз емо-період, становлення нашої стендап-підлітки або підлітка. І я б не поспішала взагалі з якоюсь кристалізацією. Мені здається, що і весь кайф цього в тому, що можна пробувати щось нове, немає сталих канонів. Нехай стендап буде вільним,
— ділиться думками Ганна.
Окрім відповідальності за формування думки авдиторії, на публічних особах під час війни лежить обов’язок об’єднати людей для спільного опору російській агресії. Серед іншого, мова йде і про організацію зборів для ЗСУ.
«Я розумію, що ми ведемо екзистенційну війну. Якщо ми її програємо, то нас не буде. І для мене зараз надважливо робити все, що я можу. А це небагато, на жаль, — закривати збори. Мені здається, що є дуже багато публічних людей, більш відомих, ніж ми, які також могли б використовувати свої платформи для зборів. Чому деякі цього не роблять? Це їх особиста відповідальність. Бо війна стосується кожного, і кожен з нас має щось робити для перемоги», — розповідає Ганна.
Після початку повномасштабної війни Ганна усвідомила відповідальність, яка лягає на артистів. Комікеса каже, це додає їй мотивації.
«Я відчуваю, що роблю щось хороше, важливе, і це дуже сильно надихає мене продовжувати. Хочу продовжувати розвивати українську гумористичну культуру.
Я не хочу їхати за кордон і робити там англомовний стендап. Ну, якщо можна зібрати гроші для ЗСУ, то так. Але кар'єра моя тут, тому що я українка і ніколи не хотіла жити ніде, крім України. І для мене важливо, щоб український стендап був для нас і про нас», — ділиться Ганна Кочегура.
НАСТЯ ЗУХВАЛА: «Важливо транслювати ті цінності, які ведуть суспільство до прогресу, а не регресу»
Настя Зухвала в українському гуморі виділяє гостроту, а ще прямолінійність та певну жорсткість. На її думку, можливо, на це вплинули часи колонізації України. Колись необхідно було ретельно підбирати слова, щоб розповісти правду, зокрема і через жарт, зараз такої потреби немає.
«Сьогодні мені здається, що дамбу прорвало і тепер оця зубодробильна чесність і цинізм буде лейтмотивом, як мінімум, у комедійному методі. Таке моє бачення. Також з нами залишилася самоіронія. А це складна матерія, яка є результатом емпатії та спроби налагодження контакту з іншими людьми. Це не егоїстичний прояв, а форма чесності, етап встановлення особистісного розвитку. Самоіронія і самоприниження — це абсолютно різні речі й це важливо розуміти», — каже Настя.
На думку Зухвалої, стендап можна буде назвати індустрією, коли не потрібно буде пояснювати, що таке стендап. Але навіть на цьому етапі помітно, що цей жанр комедії вже впливає на культуру.
«Його перевага в тому, що досить короткий шлях від ідеї до реалізації, і є досить точний флюгер, що відбувається тут і зараз. Саме через цю адаптивність, мені здається, що стендап-індустрія зробила б великий вклад в калібрування актуальності, задала певний стандарт для всього культурного поля», — ділиться думками Настя.
За її словами, стендап-коміки та комікеси, хоч і дуже автономні артисти/-ки, але існує певна культура виступу, якої намагаються дотримуватися її колеги.
Багато речей стали поганим тоном ще до повномасштабного вторгнення. Ми вже довго боремося з дискримінаційними штуками. Я знімаю уявного капелюха перед українськими коміками та комікесами, тому що ситуація дійсно дуже змінилася. Ми можемо навіть робити зауваження одне одному — необов’язково публічні,
— розповідає Настя Зухвала.
З досвіду Насті, люди рідко виходять з концерту з кардинально зміненою свідомістю. Але навколо кожної/-го стендап-комікеси чи коміка формується авдиторія, яка визнає цінності артиста і може переосмислювати свої.
«Глядачі часто кажуть, що через мою творчість зацікавилися якимись ціннісними питаннями й потім вже розширили свій кругозір. Також я можу сказати про моє близьке оточення, яке є першим фільтром мого стендапу. Нещодавно близька подруга сказала, що я одна з тих людей, які дуже вплинули на її життя і погляди. В часи, коли я була феміністичним неофітом, я сказала, що шукати собі багатого чоловіка — це безглуздо, бо тобі не потрібен посередник між тобою і грошенятами. І подруга говорить, що відтоді вона почала цікавитися профеміністичними темами», — ділиться Зухвала.
Ще одним спостереженням комікеси став вже сформований запит від української авдиторії стендапу. Його можна схарактеризувати, як толерантний, інтелектуальний запит. Разом із цим, інша важлива мета коміка — об’єднувати суспільство.
«Ми в такому історичному моменті, коли від нашого колективного майбутнього буде залежати, чи буде у когось індивідуальне. Якщо ми говоримо про те, який культурний діяч може бути корисним суспільству, то, для мене, це той артист, який допоможе самоідентифікуватися. На жаль, стереотип про те, яким є українець, він все ще досить міцний. І це нормально, з огляду на те, скільки століть він формувався. Сьогодні нам потрібно відбудувати українську ідентичність, якою вона є. Я завжди вважала, що для тих, хто робить культуру, для тих, хто є публічними особистостями, важливо транслювати ті цінності, які ведуть суспільство до прогресу, а не регресу» — каже Настя Зухвала.
ВАСИЛЬ БАЙДАК: «Жодного разу не чув, щоб злі люди віддавали кошти»
«Я гадаю, що український стендап ще недостатньо сформований. Мова не про якість комедії, а про зв’язок із більшими масами. Зараз ми на тому етапі, де слово стендап стає знайомим широкій авдиторії. Коли на афіші буде слово «стендап» і усі без винятку люди розумітимуть, що це можливість прийти, посміятись, відпочити, тоді можна буде сказати, що зв'язок налагоджений», — пояснює Василь Байдак.
Але на думку коміка, розширювати коло своєї авдиторії стендап буде без допомоги таких класичних інструментів, як телебачення.
«В мене відношення до стендапу на телебаченні достатньо егоїстичне, як і у нього було стосовно нас до 2022 року. До повномасштабної війни українські стендап-коміки були суперпотужні й смішні, але нас на телебачення не звали. Зараз, коли стендап набирає обертів, телебачення таке: «О, прикольно, можемо підняти рейтинги коштом людей, які вже стали популярними без телебачення». Якщо ви вже хочете позвати стендап на телебачення, значить дайте такі умови — гонорари, свободу вираження без цензури, і тоді будемо говорити», — каже Василь.
На думку Байдака, популярність стендапу однозначно буде зростати, адже є світовий інтерес до індивідуальностей, і стендап якраз про це. До того ж за весь цей час у стендапі вибудувалось взаєморозуміння з авдиторією. Наприклад, після одного із сольних концертів Василя Байдака, багато людей написали йому, що осмисливши його біт про такмед, купили собі турнікети.
«Головне — це обережно так робити, тому що мені дуже інколи не подобається історія, коли зі сцени звучать якісь речі повчальні, а ти чітко знаєш, що людина нещодавно стала такою. Я не знаходжу якоїсь сліпої сміливості когось виховувати, закриваючи очі на те, що я був сам таким. Що я можу зробити? Розказати про свій приклад, наприклад, про перехід на українську мову. Чому я перейшов, чому мені так краще, і чому за цим я відчуваю майбутнє і супер класне життя», — каже Василь.
Щодо активної залученості коміків Підпільного до коштів на армію, то не було загальної наради, де всі вирішили взяти на себе місію регулярно відкривати банки для донатів на армію. — каже Байдак. Це сталося саме по собі, інтуїтивно, адже з повномасштабним вторгненням одночасно з’явилося багато запитів та потреб. Водночас не всі представники культури зайняли відповідальну позицію.
«Багато артистів чоловічої статті виїжджають за кордон у концертні тури. Є такі ситуації (не в стендапі), коли не віддають стовідсотково весь дохід. Ну і для мене це дивна ситуація, тому що ти виїжджаєш з ціллю допомогти. І ти, на мою думку, маєш віддавати все. У нас є кредит довіри суспільства, тому що ми артисти. За кордоном ми заробляємо кошти, які привозимо сюди й витрачаємо на армію. Якщо ти не віддаєш ЗСУ 100%, складається дивна річ, назвемо це так», — каже Василь Байдак.
Що стосується зборів в Україні, то, за спостереженням Василя, зараз працюють краще офлайн формати. Коли кошти збираються на концертах, виступах, аукціонах. До прикладу, проєкт «Badstreet Boys» (музичні кліпи для збору донатів — ред.), можливо, доведеться скоро закрити та вигадати щось нове.
Українці реагують і підтримують збори. Просто накладається втома, відсутність діалогу із владою, інші неприємні обставини — і люди обурені, розлючені. А погана емоція ніколи не стимулювала віддавати гроші. Ну я жодного разу не чув, щоб злі люди віддавали кошти, не було такого,
— ділиться комік.
Коли мова йде про роботу із закордонною авдиторією, то стендап чудово формує лояльність до України.
«І якщо це не спрацює в спринт, умовно, що людина відразу після стендапу знайде фонд «Повернись живим» і закине гроші, то це спрацює в марафон. Тому що людина запам'ятає, що в Україні живеться важко, але там прикольні чуваки й, здається, я люблю Україну. І коли будуть голосувати, там, умовно, за якогось виборця, який підтримує Україну, який не підтримує, він вибере того, хто підтримує, бо всередині йому щось підказує, що це правильно», — каже Василь.
На думку коміка, благодійний стендап залишиться в українській культурі та після перемоги. А стендап-коміки/-се продовжать використовувати свої виступи, щоб порушити вже нові болючі питання.
«Очевидно, що в цілому життя не буде таким, як раніше. Але я певний, що буде багато концертів, які будуть просто, щоб посміятися, і все. Я не вважаю, що всі зараз мають стати моралістами», — каже Байдак.
Чого б не було в українській стендап-комедії більше — гумору чи глибоких думок, важливо, щоб цим займалися люди, які відчувають відповідальність за розвиток української культури.
«Я впевнений, що українська самоідентифікація в мені була завжди. Вона, мабуть, засинала і мала шанси спати довго. Але, чесно кажучи, 2022-й її добренько розбудив і сколихнув. Після цього я переосмислив те, як комунікую, як я існую. Зробив висновки. Зараз я маю честь бути представником української культури», — говорить Василь Байдак.
