Чотири важливі відповіді на питання про рецептурність препаратів

Скандали та непорозуміння щодо видачі ліків за рецептом трохи вщухли. Саме час поговорити про те, а чому ж деякі препарати є рецептурними? І чому не можна просто так вирішувати, що приймати, а що — ні? Спробуємо відповісти на найпоширеніші питання з  фармацевтом Андрієм Чимбарем. 

Як пояснює фармацевт Андрій Чимбар, категорію відпуску «за рецептом» або «без рецепта» встановлює національний регулятор. В Україні це Держлікслужба. Рішення приймають, ґрунтуючись здебільшого на регуляторні норми ЄС. Наприклад, ін’єкційні/інфузійні* форми — лише рецептурні.

*Ін’єкції призначені для внутрішньом’язового введення. Інфузійна форма — внутрішньовенне введення.

Передусім це залежить від форми лікарського засобу.

«Ін’єкційні та інфузійні форми завжди мають рецептурний статус. Антибактеріальні та протигрибкові засоби теж мають різний статус залежно від лікарської форми: нашкірні (мазь, крем) переважно без рецепта, місцевої дії (очні краплі) — лише за рецептом. Є консенсус, що перші людина може використовувати самостійно в межах відповідального самолікування, другі — мають призначатися лікарем/кою», — зазначає фармацевт.

Він додає, що статус ліків залежить від пакування (кількість, об’єм).

«Логіка тут проста: самолікування не має переходити в довготривалий процес, коли людина придбала велике пакування засобу (наприклад, від безсоння) і місяць приймає цей препарат. Але цей запобіжник легко обійти», — каже Чимбар.

Ні. Багато в чому саме через цю похибку в комунікації і виникло багато страхів та холіварів. Ніхто не робив безрецептурні ліки рецептурними. Для деяких препаратів Міністерство охорони здоров’я розширило можливість відпуску за електронним рецептом на додачу до паперового. Важливо розуміти, що ці препарати ВЖЕ були рецептурними.

Це філософське питання. Якими б індивідуаліст(к)ами ми не були, ми живемо в суспільстві — а тому пов’язані один з одним набагато міцніше, ніж може здаватись.

Ви самі відповідаєте за своє життя. Проте в разі смерті, каліцтва чи важкої хвороби людина — повністю або частково — стає тягарем медичної системи та платників податків. Тому суто із цих міркувань держава намагається регулювати ті чи інші сфери здоров’я.

Це може стосуватись не лише ліків, але й харчових продуктів або вживання тютюну. Наприклад, в Україні планують запровадити акциз на солодкі газовані напої. Цю ініціативу Міністерство охорони здоров’я пояснює так:

«Податки на вживання доданого цукру чи різні види обмежень діють у 107 країнах світу. Це світова практика, яку всебічно підтримує ВООЗ. І МОЗ підтримує її. Адже маємо дбати про найдорожче — здоров’я наших громадян», — каже заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.