Чому вам не потрібен «дофаміновий детокс», або як спотворили ідею одного психіатра

«Дофамінова залежність» та «дофаміновий детокс» — неймовірно популярні наразі тренди.

Якщо коротко, то вони ґрунтуються на твердженні, що сучасна людина має надміру «швидкого» задоволення. І це впливає на наше самопочуття, увагу та поведінку. За такою концепцією всім нам вкрай потрібен «детокс від задоволення» або «дофаміновий детокс», як-от від соціальних мереж, фастфуду, відеоігор, алкоголю тощо. І хоча користь від відмови від алкоголю та обмеження фастфуду в раціоні сумніву не підлягає, розгляньмо, наскільки науково обґрунтована ця ідея.

Спойлер: не обґрунтована.

Дофамін — це нейромедіатор, що відповідає за так звану систему винагороди в мозку, яка активується у відповідь на приємний стимул. У цей момент мозок виробляє дофамін, що викликає відчуття задоволення й мотивує нас надалі повторювати дії, які призвели до цих відчуттів. Тож дофамін недарма асоціюється із задоволенням — саме ця речовина виділяється в організмі, навіть коли ми тільки-но подумали про перегляд улюбленого серіалу, келих вина, ранкове капучино тощо. 

Водночас цей нейромедіатор впливає на різноманітні процеси в організмі, зокрема на настрій, когнітивні здібності, здатність концентруватися та рухатися. 

Занизький рівень дофаміну спостерігається за депресивних розладів, хвороби Паркінсона, синдрому неспокійних ніг, розладу дефіциту уваги та гіперактивності. Рівень дофаміну понад норму — теж не «подарунок». Часто це супроводжує людей з ознаками маніакальної поведінки, залежностями, ожирінням. 

Дофамін не так просто «вичерпати», тож його нестача стається точно не через те, що ви дозволяєте собі радощі життя.

Причини низького рівня дофаміну, що надалі може мати серйозні наслідки для здоров’я, — набагато складніші, ніж пересичення «швидкими задоволеннями». Серед них: пошкодження тих ділянок мозку, які відповідають за утворення дофаміну; нечутливість деяких нервових клітин до дофаміну, що порушує його передачу далі вздовж хімічного ланцюга; деякі медичні стани, як-от хвороба Паркінсона та залежності.

Аби відновити нормальний рівень дофаміну, може знадобитись серйозне лікування. У деяких випадках фахівці можуть призначити препарати, які імітують виділення природного нейромедіатора в організмі. Їх називають агоністами дофаміну.

У тому то й річ, що ніяк. Сам термін приховує в собі хибні сенси. Людина не може бути залежною від дофаміну, який виробляє наш власний мозок. Або від власного інсуліну, який виробляє наша підшлункова залоза, або від тироксину, який утворюється в нашій щитоподібній залозі.

Водночас можна розвинути певну залежність від дій чи речовин, які спричиняють неприродно великий викид дофаміну, що поступово змінює наш мозок. Як правило, це азартні ігри,  алкоголь, тютюн та наркотичні речовини, пояснює психолог, який спеціалізується на темі залежностей, Вадим Мельник.

«Якщо ми кажемо “дофамінова залежність”, то виникає відчуття, що все, що спонукає наш мозок вивільняти дофамін, викликає залежність. Але це не так. Іноді те, що вкладають у цей термін, може бути просто звичкою або компульсивною поведінкою. Компульсивною є поведінка, яка направлена на те, щоб зняти напругу. Ви вирішили купити собі щось приємне, щоб себе розрадити, поїсти солоденького тощо. Так, іноді така поведінка може нагадувати залежність. Але це неправильно їх ототожнювати», — каже експерт.

Щастя — питання занадто філософське, щоб відповісти на це однозначно й категорично. Та в контексті «дофамінового детоксу» — швидше ні, ніж так.

Термін «дофаміновий детокс» або «дофамінове постування» ввів психіатр з Каліфорнії Камерон Сепа. Проте сам лікар закликав не розглядати цей термін занадто буквально:

«Назва — дофамінове голодування — дещо неправильна. Це, швидше, піст від стимуляції. Дофамін — це лише механізм, який пояснює, як залежність може зміцнюватися, і до того ж додає терміну привабливості. Не варто сприймати це буквально», — зазначив психіатр Сепа в коментарі The New York Times.

Насправді ідея полягає в тому, що іноді треба стишитись. Побути на самоті, відчути задоволення в простіших речах, що може допомогти краще контролювати імпульсивну поведінку. Та ця ідея стала дещо спотвореною: люди почали закликати один одного навіть до реального голодування у сподіванні позбутись «залежності від дофаміну». Проте ви не можете бути залежними від речовини, яка природним чином виробляється в організмі. 

Натомість є сенс внести впорядкованість у своє життя поступово. Не треба відмовлятись від кави, якщо це важливий для вас ритуал зранку. Проте замість кави й гортання фейсбуку краще покавувати з книгою чи просто посидіти з напоєм на вулиці й подивитись на природу.

Іноді проблема нашої компульсивної поведінки не в дофаміні, а… в напрузі:

«Людина намагається знайти розрядку у своєму інтенсивному темпі. І корисніше замість обмежень їжі чи музики обмежити навантаження», — зазначає Вадим Мельник.