Чому Україні необхідний Національний військовий меморіал та Пантеон Героїв

21 березня військовослужбовиця Збройних Сил України та керівниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова створила петицію про створення Національного Пантеону Героїв на Аскольдовій могилі. Відповідно до пропозиції, на Пантеоні мають відбуватися почесні поховання та встановлюватися памʼятні обʼєкти для увічнення видатних діячів України. Авторка пропонує, зокрема, перепоховати там Павла Скоропадського, Симона Петлюру та Степана Бандеру. 

23 березня Міністерство культури представило свій проєкт Національного меморіального кладовища для вшанування загиблих захисників.

Що пропонують автори і чому Пантеон важливий з точки політики пам'яті — у матеріалі Свідомих.

Питання будівництва Національного військового кладовища в Україні не нове. Ідея його створення виникла за кілька років до початку війни — у 2011 році. Тоді Верховна Рада ухвалила постанову щодо проєкту будівництва такого кладовища. 

Сам проєкт подав депутат від «Партії регіонів» Вадим Колесніченко. Передбачалось, що на такому кладовищі будуть хоронити учасників Другої світової війни та інших військовослужбовців. На постанові реалізація закінчилася. 

До ідеї побудувати Національне військове кладовище уряд повернувся у 2020 році, після шести років російсько-української, коли затвердив законопроєкт щодо будівництва в Україні Національного військового меморіального кладовища.

У березні 2021 року Верховна Рада ухвалила його у першому читанні, а у травні 2022 року повністю підтримала. Розробкою займалися Міністерство культури, Міністерство у справах ветеранів, представники Інституту національної пам’яті та громадськості. 

Законопроєкт передбачає розміщення на спеціально відведеній земельній ділянці архітектурного комплексу, що включатиме військове кладовище, музейний комплекс, ритуальну будівлю та інші необхідні для організації поховань споруди. Увічнення пам’яті тих, хто вже був похований на інших цвинтарях, здійснюватиметься у музейному комплексі Національного військового меморіального кладовища. 

У жовтні Київська міська державна адміністрація почала розробляти план будівництва меморіалу в урочищі «Лиса гора», на правому березі річки Либідь. 

До цього Київрада підтримала створення військового кладовища для почесних поховань вздовж вулиці Олени Теліги в Шевченківському районі столиці, що поблизу урочища Бабин Яр. Наразі невідомо, на якій стадії перебуває цей проєкт і чи замінила його побудова Національного військового меморіального кладовища. Публічно подальші кроки щодо цього рішення не коментують. 

Площа меморіального кладовища мала становити 140 гектарів, а його фінансування забезпечували б із держбюджету. Також планували створити окрему установу, яка його обслуговуватиме. Запрацювати комплекс мав у кінці 2023 року. 

Редакція онлайн-медіа «Свідомі» звернулася до Київради, але відповідь не отримала.

Однак ідею створити військове кладовище в урочищі «Лиса гора» розкритикували екологи. У петиції до Київради аргументували це тим, що Лиса гора є пам'яткою архітектури та належить до природно-заповідного фонду, має унікальну історію та є місцем дозвілля. У Київраді петицію не підтримали. 

Представники Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ) повідомили, що будуть оскаржувати рішення Київради про створення військових кладовищ на території пам'яток природи й культури Лиса гора і Бабин Яр в суді. 

— написали в КЕКЦ.

Вони запропонували альтернативу: Співоче поле, пустир на ВДНГ, біля кладовища Берковці, біля озера Редькіно на Окружній чи урочище Троїцьке на півночі Троєщини.

«Але найбільш перспективним місцем є саме Співоче поле. Зважаючи на необхідність розташування такого поховання в Києві, постає питання обрання місця, яке було б гідним такої ролі, але водночас не призвело до знищення цінного природничого та історико-культурного комплексу міста. Вважаємо, що в такому разі необхідно зробити так, аби новий об’єкт став продовженням наявного комплексу подібного вшанування, який впродовж XX століття виник на схилах над Дніпром і тягнеться від Аскольдової Могили до території Національного музею історії України в Другій світовій війні», — додали в КЕКЦ.

Подібну позицію висловили й активісти Української природоохоронної групи. 

 — аргументували вони. 

Через постійні дискусії прем'єр-міністр Денис Шмигаль доручив чиновникам знайти нове місце для кладовища. Зокрема, цим питанням займалися Мінветеранів, Мінкультури, Міноборони, Міністерство розвитку громад, Київська ОВА та КМДА. 

24 березня Міністерство культури презентувало проєкт меморіального комплексу. Місцем для його будівництва обрали Биківню, що у Деснянському районі поруч з Броварським проспектом.

— прокоментував колишній очільник Мінкульту Олександр Ткаченко. 

У Мінкульті переконані, що створення Національного військового меморіального кладовища поряд з «Биківнянськими могилами» дозволить презентувати суспільству паралельні меморіальні простори, які розповідатимуть про злочини СРСР і РФ, яка оголосила себе правонаступницею радянського тоталітарного режиму. 

Меморіальне кладовище мало запрацювати восени 2023 року. У Міністерстві повідомили, що вже отримали лист-згоду від заповідника «Биківнянські могили» про передачу новосформованих земельних ділянок (на яких відсутні поховання жертв радянських репресій та воєнних злочинів) у постійне користування державній установі «Національне військове меморіальне кладовище». 

20 квітня Київрада відвела ділянку землі у Биківні під створення Національного військового меморіального кладовища. Мер Києва Віталій Кличко уточнив, що міська рада «фактично розпочала процедуру створення» Меморіалу.

2 травня Верховна Рада проголосувала за створення в Києві Національного військового меморіального кладовища. 

Водночас петиція щодо створення Національного Пантеону Героїв на території парку «Аскольдова Могила» набрала понад 27 тисяч голосів з необхідних 25 тисяч. Її розглянув президент та надіслав прем'єр-міністру з проханням доручити опрацювати це питання та провести консультації щодо створення Пантеону Героїв.

Депутат Ярослав Юрчишин звернувся до Міністерства культури щодо створення Меморіалу українських героїв. У Мінкульті заявили, що питання створення Національного військового меморіального кладовища та Меморіалу українських героїв слід розглядати комплексно. Запропонували, у разі остаточного затвердження рішення про створення Меморіалу, додати відповідні елементи до концепції Національного військового меморіального кладовища.

Ідею перепоховання Павла Скоропадського, Симона Петлюри та Степана Бандери, діячів Холодного Яру та УПА у Мінкульті не підтримали. На їхню думку, Пантеон має звеличувати не конкретних особистостей, а людські чесноти: свободу, гідність і жертовність. 

Мінкульт вважає, що Пантеон має стати місцем примирення, адже «вшановує представників різних світоглядних концепцій та протиборчих політичних таборів, котрі головною метою свого життя бачили здобуття державної самостійності України».

Однак таку думку не підтримує президент Зеленський. У своїй промові до Верховної  Ради він презентував доктрину «Україна майбутнього». Одним з елементів цієї доктрини є «Політика героїв», яка включає якраз побудову, як Пантеону Героїв, так і Національного військового кладовища.

Наразі закон, який проголосувала Верховна Рада 2 травня, президент не підписав. Представниця ГО «Серце нАЗОВні» Віра Литвиненко повідомила, що вони передали в ОП запит, але відповіді не отримали. 

Додала, що 2 серпня Міністерство у справах ветеранів та в.о. Міністра культури запропонували нову локацію для військового кладовища — за межами Києва. 

— каже Литвиненко. 

Натомість рідним загиблих військових пропонують знову зареєструвати закон про створення військового кладовища на новій локації, обіцяють «швидко» за нього проголосувати та подати на підпис. 

— каже Віра Литвиненко. 

Свідомі звернулися до Міністерства у справах ветеранів із запитом аргументувати, чому рідним загиблих військовослужбовців запропонували іншу локацію для створення Національного військового меморіального кладовища. На момент виходу матеріалу, відповіді ми не отримали.

Оновлено 22 серпня о 19.00

Мінветеранів у коментарі Свідомим заявило, що Національне військове меморіальне кладовище створять не у Биківні через заявлені терміни реалізації проєкту та потребу у більших площах.

Ексгумаційні роботи на території заповідника «Биківнянські могили», за словами Міністерства, можуть тривати понад два роки та потребуватимуть «значних коштів».

«Для пришвидшення реалізації проєкту доцільно було б розглянути інші земельні ділянки, зокрема ділянки вздовж Одеської траси (автошляху М-05) і тих, що межують із Південним кладовищем», — заявили у Міністерстві.

У соціальних науках політика пам’яті — це сукупність соціальних практик, спрямованих на репрезентацію певних образів минулого, актуалізованих сучасним політичним контекстом. Цей термін ввів французький соціолог П'єр Нора. Однією із ключових категорій політики пам’яті є місце пам’яті, тобто символічні об’єкти, з якими певна група людей пов’язує свої спогади та цінності, і де «пам’ять кристалізується і знаходить свій притулок».

Джерелами «місць пам'яті» є будь-які артефакти чи люди, які зберігають інформацію про певну подію, явище чи ідею. Цей термін не варто сприймати у вузькому географічному сенсі. Як писав П’єр Нора «місцями пам'яті» можуть бути люди, предмети, будівлі, книги, пісні.

У більшості країн є національні пантеони, які мають значення для історичної свідомості й самоідентифікації цих народів. У Польщі це пантеони у Кракові та Варшаві, де поховані найвидатніші поляки. У Великій Британії таким місцем є Вестмінстерське абатство, де поховані видатні британці: королі й королеви, політичні діячі, письменники, науковці. У США — Арлінгтонський цвинтар, який заснували ще у 1864 році під час Громадянської війни і де поховані військові, політичні діячі та президенти. 

Історія України складна, але вона подарувала нам безліч видатних особистостей, яких ми так і не вшанували гідним похованням. Цьому є низка причин, однією з яких є постійні спроби СРСР та Російської імперії змусити українців забути власну історію. Пантеон Героїв покликаний стати тим пам'ятним місцем, яке показало б тяглість боротьби за свободу України.