Чому прирівнювати корупцію до держзради — це погана ідея?

27 серпня президент Володимир Зеленський заявив, що має намір подати на розгляд парламенту законопроєкт щодо прирівняння корупції до державної зради на воєнний час. 

Однак подібні ініціативи — це більше про боротьбу із симптомами, а не із самою хворобою. Чому не варто цього робити?

Боротьба з корупцією — це виклик не тільки для України, а й для всього світу. Тому завжди варто пам’ятати, що знизити рівень корупції лише посиленням відповідальності за корупційні злочини неможливо. Адже системні глобальні проблеми потребують таких самих системних, а не популістичних, рішень.

Одна з цілей корупційних злочинів — фінансова вигода. Тому ефективно боротися з ними варто, прибравши можливості для такої вигоди та забезпечивши невідворотність покарання. Досвід Китаю показує, що навіть загроза розстрілу за хабарі не зменшує реальний рівень корупції в країні.

Справи щодо державної зради розглядають органи СБУ, і це велика за обсягом, важка та довготривала робота. Водночас такі провадження передбачають безпрецедентні обмеження прав громадян, навіть якщо йдеться суто про підозру в подібних злочинах. І суди, відповідно, розглядають такі справи теж дуже довго.

Ми вже мали досвід, коли корупційні справи були підслідні СБУ. Так було протягом перших 23-х років незалежності до 2014 року. І станом на 2013 рік, коли великі справи розслідувала СБУ, Україна мала найнижчі 25 балів в Індексі сприйняття корупції — це поганий результат, тож можна зробити висновки.

Крім того, виникають застереження щодо здатності Служби уникати зовнішнього впливу, зокрема з боку президентської вертикалі. Водночас антикорупційні органи, які ми вже маємо зараз, показали ефективність у своїй роботі.

До того ж, прирівняння корупції до державної зради може негативно вплинути на майбутню євроінтеграцію України. Адже побудова комплексної антикорупційної системи, яка в нас уже працює, є одною з вимог до України.  

Так само це може негативно відобразитися на посиленні верховенства права та питанні захисту прав людини. Досить часто справи щодо держзради засекречені, тож така таємність може поширитися і на корупційні кейси. А питання прав людини в умовах, коли кримінальний процес їх помітно порушує, набуває особливо важливого значення.

«Просте рішення» у вигляді змін до КК України, а саме так можна передати корупційні справи також і до СБУ, ніколи не призводило ні до чого хорошого. Приклад — кримінальна відповідальність за неособисте голосування, де попри виявлені факти, жодного нардепа досі не притягнуто до кримінальної відповідальності. 

Корупція — це державна зрада лише на метафоричному рівні. Цей красивий лозунг складно впровадити в законодавство без збитків для довготривалої боротьби з українською корупцією загалом. Україна вже має антикорупційну систему, тож не варто сходити з цього шляху задля швидких і ризикових рішень. Навіть під час війни.