Більше ніж статуетка: боротьба за визнання та «Оскар»
Про Алєксєя Навального українською написано занадто багато. Не хотілося б знову повертатися до цієї теми. Проте це не наш вибір. У ніч на 13 березня Академія кінематографічних мистецтв і наук оголосить цьогорічних переможців премії «Оскар», зокрема в категорії «Нагорода за найкращий документальний повнометражний фільм».
Цього року Академія номінувала на перемогу в цій категорії п’ять фільмів. Один із них — «Будинок зі скалок» — про Україну: про життя Лисичанського дитячого будинку під час російсько-української війни до початку повномасштабного вторгнення. У переліку є й фільм, присвячений Росії, — «Навальний»: про замах на життя російського політика.
Україні знову доводиться змагатися з Росією за увагу світової спільноти. Як так сталося і що це означає для України?
Номінування та обрання переможця
Для різних категорій премії існують різні процеси номінування. Найчастіше ми чуємо про категорію «Найкращий міжнародний фільм»: український оскарівський комітет висуває один фільм та повідомляє про це Академію. Комітет цієї категорії переглядає висунуті фільми та називає п’ять номінантів.
Категорія для документальних повнометражних фільмів влаштована інакше. Серед вимог: фільм мають показувати протягом тижня у кінотеатрах США або ж картина має здобути перемогу на одному з інших міжнародних фестивалів.
«Будинок зі скалок» зняв данець Сімон Леренг Вільмонт. Завдяки цьому фільм зміг взяти участь та перемогти у Гетеборзькому кінофестивалі в Швеції. Це дозволило стрічці отримати кваліфікацію для «Оскару».
Натомість «Навальний», знятий канадським режисером, потрапив в американські кінотеатри. Спочатку фільм не планували показувати в кінотеатрах США, але після початку повномасштабного вторгнення інтерес до фільму зріс, і права купила «Warner Brothers». Права на показ «Будинку зі скалок» продали американській компанії «Giant Pictures» лише за місяць до церемонії вручення «Оскар».
Крім того, обидва фільми отримали нагороди від престижного американського кінофестивалю «Sundance». У пандемічному 2021 році цих нагород було би достатньо для кваліфікації. Цьогоріч Sundance немає в переліку фестивалів, які дозволяють кваліфікуватися для участі в змаганні за «Оскар».
Після того, як продюсери відправляють фільми, підрозділ Академії з документального кіно вивчає та голосуванням формує короткий список, а потім і перелік номінантів. Членами підрозділу здебільшого є автори документального кіно, які отримали нагороду Академії минулого року. У підрозділ можна потрапити і без «Оскару» — виконавчий комітет може на власний розсуд пропонувати кандидатів Правлінню академії.
Зрештою, остаточного переможця обирають з номінантів. Голосують вже не лише документалісти, а всі члени Академії, які переглянули всі п’ять фільмів.
Прогноз та його причини
Оглядачка кіноіндустрії Ен Томпсон вважає, що поява «Будинку зі скалок» серед номінованих картин була несподіванкою. На її думку, фільм має найменше шансів на перемогу, а «Навальний» — найбільше. Цю ж оцінку поділяє журнал «Variety».
Чому? Українці вже засвоїли: політика впливає на всі сфери життя. Категорія «Найкращий документальний повнометражний фільм» не виняток. Вона з’явилася у 1942 році як інструмент нормалізації відносин між Радянським Союзом і США проти нацистської Німеччини та її союзників. Тоді нагороду отримали відразу чотири стрічки:
- «Prelude to War» пояснював, навіщо США бере участь у Другій світовій війні.
- Австралійський фільм «Kokoda Front Line» демонстрував дії австралійських військ проти японських на Тихоокеанському театрі війни.
- Американський «The Battle of Midway» там же показував дії американських військ.
- Радянська картина «Moscow Strikes Back» про бої за Москву стала першим фільмом з СРСР, який отримав «Оскар».
Інший союзник — Велика Британія — тоді була «обділена» нагородою і отримала її наступного року. Така собі солідаризація головних союзників через кінопремію.
Близько двох третин членів Академії — громадяни США. Вони можуть негативно ставитися до Росії, підтримувати Україну, але скоріш за все це не впливатиме на їхнє ставлення до росіян. Вони далі бачитимуть в росіянах Іншого, який одночасно лякає і притягує. Алєксєй Навальний персоніфікує це уявлення.
Фільм не просто розповідає класичну історію про героя, який бореться з несправедливістю, а й пропонує ідеалізований образ майбутнього. Цю ж функцію виконував «Moscow Strikes Back». Тому журі, скоріш за все, обере «Навального».
Значення перемоги
Проте уявимо сценарій, в якому перемагає «Будинок зі скалок».
Широке коло глядачів досі не може переглянути фільм, оскільки його прем’єра запланована на 9 березня, тому говорити про нього як про мистецький твір зарано. Хай яким би цей фільм не був, його перемога стане проривною для України. Вона дозволить вчергове продемонструвати просту істину, яку багатьом іноземцям досі складно визнати: Україна має суверенітет і є рівноправним членом міжнародної спільноти.
А що ж значитиме перемога «Навального»?
З одного боку, це буде черговим ритуальним повторенням того, що Навальний — безальтернативний «лідер» після путінської Росії. Наразі ймовірність того, що місце Путіна займе хтось з його близького кола значно вища за революційний сценарій, за якого Навальний взагалі вийде на волю.
З іншого — перемога стрічки має привернути додаткову міжнародну увагу до ув’язнення російського політика.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ незаконно викрала тисячі українських цивільних і замовчує їхнє місцеперебування. Російська опозиція приділяє на захист одного Навального диспропорційно більше зусиль, ніж тисячам викраденим громадянам України.
Тож чи матиме перемога стрічки сенс – це питання.
