Хто така Єкатєріна II та чому вона не заснувала Одесу?
Єкатєріна II — російська імператриця, яку вважають реформаторкою та засновницею багатьох міст. У Росії її навіть нарекли «Велика», однак для українців її правління було добою великого занепаду державності, культури та суспільної думки. Зараз точаться суперечки щодо пам’ятника імператриці в Одесі — залишати чи зносити? У матеріалі читайте, ким була Єкатєріна II для України і чи засновувала вона Одесу?
Єкатєріна II здобула владу внаслідок палацового перевороту й вбивства свого чоловіка, імператора Петра III. У 1745 році тоді ще німецька принцеса Софія-Фредеріка-Августа вийшла заміж за спадкоємця російського престолу, який в 1761 став імператором Росії. У 1762 вона організувала переворот — гвардійські полки, які присягнули їй на вірність, вбили Петра III, а Єкатєріна узурпувала владу й стала російською імператрицею. Згодом вона вбила ще одного претендента на трон і почала провадити у Російській імперії свою абсолютистську політику.
З Україною її пов’язують так звані «реформи», запроваджені на захоплених Росією українських землях. Основою політики Єкатєріни II була остаточна ліквідація державної автономії України та приєднання її територій до Російської імперії.
Ліквідація гетьманщини
У 1764 році імператриця почала процес з ліквідації інституту Гетьмана — Кирило Розумовський, який разом з братом допомагав Єкатєріні, став останнім українським гетьманом. Владу над Гетьманщиною здобула Друга Малоросійська колегія, керівнику якої наказали перетворити цю територію у звичайну провінцію, тобто ліквідувати навіть мізерні залишки її автономії.
Протягом наступних років Єкатєріна II поступово ліквідувала лівобережні та слобідські козацькі полки та козацьке військо. Території реорганізували та перетворили на губернії Російської імперії, а козаків перетягнули до російської армії. Схожий сценарій застосовували й щодо тих українських земель, що пізніше були приєднані до Російської імперії, як Київщина та Правобережжя. Така ж доля спіткала й Запорізьку січ: у 1775 році імператриця знищила її, а запорізькі козаки мусили або долучитись до російського Чорноморського флоту, або виїхати на територію сусідньої Османської імперії (межі сучасної Одещини).
Окрім того, Єкатєріна II втручалась в культуру та освіту, активно зросійщуючи сфери. Зокрема, з 1766 року в Києво-Печерській лаврі дозволяли друкувати лише книги, що пройшли петербурзьку цензуру, з 1769 українські книги в церквах замінили на російські, а українські букварі повністю вилучили. Тоді Києво-Могилянську академію перевели на російську мову викладання, а українську визначили «спотвореною формою російської».
А що ж з Одесою?
Датою заснування Одеси й досі вважають 1794 рік. Саме цим роком датується лист-указ Єкатєріни II. Однак сама імператриця в листі визнає існування міста на місці майбутньої Одеси. Повідомлення про виділення грошей на розбудову порту починається так: «Поважаючи вигідне положення Хаджибея при Чорному морі...».
Перша згадка про порт Кочубій (згодом Хаджибей) датована 1415 роком. Тоді там відвантажували зерно для Константинополя. Формально зерно надходило від польського короля, насправді — з українського Поділля, а пізніше Київщини та інших регіонів. Згодом порт перебував у володінні то Османської імперії, то козаків.
У 1789 році війська Російської імперії штурмували Хаджибей. Однак більшість підрозділів, що брали у цьому участь, були саме козацькими. Також серед них були чорноморські козаки, які до зруйнування січі називалися запорозькими. На початку 1790 вони складали третину населення в Хаджибеї.
Окрім того, у розвиток міста, безпосередньо, вклалися українці. Будівельні компанії, які збудували Рішельєвський ліцей на вулиці Дерибасівській, належали Андрію Шостаку з Лівобережжя. Також до міста приїжджало багато переселенців з різних регіонів України: вулиця Ніжинська пов‘язана з греками, які жили в Ніжині та привезли свою торгівлю в Одесу.
То що ж з пам’ятником?
Пам’ятник, що зображує Єкатєріну II, називається «Засновникам Одеси» і присвячений сподвижникам імператриці: Хосе де Рібасу, Францу де Воллану, Григорію Потьомкіну та Платону Зубову. Його оригінал встановили у 1900 році, однак через 20 років більшовики демонтували та знищили його. Сучасний пам’ятник є копією 2007 року, побудованою на кошти Росії. Це є одним із прикладів культурного імперського впливу, що підтримує міт щодо заснування одного з найбільших українських міст.
На сайті Президента України є петиція щодо демонтажу пам’ятника «Знести пам'ятник Катерині ІІ в Одесі». Менш ніж за 2 тижні вона зібрала 21 тисячу підписів громадян з потрібних 25 тисяч.
