«У кожного можуть бути різні можливості, але права мають бути рівні для всіх»: як працює перше інклюзивне ательє в Україні Lady Di atelier

Три роки тому Ярина Янчак та Ірина Ляховенко мріяли про соціальний бізнес, який забезпечуватиме роботою людей з інвалідністю та батьків, які доглядають дітей з інвалідністю. 

У 2019 році у Львові свою роботу розпочало перше інклюзивне ательє в Україні «Lady Di atelier». Особливість ательє у тому, що авторами аксесуарів — хустинок — є люди з інвалідністю, батьки дітей з інвалідністю і небайдужі. 

Про те, як створювалося Lady Di Atelier, особливості працевлаштування людей з інвалідністю в Україні, а також вплив війни на роботу розповідають Ярина Янчак та Ірина Ляховенко у розмові зі свідомими.

Ярину Янчак та Ірину Ляховенко об’єднала участь у скаутській організації «Пласт». Юристка та економістка відповідно працювали у громадських організаціях, які мали соціальну складову. 

«Бренд “Lady Di atelier” народився із наших особистих історій. Ми говорили про наболіле. Згодом це переросло у проєкт, який працевлаштовує людей з інвалідністю. Ми вважали, що маємо створити бізнес-платформу, яка б не мала стереотипів, була конкурентоспроможною, успішною, закривала болюче питання держави і була місцем творчості», — розповідають засновниці.

Діяльність розпочалася зі співпраці з жінками, які вишивали бісером. На основі вишивки створили першу колекцію суконь. Згодом започаткували благодійну акцію «Намалюю тобі Любов», у рамках якої жінки на візках та батьки дітей з синдромом Дауна малювали картини, а ательє переносили їх на шовк та створювали перші приклади дизайнерських хустин.

«Цей рік ми проголошуємо роком цінностей»: так ательє розпочало 2022 рік. Команда запланувала говорити не лише про інклюзію, але й про загальнолюдські цінності, Україну та видатних людей.

Зокрема, Lady Di atelier створили дизайн футболок з відомими представницями української культури — Лесею Українкою, Соломією Крушельницькою та Марією Заньковецькою. Футболки показували одну із вкладених цінностей бренду — патріотизм.

«Хотіли показати, що маємо, на кого рівнятися. Наші цінності з початку повномасштабного вторгнення не змінилися, а стали ще потужнішими», — зауважує Ірина.

Ательє надалі фокусується на інклюзії, але й також поширює ідею самореалізації як бренду. 

«Так стається, що перед великою кризою ми масштабуємося. Це є стимулом, який додає впевненості. Так сталося й після 24 лютого», — говорить Ірина Ляховенко.

Від самого початку Lady Di не планували бути камерним брендом. Попри короткий горизонт планування через війну засновниці визначили стратегію розвитку на п’ять років. Один з планів — переїзд у новий великий шоурум-офіс у Львові. Великі мрія  — мати такий куточок у Києві. 

Наразі команда складається із 21 людини та понад 20 авторів хустинок. Принти створюють як самостійні автори, так і діти, які працюють з художниками-наставниками. Щомісяця вони отримують 10% від продажу хустин з їхнім принтом. 

«Авторами можуть бути діти від 5 років. Ми відкриті до співпраці незалежно від того, де людина проживає і скільки їй років», — каже Ляховенко.

Недостатньо сказати, що ілюстрації на хустках малюють діти з інвалідністю. Команда працює, як й інші бізнеси, незалежно від соціальної складової. На думку Янчак, це помилкове враження, якщо у бізнесу є соціальна складова, то успіх гарантований. 

«До нас ще більше вимог. Щоб завоювати клієнта, потрібно зробити якісний продукт. Це не просто малюнок — у нас всі вимоги брендингу, ретельно пропрацьована PR- та комунікаційна кампанія. Своєю діяльністю ми показуємо, що можна ось так», — говорить Ярина.

Комплексної допомоги та чітких нормативних пунктів у законодавстві як для роботодавців, так і для людей з інвалідністю немає. Як тільки людина офіційно працевлаштовується — зникають соціальні виплати.

Художниця та керівниця відділу продажів Ірина Царук розповідає, що змушена відтермінувати своє офіційне працевлаштування через те, що під час воєнного стану, у разі мобілізації чоловіка, в родині, де жінка має інвалідність, допомога не передбачена. 

«Я пересуваюсь за допомогою крісла. У родині двоє неповнолітніх дітей. Фактично чоловік — єдиний годувальник. Якщо я працевлаштуюсь, є велика ймовірність, що чоловіка відразу заберуть на війну, тому що офіційно годувальницею вже буду я», — каже Ірина Царук.

Чоловіка не мобілізують у випадку оформлення опікунства над дружиною. У такому разі він не зможе офіційно працевлаштуватись та отримуватиме від держави мінімальні кошти. 

Засновниці бренду переконані, що питання працевлаштування та реабілітації людей з інвалідністю матиме пріоритетне місце, оскільки після війни буде багато постраждалих. 

«У кожного можуть бути різні можливості, але права мають бути рівні. Зараз, як ніколи, маємо не лише перемогти, але й збудувати доступну і толерантну державу», — наголошує Ярина.

На початку російського вторгнення засновниці Lady Di atelier вирішили залишитись у Львові і продовжувати діяльність ательє. Ранок 24 лютого розпочався із виплат повних зарплат команді, адже ніхто не розумів, що чекає далі, і потребували підтримки.

«Було важко уявити, кому будуть потрібні наші хустини», — говорить Ярина Янчак.

Невдовзі команда відновила комунікацію у соцмережах, а перше замовлення зробили 5 березня. 

«Якщо у Львові немає активних бойових дій, то будемо робити все, що можемо. У момент, коли почали писати клієнти, прийшли сили і розуміння, що наша робота потрібна», — ділиться засновниця.

За майже шість місяців повномасштабної війни Lady Di atelier перерахували 100 000 грн у Фонд Притули, провели благодійний вечір для допомоги дітям з інвалідністю із родин вимушено переміщених осіб та надіслали футболки військовим на передову. Також Lady Di atelier представили свої хустини на локальному ярмарку у Львові «Час історій із Іриною Снітинською». Ціль — зібрати кошти на потреби ЗСУ. Бренд також планує низку благодійних ініціатив, щоб допомагати Україні та українцям відбудовувати своє майбутнє.

Матеріал створено у рамках інформаційної співпраці