"Операція Шольц". З якими умовами Україні відкрили двері в ЄС та хто змінив думку Німеччини

Пам’ятаєте, як у квітні Володимир Зеленський відмовився зустрічатися з президентом Німеччини Штайнмаєром і заблокував його візит до Києва? Тоді чимало німецьких політиків образилися, історія переросла у скандал, але невдовзі президенти поговорили телефоном і оголосили, що конфлікт вичерпаний.

У ті часи від українських дипломатів доводилося чути пояснення, що Київ значно більше зацікавлений у візиті канцлера Німеччини Олафа Шольца.

Це мало сенс. По-перше, у Німеччині саме канцлер ухвалює рішення, а президент – фігура не дуже впливова, та ще й зі шлейфом сумнівних заяв щодо України. По-друге, Київ наполягав, що Шольц мав приїхати не з порожніми руками, що повинні бути якісь домовленості (у той час як візит Штайнмаєра міг бути лише символічним, не більше). А від Берліна тоді чекали багато чого – і нафтового ембарго, і початку постачання важкої зброї.

За два місяці візит так і не відбувся, але багато чого змінилося і без нього.

Німеччина не просто погодилася на відмову від нафти, а стала локомотивом рішення про ембарго. Постачання важкої зброї вдалося розблокувати, хоча й у невеликій кількості. А основним питанням до Шольца стало його небажання підтримувати надання Україні статусу кандидата у ЄС.

Щоби принаймні спробувати його переконати, Банкова радо погодилася на спільний візит лідерів Італії, Франції та Німеччини. Цього разу без жодних вимог чи передумов. "Не було чіткої ясності, чи почуємо ми (від Шольца) чітку позицію щодо статусу кандидата", – зізналася у четвер ввечері Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка з питань євроінтеграції.

Але результат перевершив навіть позитивні очікування.