Їх вбила Росія: історії дітей, яким ніколи не виповниться 10 років

Автори:
Агенція медійного росту «АБО»
Їх вбила Росія: історії дітей, яким ніколи не виповниться 10 років

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про дітей до 10 років, які загинули внаслідок війни.  

Михайло Коростильов, 5 місяців, Харків

Внаслідок російських обстрілів Харкова 26 травня загинув п’ятимісячний Михайло Коростильов.

Того дня батько хлопчика Микола разом із сином приїхав забрати дружину Олександру з роботи. Жінка завершувала роботу у салоні краси, куди нещодавно влаштувалася адміністраторкою. Коли Микола з малюком зайшли у салон, ракета влетіла у другий поверх будівлі. Хлопчик з батьком загинули, Олександра вижила; жінку доставили до лікарні.

«Мене привалило, я впала на коліна. Скинула все і повернулася. Бачу чорне тіло, Микола був весь чорний. Просто футболка та кров у роті. Він захлинається нею. Де Мишко, де мій син? Я не бачу його, він не плаче, його нема», — розповіла Олександра.

Хлопчик народився 30 грудня — менш як за два місяці до початку повномасштабної війни. Його батьки волонтерили, однак зрештою вирішили виїхати у безпечніший регіон. Після 9 травня родина повернулась в Харків. Вважали, що в місті стало безпечніше.

Максим Жарій, 7 років, Вінниця

7-річний Максим загинув 14 липня внаслідок ракетного удару росіян по центру Вінниці.

Того дня хлопчик зі своєю мамою приїхали з села Мала Мочулка на медичний огляд. На момент обстрілу вони були у клініці. Майже добу рідні та знайомі розшукували Максима з мамою. Але дива не сталось. 

 «На час ракетного обстрілу, який завдали нелюди, рашисти по клініці ”Нейромед”, Віка з сином Максимом на той час були всередині. Рашисти забрали життя прекрасного лікаря, чудової матері, прекрасної людини та її сина Максима», — написали в громаді рідного села.

Ліза Дмитрієва, 4 роки, Вінниця

Під час авіаудару по Вінниці 14 липня загинула 4-річна Ліза Дмитрієва. На момент обстрілу дівчинка з мамою поверталися з уроків розвитку. 

«Вони просто йшли з розвиткового логопедичного заняття і опинились не в тому місці не в той час», — повідомили у благодійній організації «Даун Синдром», з якою співпрацювала родина дівчинки.

Мама дівчинки Ірина отримала важкі травми, з якими її доставили до реанімації. 

Ірина родом з Вінниці, але до війни жила у Києві. У своєму Instagram вона часто розповідала про материнство, досвід виховання Лізи — дівчинки з синдромом Дауна.

 «Ліза була особливою і найулюбленішою донечкою. Єдиною і бажаною», — розповіла знайома родини.

Кирило Пяхін, 8 років, Вінниця

На момент вибуху Кирило був у машині. Разом зі своїм дядьком чекав бабусю, яка зайшла у відділення ПриватБанку. Після вибуху хлопчик потрапив у вогняну пастку. Дядька Кирила відкинуло вибуховою хвилею. Бабуся залишилася неушкодженою.

Понад добу Кирила шукали і не могли знайти. Мама хлопчика Маріанна здала зразок ДНК. Після цього, 15 липня, родичам повідомили, що тіло вдалося ідентифікувати. 

Разом із мамою Кирило наприкінці квітня приїхав до Вінниці з Херсона.Єва Смульська, 8 років, ОчаківУ ніч на 28 червня російська ракета в Очакові вбила восьмирічну Єву Смульську. Дівчинка спала вдома разом із рідними.

Напередодні ввечері Єва була разом з мамою і сестрами. Співали, танцювали,  займались домашніми справами. Раділи життю. Стомлені всі швидко заснули. 

Вночі їхній дім зруйнувала російська ракета. Єва загинула. Її тіло знайшли рятувальники.

Попереду у дівчинки було ціле життя: вона могла стати художницею, адже останній рік захоплювалась малюванням. Могла мати десятки друзів у новій школі. Могла ще сотні разів допомогти мамі, бо обожнювала поратись по господарству.

«Я знала, де вона спить, і бачила, куди прилетіло. Там не було інших варіантів. Єва особлива дитина. Вона моя копірка. Усе повторювала за мною, чим би я не захоплювалася. Ні в кого з моїх доньок такої прив'язаності не було», — розказала Маргарита, мама дівчинки.