«Тричі за день я потрапив під обстріл, і мені дуже пощастило, бо шансів вижити під таким вогнем було мало»: Сергій Філімонов про війну, поранення та родину

За понад два місяці ми розповіли близько 10 історій наших патронів та патронок під час війни. Люди з нашої свідомої спільноти роблять усе задля перемоги: волонтерять, борються на інформаційному фронті, а також захищають країну зі зброєю в руках.

Сьогодні цикл історій завершує розповідь про Сергія Філімонова — громадського діяча, лідера руху «Гонор», колишнього керівника київського осередку партії «Національний корпус». 

У 2014 році, коли Росія вторглась в Україну, Сергій воював у складі добровольчого батальйону «Азов», брав участь у визволенні Маріуполя, Мар'їнки, у боях за Іловайськ та під Гранітним на Донеччині.

24 лютого 2022, з початком повномасштабної війни, він з побратимами вже у складі підрозділу «Гонор» вирішили йти воювати разом. 

«Я завжди був впевнений, що велика війна з Росією неминуча. З приводу рішення, тут не було жодного іншого варіанту. Серед нас багато людей, які ще у 2014-му встали на захист України добровольцями і ми завжди знали, що візьмемо зброю за першої необхідності», — говорить Сергій Філімонов.

Після звільнення північних областей підрозділ «Гонор» у складі ССО відправився на схід — разом з бійцями спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» наразі вони виконують завдання з розвідки, аеророзвідки, працюють з протитанковими групами, ПЗРК, гарматами та мінометами.

5 липня, невелике місто Сіверськ, Бахмутського району. Того дня на околиці міста тривали запеклі бої. Наступи росіян героїчно відбивала 80-та окрема десантно-штурмова бригада. Там Сергій й отримав поранення.

«Тричі за день я потрапив під обстріл, і мені дуже пощастило, бо шансів вижити під таким вогнем було мало», — згадує Філімонов. 

Він отримав 12 уламків від «Граду» — надавши першу допомогу, Сергія одразу евакуювали в Дніпро, де зробили декілька операцій. Після стабілізації військовий повернувся на фронт. Рівно місяць по тому, 5 липня, Філімонов, ще один боєць підрозділу «Гонор» та військовий 8-го полку спеціального призначення ССО отримали додаткові поранення — цього разу під час російського обстрілу з артилерії калібру 152 мм.

За декілька днів до 24 лютого Сергій вивіз дружину і сина у безпечне місце. Розповідаючи про сина, він говорить: «Орест розуміє, що тато має захищати Україну, він дуже переживає за мене. На жаль, йому довелося покинути дім, тому він сумує і хоче повернутися. Син мене тішить своїми поглядами, характером і розумінням того, що зараз відбувається».

Як і кожен українець, Філімонов хотів би, щоб війна якомога скоріше закінчилась перемогою України. Аби це сталося, на думку Сергія, кожному потрібно більше працювати і робити свій вклад.

Як патрон Свідомих Сергій з медіа вже близько року. Підтримує, бо вболіває за незалежну журналістику. А ще тому, що розуміє, наскільки важливим є додаткові ресурси для їх росту та розвитку. 

«Мені дуже подобається робота свідомих. Я за незалежні професійні медіа», — говорить Філімонов.

Ми цінуємо кожен внесок наших читачів та читачок. Наша команда працює завдяки фінансовій підтримці Спільноти. Ми покладаємося на вас, адже від вашої залученості залежить життя й розвиток нашого медіа.

Дізнатись більше та приєднатись до нашої спільноти можна на Patreon.