«Харківський правопис» як один з успіхів українізації

4 вересня 1928 року Рада Народних Комісарів УСРР своєю постановою затвердила новий український правопис. «Свідомі» у співпраці з Музеєм Голодомору розповідають, як створювався перший академічний загальноукраїнський правопис, що з'єднав галицьку та наддніпрянську писемні традиції, та про його заборону. 

Як називають правопис 1928 року? 

Правопис називають «харківським», адже його ухвалили шляхом голосування на Всеукраїнській правописній конференції, яка відбулася 1927 року в Харкові. Також його називають «правописом 1928 року», оскільки народний комісар освіти Микола Скрипник затвердив його 6 вересня 1928 року. Тому правопис можуть називати ще «правописом Скрипника», «скрипниківським» або «скрипниківкою». Головним ідеологом правопису був мовознавець Григорій Голоскевич, який у 1929 році видав Правописний словник. Тому документ іноді називають «правописом Голоскевича».

Хто і як створював правопис?

Щоб розробити й ухвалити перший загальноукраїнський правопис, створили Державну комісію під головуванням наркома освіти Олександра Шумського. До неї увійшли мовознавці та письменники: Агатангел Кримський, Всеволод Ганцов, Олекса Синявський, Олена Курило, Майк Йогансен, Сергій Єфремов, Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Микола Скрипник, Григорій Голоскевич. 

У 1927 році українські мовознавці з різних частин розкиданої тоді по чужих державах України зібралися в Харкові. Слід було виробити спільні правила для двох головних писемних традицій — галицької (західноукраїнської) та наддніпрянської (великоукраїнської).

«Конференція зібрала коло 75 чоловік українських учених, письменників, вчителів та інших українських культурних діячів з усіх кутків УСРР, а також і з закордонної України. Українське Т-во ім. Шевченка у Львові делегували від себе двох представників, акад. Студинського та проф. Свенцицького. Брав участь директор Українського Педагогічного Інституту в Празі, відомий лінгвіст проф. Сімович, — писав у червні 1927 року Микола Скрипник. — В усякому разі треба визнати, що конференція мала дійсний й повний кворум. Це був своєрідний філологічний собор». 

31 березня 1929 року «харківський правопис» ухвалила Українська академія наук, а 29 травня того ж року — Наукове товариство імені Шевченка у Львові. 

У 1929 році правопис надрукували та розповсюдили у школах, редакціях і видавництвах. 

Заборона 

Життя першого українського правопису в радянській Україні було недовгим. У 1933 році під час боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» оголосили, що правопис 1928 року скерований на нібито штучний відрив української мови від російської. 

У 1933 правописна комісія на чолі з Андрієм Хвилею змінила правопис. Його «націоналістичні» норми переглянули та максимально наблизили до російської мови (цей процес продовжили у правописах 1945 та 1969 років). Більшість фахівців, причетних до створення «харківського правопису», репресували та знищили, або довели до самогубства. Одним із перших у немилість потрапив Григорій Голоскевич, якого заарештували у серпні 1929 за звинуваченням у причетності до «Спілки визволення України» (Голоскевич укоротив собі віку у засланні). Не оминули репресії й Андрія Хвилю, творця правопису 1933 року.

Значення правопису 1928 року  

Фактично вперше на теренах України, в тому числі й поза межами УСРР, з’явився перелік правил, що поєднав у собі різні традиції. Правопис впорядкував літературну мову, яка впродовж багатьох років заборон піддавалася впливу польської, російської та іншої мов; усунув розбіжності, що з'являлися під впливом різних діалектів і говорів; унормував написання іншомовних слів та власних імен. При цьому правопис був максимально наближений до живої народної мови. 

«Правопис лише тоді має значення, коли дає можливість кожному письменному виявити легко на письмі свої думки, не витрачаючи зайвих сил на вивчення штучних граматичних правил, а це значить, що правопис мови відповідає властивостям її», — писав Микола Скрипник.

На початку 90-х років лунали пропозиції відновити деякі норми «харківського правопису». Тоді вдалося повернути в ужиток тільки «репресовану» літеру «Ґ», яку в 1933 році назвали «націоналістичною». 

Більше норм «харківського правопису« відновлено в останній редакції  Українського правопису від 2019 року.