Що таке ескапізм і як проявляється в час війни?

Ескапізм — це різновид психологічного захисту, коли людина тікає від реальності у вигадані світи. Бажання втекти може виникати після робочого дня, наприклад, почитати книжку чи переглянути фільм, щоб на деякий час зануритися в інший світ. Це здоровий ескапізм. 

Ескапізм може бути реакцією на постійний стрес чи жахливі події. Тоді втеча в інший світ замінює реальний. Інколи людина перестає їх відрізняти або перебуває у вигаданому настільки довго, що руйнуються сфери її життя. Потреба тікати зазвичай виникає в дитинстві, а пізніше повторюється, щоб не вирішувати конфліктну ситуацію. 

«Людина отримала такий досвід, коли батьки втікали від реальності в роботу чи побутові справи. У дорослому житті людина має навик тікати від вирішення ситуації, а розуміння, ресурсів, знань, енергії на вирішення ні», — розповідає психотерапевтка позитивної психотерапії Світлана Кіка.

За задоволення від фантазій відповідає дофамін, який є нейромедіатором. Його називають «гормоном щастя». Дофамін виділяється, коли людина використовує звичний для себе спосіб ескапізму. 

До ескапізму схильні люди, які в дитинстві жили в атмосфері постійної небезпеки. Наприклад, коли батьки сварилися, а дитина втікала у світ казок, бо не могла змінити ситуацію. Діти, до яких застосовували фізичне насилля чи критикували, більше схильні до ескапізму.

Є різні способи втекти від реального світу: надмірний перегляд фільмів, гри в комп’ютерні ігри, зависання в інтернеті. Однак втечею можуть бути робота, волонтерство, творчість, спорт чи подорожі.

«Складність у тому, що іноді ескапізм соціально схвалюємо, наприклад, трудоголізм. Складно відстежити, що щось негаразд, а навпаки, може здаватися, що все у нормі. Але насправді, якщо баланс сильно зміщений в одну сферу, то швидше за все, в інших сферах є проблеми, яких ми уникаємо», — ділиться психотерапевтка благодійного фонду «Голоси дітей» Наталія Урсу.

З 24 лютого деякі українці почали використовувати новини як метод ескапізму: безперервно скролити стрічку, читати всі можливі Telegram-канали і новинні сайти, щоб не пропустити жодну деталь.«Нескінченне бродіння по інформаційних каналах відбувається через страх втрати контролю над ситуацією. Здається, ніби ще одну новину подивлюся і буду знати всю інформацію. І це теж втеча від реальності через небажання чути погані новин. Деякі люди через це йдуть в гори чи в монастирі. Це теж своєрідний ескапізм, щоб не зустрічатися з реальністю», — каже кандидатка психологічних наук, професорка загальної та клінічної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Мирослава Гасюк.

За словами Гасюк, ескапізм — це спосіб захиститися від реальності, який людина використовує через страх, що вона з чимось не справляється. «Ескапізм хороша річ як турбота про себе. Нам потрібно періодично видихати, тому що ресурси психіки можуть закінчуватися. Якщо виникає загроза, організм починає мобілізацію і реагує на стрес. Таким чином він витрачає ресурси, які скінченні. Тому уникати жахів реальності — це спосіб допомогти наповнити сили та відпочити. Небезпечним ескапізм стає тоді, коли заважає жити і відбивається на якості життя», — додає Наталія Урсу.

З досвідом війни в людей посилюються механізми психологічного захисту. Тобто звичка тікати в інший світ залишається, але це може траплятися частіше у зв’язку з новими обставинами. Наприклад, багато українців переїхали за кордон, де потрібно вивчити нову мову, знайти роботу, знайомитися з людьми, а натомість вони переглядають новини, фільми чи стрічку соцмереж.

Також зараз особливою популярністю користуються рольові відеоігри, зокрема серед підлітків. У віртуальному світі легко керувати життям персонажа і відчувати себе героєм.

Щоб впоратися з надмірним ескапізмом, варто усвідомити проблему.

«Психолог працює, коли є запит. Тобто коли людина розуміє, що не так, і хоче це змінити, може зробити це самостійно. А комусь самостійно не виходить, тоді можна звернутися по допомогу до психолога чи психотерапевта. Зараз багато організацій надають допомогу на волонтерських засадах. Якщо бажання відсутнє, насильно допомогти навряд вийде», — зазначає Світлана Кіка.

Щоб менше тікати у вигаданий світ, потрібно отримувати задоволення у реальному і фіксувати моменти. 

«Потрібно згадати, що до війни приносило задоволення. Якщо біг — бігати, якщо спорт — йти в зал, якщо читання книжок — читати. І запитувати себе, чи ця діяльність є втечею, яка шкодить чи дозволяє відпочити від новин», — підсумовує Мирослава Гасюк.