Razom for Ukraine: як волонтери в США допомагають Україні?

«Razom for Ukraine» — неприбуткова організація, яку заснували українці у Нью-Йорку для підтримки України. Організацію створили під час Революції Гідності у 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення запустили масштабні проєкти в підтримку українців. 

«Свідомі» поспілкувалися із членкинею ради директорів організації Мариною Приходько про виклики, що постали перед командою, та роботу в часи повномасштабної війни. 

— Розкажіть про вашу організацію. Які цілі ви ставите перед собою?

— У 2014 головною ціллю було брати участь у Революції Гідності і допомагати людям, які хотіли кращого майбутнього для України. Потім це перетворилося в різні проєкти, активну участь в громадянському суспільстві; так дійшли до основної мети — відкрити потенціал України та українців і допомогти покращити демократію в країні. 24 лютого все змінилося. Ми мали відповідати новим викликам, тому розпочали «Razom emergency response»: доставляємо різне обладнання, аптечки, речі для комунікації для цивільних, медиків, захисників, лікарень, поліції та ДСНС. 

— Як відбувається координація в організації?

— Ми працюємо віртуально. З 24 лютого щодня по кілька разів зустрічаємося з командою в Google meets. Були дні, коли не виходили з віртуальної кімнати, аби швидко отримувати відповіді. Тепер у нас робота розподілена між кількома командами, що мають свої структури. Також раз на місяць маємо з волонтерами великі зустрічі, на яких скоординовуємо роботу.

— Скільки осіб налічує ваша команда зараз?

— У раді директорів дев’ять осіб — кожен відповідає за роботу певної команди. Я навіть назвати всіх не зможу, але є, наприклад, адвокаційна команда, команда для фандрейзингу, комунікаційна команда, грантова команда, логістична команда, команда закупівель. Близько 20 координаторів, які працюють на складах в США та в Україні, керують роботою водіїв. На постійній основі працюють приблизно дві тисячі волонтерів з усього світу. 

— Як ви збирали команду і ким є ці волонтери? 

— У перші місяці команда складалася з людей, які вже мали досвід якоїсь взаємодії з організацією. Razom існує з 2014 року, і за вісім років багато хто приходив та лишав команду, і це нормально. А 24 лютого кожен відчув виклик повернутися та допомогти, чим може. Razom — це певний зв'язок з Україною. 

Наші волонтери абсолютно різні люди: різного віку та життєвого досвіду, різних національностей та етнічностей. Але усіх об'єднує любов до України. 

— Які труднощі з’явилися з початком повномасштабної війни? З чим було чи досі важко справлятися?

— Чесно кажучи, все було важко. Цінність Razom for Ukraine в тому, що ми завжди тісно співпрацювали з партнерами в Україні. Це нас виділяє від інших організацій. З лютого стало складно, бо в багатьох членів команди родини перебувають в Україні. Я сама із Харкова, тому як на персональному, так і на робочому рівні складно. 

З початком повномасштабної війни аудиторія стрімко зросла, і люди почали ставити більше вимог. Передусім хотіли бачити, що їхня підтримка реалізовується. Довгий час вигадували схему, як показувати нашу роботу і результат світової допомоги в Україні, адже раніше збирали 200 тисяч доларів за рік; з 24 лютого вже назбирали 65 мільйонів доларів. Відповідно, треба було обережно вирішувати, як розподілити гроші. Фактично всю організаційну систему будували з нуля.  

— Над якими найбільшими проєктами працюєте зараз? Куди спрямовуєте сили?

— Я б сказала, що це адвокаційна робота. З кінця березня-початку квітня ми створили адвокаційну команду. Зустрічаємося з представниками і офісами в Конгресі, щоб обговорити підтримку України та подальшу передачу зброї, що є надзвичайно необхідним. Це одна з найбільших команд, бо треба робити дослідження, комунікувати, писати звіти. Також на організаційному рівні в нас працює команда фандрейзерів. Війна — це дорого, і нам постійно треба залучати кошти. Ще один проєкт — надання грантів маленьким організаціям в Україні, які надають гуманітарну допомогу. 

— Ви згадували про роботу з офісами Конгресу США. Наскільки ця кооперація з державними органами США тісна?

— Ми тісно співпрацюємо зі структурами уряду США, а адвокаційна команда переважно складається з громадян США. У нас є коаліція з організацій, серед яких є не українці, а люди, які просто хочуть підтримати Україну. І це наше демократичне право. Якщо громадянин США хоче звернутися до свого представника в Конгресі та Сенаті, то вільно може це зробити. Таким чином, ми збираємо людей, які хочуть і готові говорити зі своїми представниками про Україну. І таких людей багато — американці чудово розуміють ситуацію.

— Як змінилися настрої в США щодо війни в Україні? 

— Тут слід дивитися на медіа і те, що самі представники Конгресу й адміністрація США думають. Те, що виходить в медіа — це одне, і це проблема, з якою ми боремося. Адже видання не завжди правильно висвітлюють події в Україні через відсутність досвіду роботи з країною. На урядовому рівні значно більше підтримки, ніж це було на початку повномасштабного вторгнення, оскільки тоді всі вагалися щодо шансів України. Зараз наша країна сприймається як стратегічний партнер США. І є розуміння, якщо Україна переможе, то переможуть і США, і світ, і демократія. 

Бажання допомагати з різних джерел тільки зростає. Тепер не тільки українці та українські організації й групи хочуть долучатися до допомоги Україні у різних проявах, а й звичайні люди з усього світу. 

— З якими викликами стикаєтесь в роботі? Що важко прокомунікувати в американському суспільстві?

— Треба завжди думати про специфіку американської політики. Це також входить в нашу роботу, тому що треба все пояснювати. У першу чергу, дякувати людям за підтримку, про що українці забувають. Також є певні радикальні політики, які через історичні події можуть по-різному сприймати Україну. Є, наприклад, прогресивні демократи, які сфокусовані на соціальній нерівності в американському суспільстві, і через це виступають за припинення військово-промислового комплексу та витрачання грошей на війну та зброю. 

З іншого боку, є республіканці, які підтримують ізольовану позицію США і хочуть, щоб Америка була на «першому місці», а всі державні кошти пішли на американський бізнес, американські родини. Українці також забувають, що був імпічмент президента США за участі України*. Такі речі залишають травми в американській політиці. 

*Процедуру імпічменту колишнього президента США Дональда Трампа ініціювали через скандал, спричинений телефонною розмовою у липні 2019 року між американським лідером та Володимиром Зеленським. На думку критиків Трампа, під час цих розмов американський політик чинив тиск на Президента України, аби той пришвидшив розслідування щодо сина Джо Байдена в той час, коли Байден мав намір балотуватися на виборах. 

— Який був найбільший донат від фізичної чи юридичної особи?

— У нас було декілька великих донатів в розмірі мільйон доларів, зокрема від дружини американського політика Тіппер Гор, яка є американською філантропкою. Також багато відомих розробників сайтів і додатків, як співзасновник Netflix Рід Гейстінгс і засновник Twitter Джек Дорсі, задонатили по мільйону доларів.

— Хто найбільше підтримує Razom for Ukraine серед країн? 

— Ці 65 мільйонів доларів, які ми отримали з лютого, — це все маленькі донати по 5, 10, 15 доларів, які надходили з США. 

— Що робити українцям, аби допомога збільшувалась попри втому від війни? 

— Необхідно продовжувати демонструвати потребу в допомозі. Українці повинні розповідати свої історії, викривати правду, допомагати людям зрозуміти, проти чого і за що борються. Ми повинні продовжувати показувати світові, наскільки зла Росія, і наскільки важливо, щоб Україна перемогла. Світ почне втомлюватися від війни та України, коли самі українці почнуть показувати, що вони втомлюються від війни.