Останні спроби встановити вплив: як амбіції Кремля стикаються з реальністю в Латинській Америці

Росія, зберігаючи свій спадок від Радянського Союзу, продовжує намагатися посилити свій вплив у Латинській Америці. Вона будує свою присутність через підтримку авторитарних режимів, продаж озброєнь та економічні зв’язки. Куба, Венесуела та Нікарагуа є основними партнерами Росії в регіоні, де РФ має сильні військові та політичні інтереси.

Попри деякі успіхи, загальний вплив Росії в Латинській Америці поступово слабшає. Громадська думка стає все менш прихильною до російських наративів, а економічна присутність стикається з серйозними викликами з боку США, ЄС та Китаю.

В рамках спецпроєкту «Як Росія підриває міжнародний порядок» Свідомі розповідають про спроби РФ встановити вплив у Латинській Америці.

Прослухати матеріал:

Упродовж десятка років Радянський Союз намагався закріпитись у Латинській Америці. І йому це вдавалось. Остання спроба подібних дій на Кубі ледь не коштувала людству знищення в ході ядерної війни наддержав того часу. Зараз Російська Федерація намагається продовжувати політику СРСР. Назвати ці спроби чимось іншим, окрім потуг, не вдається. 

Сама ж Латинська Америка є одним із найбільших регіонів у світі. Вона складається з держав Центральної та Південної Америки, а також країн Карибського басейну. Російська присутність у регіоні є зацементованою лише в трьох державах: уже згаданій Кубі, Венесуелі та Нікарагуа. За збігом обставин, ці держави є найбільш авторитарними в регіоні. За ще більшим збігом обставин, РФ є основним експортером озброєння в ці країни. 100% зброї, що надходить до Нікарагуа та Куби, а також понад 85% до Венесуели походять із російських заводів. Росія продовжує свою чітку стратегію підтримки антидемократичних режимів, щоб не допустити їх повної дипломатичної ізоляції та згладити наслідки санкцій Заходу. 

Натомість РФ отримує «вікно можливостей» від цих держав для поширення свого впливу в Латинській Америці. Deutsche Welle повідомляє, що російський флот має право вільно заходити в порти цих держав, а в Нікарагуа та Венесуелі перебувають постійні військові контингенти росіян. З 2017 року Міністерство внутрішніх справ Росії керує центром у столиці Нікарагуа для підготовки місцевих поліціянтів і співробітників служб безпеки. Це робиться нібито для боротьби з незаконним обігом наркотиків. «Насправді ж саме навчання зосереджене на спостереженні за цивільним населення та його репресіях», — повідомляє Confidencial. Там пройшли навчання офіцери з десятків країн Центральної Америки та Карибського басейну.

Вплив Росії шириться і за межі цих трьох країн. Його основною ціллю є збереження в регіоні позиції «нейтралітету» і «активного неприєднання» в російсько-українську війну з боку латиноамериканських демократій. «Бразильський президент Луїс Інасіу Лула да Сілва поклав на Україну відповідальність за російську агресію», — згадує Politico. Водночас Мексиканський експрезидент Андрес Мануель Лопес Обрадор запрошував російські війська взяти участь у параді з нагоди Дня незалежності країни, що відбувся у вересні минулого року. Крім цього, Латинська Америка в більшості не приєдналася до міжнародного режиму санкцій проти Росії. «Лише Чилі та Коста-Рика (що залежні у своїй політиці значним чином від США) запровадили обмеження проти Росії», — повідомляє Ponars Eurasia. Все це створює ілюзію того, що держави Латинської Америки однозначно підтримують РФ, Росія робить успіхи в переманюванні їх на свою сторону, а регіон втрачений для Заходу та України. Втім, це не так.

Водночас більшість країн Латинської Америки засудили повномасштабне вторгнення Росії. Переважна більшість країн регіону також голосували «за» резолюції Ради Безпеки ООН, що засуджують повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Все менше і менше країн Латинської Америки «проти», «утрималися» або «пропустили голосування» у 2022 році, ніж під час голосувань 2014 року, коли засуджувалася «анексія» Криму. У 2014 році таких країн було 20, а вже у 2024 — всього пʼять, з яких троє — одвічні союзники РФ в регіоні. 

Подібна тенденція прослідковується і в підтримці Росії звичайним населенням Латинської Америки. Російське медіа RT Spain було відкрите у 2009 році другим після арабського та швидше за американське відділення. Воно відповідальне за поширення російських наративів у всьому іспаномовному світі. «Попри це, репутація Росії в Латинській Америці роками погіршувалася і ця тенденція продовжується», — повідомляє La Nacion. Згідно з опитуванням, проведеним Latinobarómetro до початку війни в Україні, Росія ще тоді мала позитивний імідж лише у 19% латиноамериканців, порівняно з 47% для США.

Вакцинаторська дипломатія Росії в час ковіду мала неоднозначні результати та не змогла зупинити падіння репутації Росії. Війна остаточно знищила все, що залишилося від іміджу Москви. Глобальне опитування «Gallup» 2022 року показало, що Латинська Америка поступається лише Європі та Північній Америці за середнім рівнем несхвалення Росії. Ба більше, в Латинській Америці спостерігалося найрізкіше падіння схвалення Кремля серед усіх регіонів, де проводилося опитування, з моменту початку повномасштабної війни. Понад 60% населення регіону негативно ставляться до керівного режиму Путіна в Росії. 

Вже згаданий експорт озброєнь, як правило, є потужним інструментом для Росії у формуванні симпатій іноземних військових. 

Свідомі уже розповідали, як Росія використовує цей інструмент для підтримки хунт Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо в матеріалі «Колоніальні амбіції Росії в Африці: як Україна намагається протистояти експансії?». 

Однак Москва не змогла використати цей важіль впливу для розширення своєї присутності в Латинській Америці. За даними SIPRI, Росія не захопила висхідні ринки Бразилії та Чилі — єдиних двох країн, де тривають масштабні програми модернізації армії. Постійні клієнти в регіоні, такі як Куба і Венесуела, призупинили закупівлі у Москви в останні місяці. Деякі країни також почали шукати заміну російським товарам і послугам у сфері безпеки.

Основними гравцями на ринку Латинської Америки продовжують бути США та ЄС, а віднедавна і Китай. Місця Росії в цьому протистоянні за фаворитизм держав регіону залишається мало. Втім, вона використовує ці держави у власних цілях, навіть попри те, що останні не висловлюють бажання бути союзниками РФ. 

Одним з основних аспектів, в яких РФ намагається використовувати держави регіону, є обхід санкцій та наповнення бюджету валютою. В першому Росія не має успіху: США перерізає будь-які подібні спроби. Друге ж їй вдається реалізовувати, втім не так, як цього хотіли б самі росіяни. 

У 2023 році Бразилія значно збільшила обсяги закупівель російських нафтопродуктів, ставши найбільшим покупцем російського дизельного пального у світі. Financial Times повідомляє, що бразильський імпорт зріс на 4600%, або з 95 мільйонів доларів до 4.5 мільярдів. Відбулось це на фоні повної відмови ЄС від нафтопродуктів РФ та значного спаду імпорту Туреччини. Кілька країн регіону, особливо Аргентина та Бразилія, а також меншою мірою Колумбія, Еквадор, Мексика та Перу залишаються важливими експортними ринками для російських добрив. 

Рособоронекспорт є державним посередницьким агентством з імпорту та експорту військових технологій та послуг. Ростех — державна корпорація, що сприяє розробці, виробництву та експорту промислової продукції. Ці дві державні компанії є основою військового співробітництва Росії в регіоні та наповнення бюджету доларами в обмін на зброю. «Обладнання, що продається і надається Росією в кредит, варіюється від винищувачів-бомбардувальників до військових кораблів і танків», — повідомляє Atlantic Council. 

Росатом (російська ядерна енергетична корпорація) наразі активно працює в Болівії та Аргентині через дослідницькі та енергетичні ядерні реактори. Російська державна нафтова компанія Роснєфть працює в багатьох країнах: Венесуелі, Болівії, Еквадорі та Колумбії. Російська компанія «Русал» є другою за величиною алюмінієвою компанією у світі із чимраз більшою присутністю в Карибському регіоні. Водночас існують і провальні кейси російської економічної присутності. Газпром, присутній у Болівії з 2000-х років, не зміг розширити масштаби своєї діяльності; його місцеві офіси залишилися порожніми до 2022 року. 

Бразилія є єдиним членом БРІКС в латиноамериканському регіоні. Це допомагає Росії бути «почутою» на міжнародних майданчиках та в Латинській Америці. Водночас не слід вважати, що залучення Бразилії в БРІКС робить її союзницею РФ. БРІКС все більше перетворюється на організації Китаю та Індії, а не Росії. 

Втім, Бразилія дійсно намагалась вирвати Росію з міжнародної ізоляції. Експрезидент держави Лула раніше заявляв про своє бажання прийняти президента Росії Путіна на саміті G20 у листопаді 2023 року, попри ордер на його арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом. Тоді на такий крок не пішли, побоюючись можливої реакції. Натомість це відбулось вже у 2024 році в Монголії. 

Детальніше про це читайте в матеріалі Свідомих «Путін кинув виклик Міжнародному кримінальному суду. Хто понесе відповідальність за те, що Монголія не заарештувала диктатора?». 

Росії, як і для представленості в регіоні, так і для введення економічної діяльності, значно перешкоджає її незалученість в інституції регіону, на відміну від Китаю. Росія так і не стала партнером ОАС чи Міжамериканського Банку Розвитку. Причиною цьому є те, що штаб-квартири даних організацій знаходяться в США, і вплив Штатів на прийняття будь-яких рішень в організаціях є значним. 

Як уже зазначалось в матеріалі, Росія активно намагається розширити свою пропаганду серед країн Латинської Америки за допомогою Russia Today Spain. Ці спроби не є продуктивними. Дезінформаційні кампанії, побудовані за російськими шаблонами, звинувачують Україну у тому, що Київ використовує акторів в ролі трупів серед цивільного населення в деокупованих містах. Стверджує, що США і НАТО «спланували війну в Україні». А віднедавна, що Україна продає зброю ХАМАСу. Такі наративи не мають великою популярності, адже не резонують населенню регіону, на відміну від пропагандистських наративів Росії в Африці. На сьогодні усі відділи RT є забороненими в Коста-Риці та Уругваї.

Не маючи підтримки серед широких верств населення, росіяни вдаються до екзотичніших способів дезінформації та пропаганди в Латинській Америці. Wilson Center стверджує, що Росія розширює свою співпрацю з медійними університетами регіону, щоб навчати їх студентів на своїй території та впроваджувати пропаганду «на місці» в «ретранслятори». 

Наприклад, ведучі іспаномовних програм німецького мовника Deutsche Welle часто не виправляють своїх гостей, які відтворюють московські тропи на кшталт «адміністративних кордонів Російської Федерації». Тобто тих наративів, що кордони окупованих районів України є кордонами Росії. Телеканал «France 24», а саме його іспаномовний відділ, надає можливість московським впливовим особам виступати на своїх медійних майданчиках та повторювати офіційні наративи Кремля. Приклади включають зображення виведення російських військ з частини окупованих територій у 2022 році як «жесту доброї волі», виправдання вторгнення як захисту російського населення на Донбасі, а також піддання під сумнів легітимності Президента України Володимира Зеленського. 

Росія починає проникати напряму в університети Латинської Америки. Нещодавнім прикладом цієї тенденції є підручник з порівняльної зовнішньої політики, виданий у Мексиці. Він призначений як стандартний посібник для мексиканських студентів, які вивчають міжнародні відносини. Разом з тим, що багато розділів пропонують цінний, незалежний аналіз мексиканських і міжнародних науковців, розділ про російську зовнішню політику не містить такого аналізу. 

Написана випускником російського Університету дружби, посібник стверджує, що «відбулося пряме втручання США в Україну з метою організації перевороту, який витіснив європейців у лютому 2014 року» (с. 287). У ній стверджується, що «спочатку здавалося, що конфлікт буде швидко вирішено, але коли США і ЄС почали надсилати зброю в Україну, він переріс у протистояння між НАТО і Росією, яке відбувалося на українській землі» (с. 287). У розділі також уникають використання терміну «війна» для позначення російського вторгнення в Україну. Натомість часто використовуються улюблені кремлівськими пропагандистами фрази «спеціальна військова операція» та «конфлікт». Такий підхід дозволяє офіційним наративам Москви з'являтися під виглядом академічного аналізу, призначеного для молодих мексиканців.

Останнім, втім найсильнішим впливом РФ в Латинській Америці є шпигунство. «Наступ» Євгена Пригожина на Москву 23 червня 2023 року затьмарив подію, про яку видання The Insider опублікувало доповідь. В ній йшлося про те, що Росія знову відкриває свою станцію прослуховування в Лурді, Куба. Закрита самим Путіним у 2001 році, ця станція відігравала важливу роль у шпигунстві Росії за США під час Холодної війни. З 1991 року вона практично не працювала. Латинська Америка є добре пропрацьованим регіоном для московських спецслужб. Зіткнувшись з ліквідацією своїх шпигунських мереж в Європі, Москва мобілізує сплячі осередки в Латинській Америці. 

Мексика стала центром цієї діяльності. Associated Press повідомляє, що у 2022 році американський генерал назвав Мексику країною з найбільшою кількістю офіцерів російської розвідки, розміщених за кордоном. У 2023 році The Insider повідомляв, що Мексика слугувала транзитним пунктом для російської розвідки на Кубу. Керівник кубинської резидентури (розвідувальної станції за кордоном) також раніше очолював мексиканське відділення.

Окрім агентурної розвідки, Москва активно використовує засоби радіоелектронної розвідки в усьому регіоні. У Бразилії та Нікарагуа розташовано кілька наземних станцій ГЛОНАСС (російська альтернатива GPS), які працюють і тримаються в таємниці. Нікарагуанська станція, розташована в Манагуа, підозрюється в моніторингу зв'язку місцевого посольства США. Нові станції мають бути побудовані в Аргентині, а Мексика підписала угоду про співпрацю з ГЛОНАСС минулого року (хоча мексиканський уряд категорично заперечує відкриття нової станції на своїй території). Аналогічно, російські військові керують шістьма радіолокаційними установками у Венесуелі, які призначені для посилення стеження режиму за опозицією всередині країни та військовими маневрами в сусідній Колумбії. 

Попри велику кількість залучености Росії в Латинську Америку, вона не досягає поставлених цілей. На відміну від США, Європи та Китаю, Росія не може розраховувати на економічний вплив, щоб закріпити свої позиції в Латинській Америці. За деякими винятками, російська торгівля та інвестиції стагнують і падають з кінця 2010-х років. На той час Росія вже намагалася знайти життєздатний регіональний центр для своїх комерційних інтересів, оскільки ні велика бразильська економіка, ні симпатичний їй режим Венесуели не змогли виконати цю роль.

Росія не може досягнути поставлених цілей у медійному захопленні регіону. Навпаки, швидкість падіння симпатій місцевого населення зараз на максимумі. За такої ситуації Росія змушена вдаватись до дорожчих та екзотичніших методів пропаганди та дезінформації, а також розширювати агентурні мережі. 

Самі уряди країн Латинської Америки не висловлюють безапеляційної підтримки Кремля. Навпаки, Аргентина, що мала стати частиною БРІКС, повністю розвернула свою зовнішню політику в бік Заходу та підтримки України. Новообраний в грудні 2023 року президент Аргентини Хав'єр Мілей планував передати Україні аргентинські винищувачі, а також мав наміри провести саміт країн Латинської Америки, які підтримують Україну і відкидають російську агресію. На жаль, ці ідеї ще не реалізовані, втім вони вказують на зміну в парадигмі зовнішньої політики Аргентини.

Домовленості з близькими регіональними партнерами Москви (Кубою, Венесуелою та Нікарагуа), можуть виявитися неможливими в короткостроковій перспективі. Проте, Латинську Америку в цілому не варто скидати з рахунків. Досвід Йорданії, Судану чи Марокко показує, що існують способи переконати країни Глобального Півдня підтримати Україну, хоча й непомітно та в межах їх можливостей. Як показують голосування на Генеральній Асамблеї ООН чи соціологічні опитування, Україна та її західні партнери мають простір для співпраці як з урядами Латинської Америки, так і напряму з їхнім населенням.