Путін кинув виклик Міжнародному кримінальному суду. Хто понесе відповідальність за те, що Монголія не заарештувала диктатора?

Володимир Путін приїхав до Монголії 2 вересня. Це був його перший візит до країни-члена Міжнародного кримінального суду після того, як МКС видав ордер на арешт Путіна за викрадення дітей з окупованих територій України.

Монголія мала заарештувати Путіна, оскільки підписала й ратифікувала Римський статут (міжнародний договір, який заснував Міжнародний кримінальний суд і надав право розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і злочини агресії) у 2002 році, зобов'язавшись виконувати рішення МКС. Однак не зробила цього.

Свідомі з’ясували, чому Монголія не передала Путіна до Міжнародного кримінального суду і які наслідки можливі через порушення обов’язку перед МКС.

Послухати матеріал:

Візит Путіна до Монголії офіційно повʼязують з 85-ю річницею боїв на Халхин-Голі. Це був військовий конфлікт між Японією та Радянським Союзом у 1939 році на території сучасної Монголії. У пресслужбі Кремля заявили, що Путін і Президент Монголії Ухнаагійн Хурелсух обговорили розвиток російсько-монгольських відносин і підписали низку двосторонніх документів. Кремлівський речник Дмитро Пєсков стверджував, що загрози арешту Путіна в Монголії немає.

Україна закликала Монголію виконати обовʼязковий міжнародний ордер на арешт і передати Путіна до Міжнародного кримінального суду в Гаазі, зазначаючи, що Путін — воєнний злочинець. В ЄС виразили занепокоєння візитом Путіна й також наголосили на обовʼязках Монголії як підписантки Римського статуту.

Речник Міжнародного кримінального суду Фаді ель Абдалла в коментарі BBC наголосив, що монгольські чиновники зобовʼязані без нагадувань дотримуватися Римського статуту. Він послався на розділ IX Римського статуту: за деяких обставин країни можуть не виконувати ордер на арешт, якщо це порушить «договірні зобовʼязання» з іншою державою або «дипломатичний імунітет особи». У розділі IX йдеться саме не про арешт людини, а про її передачу суду. Проте навіть у таких випадках держава повинна проконсультуватися з МКС, а суд — домогтися підтримки цієї держави.

Однак МКС не повідомляв про запит на консультації від Монголії чи про власні дії щодо візиту Путіна.

Після від’їзду Путіна речник уряду Монголії заявив, що країна опинилася в ситуації енергетичної залежності. Це, за його словами, ускладнює можливість арешту очільника Росії. 

Він додав, що Монголія «завжди дотримувалася політики нейтралітету у всіх своїх дипломатичних відносинах», що підтверджується її офіційними заявами.

Перша ціль полягала в тому, аби дискредитувати міжнародні правові інституції, як МКС, зазначає головна консультантка Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко.

У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна та уповноваженої з прав дітей у РФ Марії Львової-Бєлової. Сталося це після того, як Палата попереднього провадження вивчила надані прокурором докази й погодила рішення про видачу ордера. У документі йдеться, що Путін і Марія Львова-Бєлова особисто відповідальні за воєнний злочин депортації українських дітей.

Головний прокурор МКС Карім Хан розповів, що його офіс підтвердив випадки депортації щонайменше сотень дітей, вивезених із дитячих будинків та інтернатів. Багатьох з них передали на всиновлення в РФ. На думку прокурорів, це свідчить про те, що дітей назавжди хотіли вивезти з України.

Те, що Путін є президентом, не захищає його від кримінального переслідування. Якщо його затримають, суд обере запобіжний захід і продовжить розслідування. Передати його суду повинні 123 країни.

Зокрема, в липні Путін отримав запрошення на інавгурацію нової Президентки Мексики Клаудії Шейнбаум, яка відбудеться 1 жовтня. Мексика підписала й ратифікувала Римський статут у 2005 році. Відповідно, якщо Путін поїде на церемонію до Мехіко, то Мексика має його заарештувати.

Після візиту Путіна до Монголії, зазначає Гриценко, можливо, цього не станеться. Хоча й візит очільника Росії до Мексики не підтверджений. Мексика розташована доволі далеко від Росії, на відміну від Монголії. Тож Путін з міркувань власної безпеки може відмовитися від запрошення.

Друга ціль візиту — продемонструвати населенню Росії й усьому світові, що Путін нібито не боїться ордерів на арешти й може спокійно подорожувати.

Третя ціль — показати російському населенню, що Росія не залишається дипломатично ізольованою державою. 

Зокрема, Вашингтон на візит Путіна до Улан-Батора відреагував заявою, що контрзаходи щодо Монголії не вживатимуться, адже співпраця з Росією для Монголії — це питання національної безпеки. Проблема в тім, що багато країн можуть пояснити свою співпрацю з Росією питаннями національної безпеки, стверджує Гриценко.

Четверта ціль, яку переслідував Путін, — це зміна фокусу уваги росіян з наступу української армії на Курську область. За словами головної консультантки Національного інституту стратегічних досліджень, Росія намагається продемонструвати, що паніки нема, криза не розвивається, гуманітарних проблем в області також немає. У цей час Путін вільно подорожує світом, тож наступ на Курську область нібито не привід для хвилювань.

За процедурою, передбаченою в Римському статуті, оскільки Монголія відмовилась співпрацювати, судді МКС можуть зробити висновок і сповістити про це Асамблею держав-учасниць Римського статуту. Тоді вже Асамблея вирішуватиме, що робити далі.

Олександр Мережко, голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, під час брифінгу зауважив, що Монголія порушила загальні принципи міжнародного права.

Окрім того, депутат відповів, що суддя з Монголії не повинен бути в складі МКС. На запитання, чи є механізм для виключення Монголії з переліку країн-учасниць, депутат зауважив, що «теоретично це можливо».

«Принаймні я вважаю, що треба ставити це питання. У міжнародних договорах, в багатосторонніх міжнародних конвенціях не завжди є такий механізм. Але, по суті, можна й треба ставити це питання», — зазначив голова Комітету.

За словами речника МЗС України Георгія Тихого в соцмережі Х, відмова Монголії виконувати обов’язковий ордер МКС на арешт Путіна «є важким ударом по Міжнародному кримінальному суду та міжнародній системі кримінального права».

Перелік інструментів, які Україна може застосувати для притягнення Монголії до відповідальності, досить обмежений. Перший — це економічні санкції на двосторонні торговельно-економічні відносини, які розвиваються не дуже динамічно, бо Монголія не є пріоритетною державою для України. Проте ця країна є цікавою для нас у перспективі. Монгольське населення демонструє відносно високий рівень підтримки України, зазначає Гриценко.

Економічні санкції, ймовірно, суттєво не вплинуть на економічне становище Монголії, яка фактично залежить від Росії та Китаю. 

Другий інструмент реакції — дипломатичний. Якби посол Монголії перебував безпосередньо в Україні, його можна було б викликати до МЗС для роз’яснень. Але посол Монголії перебуває в Польщі.

Розрив дипломатичних відносин був би радикальним кроком, зазначає Гриценко, адже в Монголії є представники політичних сил, з якими можна почати дискусію в Центральній Азії. 

За результатами огляду Національного інституту стратегічних досліджень, Монголія опинилась у складній ситуації в межах невизначеного геополітичного та геоекономічного середовища. Держава, яка не має виходу до моря, намагається проводити самостійну, «багатоопорну» зовнішню політику на підтримку збалансованих відносин із сусідніми Росією та Китаєм. Монголія активно будує відносини зі Сполученими Штатами, з європейськими країнами й з українськими партнерами в Азії, зокрема з Японією та Південною Кореєю. 

Українсько-монгольська співпраця слабко розвивається з огляду географічного розташування Монголії. Воно унеможливлює встановлення прямої логістики між державами. Двосторонні економічні зв’язки залишаються на відносно низькому рівні, попри потенціал у таких галузях, як-от торгівля, інвестиції та сільське господарство. Протягом останніх років взаємодія між Україною та Монголією тривала здебільшого в дипломатії та в межах роботи міжнародних організацій і форумів.

Інший важливий аспект зовнішньої політики Монголії — принцип «постійного нейтралітету», який передбачає дотримання нейтралітету під час війни та в мирний час. Йдеться про без’ядерний статус держави, заборону розміщення на території держави іноземних військ, транзиту іноземних військових контингентів, відмову від використання збройних сил для розв’язання спірних питань, нападу на інші держави, загрози силою або застосування збройних сил першим.

До візиту Путіна в Улан-Батор політична комунікація між Монголією та Україною дещо активізувалась. Наприклад, у 2021 році у Верховній Раді України створили депутатську групу з міжпарламентських зв’язків з Монголією. А у Великому державному хуралі Монголії — міжпарламентську групу Монголія — Україна. 

Монгольський президент Ухнаагійн Хурелсух у розмові з Президентом України Володимиром Зеленським у 2023 році висловив співчуття щодо постраждалих через повномасштабне російське вторгнення в Україну. У січні 2024 року відбулася розмова між ексміністром закордонних справ України Дмитром Кулебою та очільницею монгольського МЗС Батцецег Батмунхіїн. Вона була присвячена розвитку українсько-монгольських відносин. Сторони обговорили Українську формулу миру, запропоновану Зеленським, та підготовку до Глобального саміту миру.

На офіційному рівні Монголія зберігає нейтралітет у війні Росії проти України. Очільниця МЗС заявила, що Монголія, дотримуючись принципів миролюбності, глибоко стурбована «подіями, які відбуваються останнім часом». Міністерка закликала сторони «дипломатичним шляхом провести перемовини, добровільно припинити вогонь і знизити напруженість». 

У квітні 2022 року на позачерговому засіданні уряд Монголії ухвалив рішення надати Україні 150 тисяч доларів через Центральний фонд реагування на надзвичайні ситуації ООН та 50 тисяч доларів з Державного резервного фонду через Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Гриценко зазначає, що політичні діячі опозиційної Демократичної партії, зокрема колишній президент країни Цахіагійн Елбегдорж, премʼєр-міністр Мендсайхани Енхсайхан та віцепрем'єр Даваадоржійн Ганболд засудили війну Росії проти України як грубе порушення міжнародного права. Елбегдорж також закликав тувинців, бурятів та калмиків (монгольські народи, які мешкають у Росії) уникати мобілізації, пообіцявши притулок у Монголії.

Торік Путін мав поїхати в Південно-Африканську Республіку на саміт БРІКС — союзу найбільших за площею і населенням країн, що розвиваються, утвореного у 2006 році. До організації входять Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР, Єгипет, Ефіопія, Іран та Обʼєднані Арабські Емірати. Тоді ПАР, яка ратифікувала Римський статут, розглядала варіанти, як не виконувати ордер на арешт Путіна. 

Президент країни Сиріл Рамафоса заявляв, що арешт Путіна на саміті означатиме оголошення війни Росії. Утім, уряд ПАР звернувся до суду за ордером на арешт Путіна у випадку, якщо той прибуде в країну. Однак це сталося вже після того, як Кремль вирішив послати на саміт міністра закордонних справ Сергія Лаврова замість Путіна. Південна Африка вмовляла очільника РФ не їхати, зокрема пропонувала провести саміт онлайн.

У 2015 році ПАР порушила обовʼязки щодо Римського статуту, коли не арештувала колишнього Президента Судану Омара аль Башира. Його звинувачують у кількох воєнних злочинах та етнічних чистках, повʼязаних з Дарфурським конфліктом. Йому закидали, що всі збройні конфлікти в Судані супроводжувалися вбивствами, пограбуваннями, тортурами та зґвалтуваннями, наверненням дітей у рабство й важкими умовами в таборах для біженців. У 2009-2010 роках Міжнародний кримінальний суд видав кілька ордерів на його арешт. 

Омар аль Башир прибув у ПАР для участі в саміті Африканського Союзу. ПАР пояснила це тим, що Башир користувався дипломатичним імунітетом як президент. Хоча насправді Римський статут у випадку серйозних міжнародних злочинів не передбачає імунітету для чинних і колишніх очільників держав.

Верховний суд Південної Африки ухвалив тимчасове рішення, яке забороняло Баширу залишати країну до розв'язання питання про його арешт. Однак Президент Судану зміг виїхати з ПАР, коли суд ще не почав розглядати справу.

За два роки Палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду зробила висновок, що ПАР повинна була виконати ордер на арешт Омара аль Башира, і передала справу до Ради Безпеки ООН та Асамблеї держав-учасниць Римського статуту.

Південна Африка залишилася членом МКС, проти неї не ввели санкцій, а Рада Безпеки ООН не ухвалила жодного рішення.