Made in Russia: як російські товари досі потрапляють в Україну?

Попри санкції та вісім місяців повномасштабного вторгнення на полицях українських магазинів досі можна знайти товари російського виробництва. Як російські компанії потрапляють на український ринок, читайте в матеріалі.

За вісім років російсько-української війни риторика про торгівлю з Росією  змінилася. За даними Держстату, у 2013 році експорт з України в Росію становив понад $15 млрд, імпорт — $23.2 млрд. З початку російського вторгнення товарообмін почав зменшуватися. Уже у 2014 році обсяг експорту скоротився до $9.8 млрд, а імпорту — до $12.7 млрд.  

У 2015 році український уряд ухвалив постанову, яка заборонила ввозити певні види товарів з Росії. Після цього імпорт зменшився до $7.5 млрд. На кінець 2021 року Україна експортувала в Росію до $3.4 млрд, а імпортувала майже втричі більше — до $6 млрд. 

9 квітня 2022 року Кабмін ухвалив повне ембарго на російський імпорт, хоч в законі є прогалини, що дозволяють ввозити товари російського виробництва в Україну через треті країни. 

Попри повномасштабне вторгнення залишаються й впливові компанії, власники яких так чи інакше пов’язані з Росією. Так, за даними Єдиного державного реєстру, станом на 24 травня 2022 року було зареєстровано понад 17 тисяч компаній, власниками або кінцевими бенефіціарами якої є громадяни Росії чи Білорусі: росіяни становлять 14224 осіб; білоруси — 3264. 

Згідно з аналізом Opendatabot, одними з найяскравіших прикладів є: ТОВ «ВЕНТА.ЛТД», яке спеціалізується на оптовій торгівлі фармацевтичними препаратами і має виторг в Україні понад 13 млрд гривень; ТОВ «БРОКАРД-УКРАЇНА», виторг якого складає 3.4 млрд; ПАТ «КРЮКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» — 3.3 мільярди. 

Аналітик та керівник відділу навчання YouControl Михайло Кольцов говорить, що росіяни найчастіше обирають номінальне зменшення частки володіння в українському активі, іноземні юрисдикції чи формальних власників.

Це дозволяє компаніям переоформити бізнес в нейтральній країні та відкрити рахунки на хибних кінцевих бенефіціарних власників і поставляти продукцію в Україну.

Штрих-коди 460-469 означають, що товар виготовлений в Росії. Однак таким чином не можна перевірити товар, якщо виробництво зареєстровано в Україні. Треба шукати, хто кінцевий бенефіціар. Наприклад, торгова марка «Greenfield» належить ТОВ «Орімі Україна», яка є дочірньою компанією російської фірми «Орімі Трейд». Кінцева одержувачка коштів — Вероніка Касьяненко з пропискою у Великій Британії, родичка російського бізнесмена, співвласника ТОВ «Орімі Трейд» Сєргея Касьянєнка. 

Або ж торгова марка побутової хімії «Sarma». Виробляє продукцію в Україні ПрАТ «Вінницяпобутхім» на замовлення російського АТ «Невская косметика». Кінцевим бенефіціаром є Владімір Плєсовських, генеральний директор та співвласник АТ «Нєвская касметика». 

Через недосконалу юридичну базу російські компанії можуть обходити деякі критерії. «Якщо в законодавстві вказано, що кінцевим бенефіціарним власником (КБВ) слід вважати людину з часткою 25%, то людина з часткою 24,9% вже не є КБВ. Непросто довести наявність російських КБВ, оскільки це вимагає ретельної перевірки реєстраційних даних», — каже Михайло Кольцов. 

Викриття схем російських бізнесменів потребує багато часу, за який вони можуть удосконалювати та укріплювати маніпуляції. ЄС створив комісії за наглядом виконання санкцій та пошуком лазівок в них. Також країни G7 зобов’язалися перекривати шляхи обходів. Наприклад, у липні Міністерство фінансів США опублікував список 18 країн, яким загрожують вторинні санкції за допомогу Росії в їх уникненні. 26 вересня Мінфін США заявив, що швейцарська компанія «Indosuez» виплатить штраф за порушення обмежень проти Росії.

Для цього можна скористатись інструментом Експрес-аналізу та RuAssets, які пропонує YouControl. За допомогою них виявляють зв’язки з підсанкційними особами, афіляцію українських компаній з Росією й Білоруссю та причетність компаній і людей з різних куточків світу до російських та білоруських політично значущих осіб. 

Скориставшись ресурсом OpenData, можна отримати доступ не лише до реєстраційних даних, а й до інформації про те, чи мала компанія власників з Білорусі або Росії на 24 лютого. 

Don't Fund Murder зібрали торгові марки компаній, які не припинили свою діяльність в Росії або частково чи повністю належать росіянам, а за допомогою додатку Zrada, просканувавши штрих код, можна знайти країну походження товару.

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту «MC2C (Media City to City): Creating city-to-city media connections for local and Ukrainian diaspora audience needs». Його реалізує Львівський медіафорум у партнерстві з Thomson Media та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.