Ініціативи Донеччини та Луганщини: як змінився український схід з 2014 року

До 2014 року Донецьк та Луганськ були «центром» українського сходу. Краматорськ, Слов'янськ, Лисичанськ чи Рубіжне вважалися малими промисловими містечками, які майже не розвивалися. На початку 2010 іноземні інвестори почали втрачати інтерес до регіону. Молодь виїжджала до міст з більшими перспективами. Тоді схід почали називали депресивним регіоном. 

Це пов'язано з тим, що молодь не хотіла працювати на виробництві, оскільки не бачила перспектив. Крім цього, у той час заводи або скорочували штат працівників, або припиняли виробництво. Зазвичай у малих містах не було можливості для культурного відпочинку, не було малого та середнього бізнесу, а в окремих випадках і вищих навчальних закладів.

Однак з початком війни на сході України та окупації найбільших міст ситуація змінилася в позитивну сторону. Краматорськ та Сєвєродонецьк стали центрами військово-цивільних адміністрацій. У цих та інших містах почали з’являтися як інфраструктура, так і різного роду молодіжні ініціативи, які сприяли розвитку громадянського суспільства в регіоні. 

У 2015 році Україна провела реформу децентралізації. Місцева влада отримала повноваження залучати інвесторів і самостійно розв'язувати проблеми громад. У рамках реформи в Україні змінився порядок плати податку. Тепер в місцевих громадах залишаються 60% від сплачених податків. Відповідно, бюджети місцевих громад збільшилися. Наприклад, до створення у 2018 Олександрівської громади на Донеччині до її бюджету надходило 18 млн грн; у 2019 — 52 млн грн. 

Після 2014 року та відносної стабілізації ситуації на підконтрольних Україні територіях почали функціонувати програми підтримки від іноземних партнерів. На сході діяла Програма розвитку ООН у трьох напрямах: відновлення інфраструктури й економіки, відновлення врядування і розбудова миру та підвищення соціальної згуртованості. Ця програма мала покращити побутове життя місцевих. Зі слів представника Програми в Україні Мустафи Саіт-Аметова, тільки у 2016 році в Донецькій області відновлена помпова станція першого підйому, яка забезпечує постачання не лише на підконтрольній території; на Луганщині ввели в експлуатацію водопомпову станцію.

Також на Донеччині та Луганщині діяла програма FinancEast, яку фінансував Європейський Союз. Програма надавала субсидії та компенсації мікро-, малим та середнім підприємствам, які працюють в регіоні. У рамках програми з грудня 2019 року до квітня 2020 року ЄС надав 123.5 млн гривень таким підприємствам. Також Данська рада у справах біженців надавала фінансову підтримку приватним підприємствам, які сприяли збільшенню доходів місцевих жителів. 

Якщо великі та розвинені міста, як Донецьк, Горлівка, Луганськ почали занепадати під керівництвом незаконних збройних формувань, то підконтрольні Україні міста Донецької і Луганської областей навпаки — розвиватися. Локальне видання «Східний варіант» пише, що до початку повномасштабного вторгнеться Росії в Україну у Донецький області розвинулася система громадських організацій та грантових можливостей. 

Ще однією складовою активного розвитку стали місцеві проукраїнські активісти, які потребували простору для самовираження. Так виникли перші соціальні простори в Краматорську та Слов'янську. 

Теплиця у Слов'янську — це відкритий простір для громадських ініціатив та місце розвитку. Засновниця Анна Авдіянц розповідає, що основною ціллю простору є робота з молоддю, розвиток сучасної української культури, підтримка місцевих музикантів, художників, дизайнерів, поетів та письменників, розвиток волонтерського руху, робота з соціалізації дітей і молоді з інвалідністю, дітей з дитячих будинків сімейного типу. У просторі також працюють над розвитком неформальної освіти для молоді.

Авдіянц говорить, що за останні вісім років на сході сформувалося активне, свідоме і відповідальне громадянське суспільство. 

В умовах повномасштабної війни частина команди продовжує працювати — тепер «Теплиця» перетворилася на гуманітарний штаб, який надає допомогу не тільки мешканцям Слов'янська, а й прилеглим громадам. 

Друкарня у Слов'янську — осередок громадянського суспільства, яке працювало із захистом довкілля та розвитком екоактивізму, гуманітарною допомогою, інтеграцією внутрішньо переселених осіб та їхньою адаптацією, молодіжними обмінами та політичною партиципацією. 

Колишній представник «Друкарні» Артур Агеєв говорить, що такі ініціативи працюють, аби покращити умови життя міста. До прикладу, з  2019 року «Друкарні» вдалося реалізувати проєкти з покращення роботи міського водоканалу (досліджували з двома незалежними експертами якість води у місцевих річках) та спільно з поліцією та ініціативою «Теплиця» створили чат-бот, який допомагає боротися з розповсюдженням наркотиків. В умовах пандемії Covid-19 «Друкарня» допомагала мешканцям прифронтових міст отримати антисептики та засоби індивідуального захисту, поширювала інформацію про вакцинацію. 

«У нас також був досвід проведення міжнародного обміну в рамках програми “Erasmus+”. Це був перший молодіжний обмін у цьому регіоні, до цього сюди ніхто не приїжджав. Іноземці, зокрема німці, були вражені чистотою міста», — розповідає Агеєв. 

Агеєв також додає, що важливим особисто для нього,  як переселенця з Горлівки,  був проєкт «Голоси Донбасу», де внутрішньо переміщені особи розповідали про свій досвід переїзду та особисті переживання. 

Також в рамках проєкту людям розповідали про їх вплив на проблеми національного і міжнародного рівнів.

«Друкарня» також намагається привернути увагу до необхідності збереження історичної частини Слов'янська, для цього команда ревіталізувала і зняла документальний фільм про будівлю однієї з перших друкарень в місті. 

«Загалом мета таких соціальних просторів: якщо у місцевих виникає суспільно важливе питання, сюди можна прийти обговорити його та знайти шляхи вирішення», — підсумовує Агєєв.

На Донеччині та Луганщині є привабливі з туристичного погляду місця: європейська спадщина, національні парки та неробочі шахти (наразі велика кількість місць знищена через бойові дії, зокрема, Святогірська лавра). Також схід України привабливий об’єкт для поціновувачів індустріального туризму. Найтуристичнішим місцем в регіоні вважалася Лиманщина, де місцеві громадські активісти організовували фестивалі, влаштовують пішохідні, байдарочні та велосипедні тури. 

Голова Державного агентства з питань туризму Мар'яна Олеськів говорила, що до повномасштабного вторгнення на підконтрольних Україні територіях Донеччини та Луганщини розвинулася готельно-ресторанна інфраструктура. Це є важливою складовою туризму. 

В етері «Громадського радіо» Олеськів казала, що український схід має великий туристичний потенціал, але в суспільстві асоціюється лише з окупацією та війною. На її думку, це потрібно змінювати через популяризацію регіону з туристичного погляду не тільки для українців, але й іноземців.