Дональд Туск — новий прем’єр Польщі: що чекає на Польщу та як це вплине на відносини з Україною?

11 грудня польський Сейм не зміг висловити вотум довіри прем’єру, представнику партії «Право і Справедливість» Матеушу Моравецькому. «За» довіру проголосували лише 190 депутатів, «проти» — 266. Тому Моравецький пішов у відставку.

Ініціативу у виборі прем'єр-міністра та уряду взяв на себе Сейм. Це, зі слів маршала польського Сейму Шимона Головні, перший випадок, коли Сейм обирає прем’єра. 

Кандидатом на цю посаду став лідер партії «Громадянська платформа» Дональд Туск. Його кандидатуру підтримали 248 депутатів, «проти» — 201.

Після голосування Туск зустрівся з Президентом Польщі Анджеєм Дудою, а пізніше в Канцелярії президента заявили, що складання присяги нового прем’єра відбудеться 13 грудня. 

Після призначення Туска на посаду прем’єра першою його привітала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. 

Володимир Зеленський написав, що майбутнє України та Польщі — у єдності, взаємній підтримці та стратегічному партнерстві для перемоги над спільним ворогом. 

А президентка Європейського парламенту Роберта Мецола написала: «Як новий Прем’єр-міністр Польщі, рішучий прихильник Європейського Союзу та дорогий друг, я з нетерпінням чекаю спільної роботи для процвітаючої Польщі та сильнішої Європи».

Лідер «ПіС» Ярослав Качинський відреагував на призначення Дональда Туска на посаду прем'єра — обізвав його «німецьким агентом».

Міністр оборони Польщі Маріуш Блащак назвав Туска загрозою національній безпеці, казав, що Туск «повністю слухняний Брюсселю та Берліну» і «послабить польські сили безпеки». 

У відповідь віцемаршалок Сенату Польщі Міхал Камінський заявив, що «якщо Ярослав Качинський каже новообраному прем’єр-міністру, що він німецький агент, це означає, що він або з’їхав з глузду і не контролює, що говорить, або уже на тому етапі, коли його можна тільки пожаліти».

Дональд Туск та Ярослав Качинський знайомі з 80-х років, коли обоє були представниками антикомуністичної коаліції. 

Перед парламентськими виборами 2005 року «Платформа» Туска та «ПіС» братів Качинських вели коаліційні переговори. Поворотним моментом у відносинах стала Смоленська катастрофа, у якій у 2010 році загинув брат Ярослава Лех Качинський та ще 95 людей, що перебували на борту президентського лайнера. 

Ярослав Качинський вважає, що Дональд Туск як очільник польського уряду на той момент не подбав про те, аби поляки могли брати участь у розслідуванні причин авіатрощі. 

З моменту катастрофи Качинський заявляв, що моральну та політичну відповідальність за неї несе Туск через те, що погодився розділити візит прем’єра та президента на заходи до 70-х роковин Катинської трагедії (масовий розстріл польських громадян, який здійснила НКВС весною 1940 року здебільшого поблизу села Катинь Смоленської області РФ — ред.). 

Туск спільно з президентом Росії Владіміром Путіним взяв участь у меморіальних заходах за три дні до авіатрощі. 

Коли в липні 2011 року польська урядова комісія, яка досліджувала причини Смоленської катастрофи, представила звіт, Качинський заявив, що Туск намагається перекласти відповідальність. 

Відповідно до звіту, польський урядовий літак «Ту-154» відхилився від правильного курсу на більш як 100 метрів, а диспетчер Смоленського аеродрому не вказав екіпажу на це. На думку комісії, диспетчер не повідомив про це через технічну несправність, або був невідповідно підготовленим. 

Представники «ПіС» говорили, що сумніваються в об’єктивності звіту польської урядової комісії.

11 грудня польські медіа вийшли із заголовками «Кінець восьмирічного правління “ПІС”». Як пише CNN, «Право і справедливість» протягом восьми років свого перебування при владі «загрузла в запеклих суперечках з ЄС і намагалась залишитися при владі довше, ніж будь-яка інша політична сила відтоді, як Польща розірвала свій зв'язок із Радянським Союзом».

Європейський Союз і польська опозиція звинувачувала партію у знищенні демократичних інституцій. «ПіС» посилила контроль над польським судочинством, медіа та культурними організаціями, а також зайняла жорстку позицію у питанні доступу до абортів і прав ЛГБТКІА+.

Газета «The New York Times» пише, що можливості для змін у нового уряду будуть обмежені тиском представників «Права і Справедливості» у судовій системі, державних органах — центральний банк, національна прокуратура, національна система телерадіомовлення — та у великих державних корпорацій, зокрема, в енергетичному гіганті «PKN Orlen». 

NYT зауважує, що система громадського мовлення, мережа національних і місцевих радіо- і телевізійних станцій, наповнена прихильниками «ПіС». Головний державний телеканал TVP газета називає мегафоном пропаганди «ПіС». 

Заступник головного редактора польської «Gazeta Wyborcza» Роман Імєльський порівнював пропаганду «ПіС» із російською. З його слів, провладні телеканали могли замовчувати певні невигідні партії інциденти у внутрішній політиці. 

Це призвело до того, що суспільство не знало про ці випадки, попри те, що про них писали незалежні видання, оскільки для багатьох поляків телебачення залишається провідним джерелом інформації. 

NYT пише, що Туск і його союзники по коаліції не погоджуються в питанні абортів, які були майже повністю заборонені попереднім урядом, але поділяють бажання відновити відносини з Європейським Союзом та незалежність судочинства, яке було політизоване «ПіС». 

BBC вказує, що уряд Туска не приречений на успіх. Перше місце на нещодавніх парламентських виборах посіла «Право і Справедливість», яку підтримує приблизно третина поляків. 

Президентом Польщі залишається представник цієї ж партії Анджей Дуда, і він «навряд чи сприятиме новому уряду у роботі». 

Головним викликом Дональда Туска на посаді буде подолання розколу в польському суспільстві.

Також BBC вказує, що представникам коаліції буде складно реалізувати одну зі своїх передвиборчих обіцянок — притягнути представників колишньої влади до відповідальності, бо ті апелюватимуть, що це політичне замовлення. 

Тим паче країна починає входити в період політичної турбулентності: весною 2024 року відбудуться місцеві вибори, влітку — вибори до Європарламенту, а у 2025-му поляки обиратимуть нового президента. 

Детальніше про виборчу програму «Свідомі» розповідали у матеріалі про парламентські вибори в Польщі. 

У своїй виборчій програмі Туск обіцяв надалі надавати гуманітарну та військову допомогу Україні, а також критикував рішення «ПіС» щодо заборони на імпорт збіжжя. 

22 вересня він  запропонував «створити інфраструктуру, яка не буде перешкоджати транзиту українських продуктів через Польщу, але не дасть їм залишитися в країні».

Програма Туска щодо нормалізації відносин з Україною передбачає подальшу військову допомогу, вирішення суперечок з Україною, участь Польщі у післявоєнній відбудові, а також упорядкування ситуації навколо українських біженців. 

12 грудня у своїй промові до Сейму Туск заявив, що домагатиметься мобілізації вільного світу на підтримку України.

Політик додав, що Польща буде повністю віддана допомозі Україні, але водночас захищатиме польські інтереси.