З маскувальними сітками й тепловізорами: як українські чоловіки незаконно перетинають кордон?

«Ваші паспортні дані внесуть у базу Державної прикордонної служби на виїзд [нібито] до 24 лютого 2022 року. Перед виїздом я вас сконтактую з водієм, зідзвонюєтесь та домовляєтеся про точний час і місце», — приблизно так починається діалог тих, хто ухиляється від військової служби й тих, хто їм у цьому допомагає. 

Свідомі поїхали до кордону зі Словаччиною та Угорщиною, аби з'ясувати, як українці незаконно тікають за кордон. 

Про те, як наживаються на ухилянтах, чим це зазвичай закінчується та чому зростає кількість чоловіків, що намагаються перетнути кордон — читайте в матеріалі.

Послухати матеріал:

Маршрути, інструкції та поради про те, як незаконно перейти кордон, можна знайти у відкритому доступі. Чимало чоловіків радо ділиться досвідом свого «порятунку» на сторінках у TikTok, YouTube. У Telegram створені чати для спільної дискусії. Деякі з них мають окремі гілки обговорення: що з собою брати; новини; пошук напарника; юридична підтримка; клуб тих, хто вийшов тощо. Канали можуть мати різні назви й різних кураторів, але їх ціль одна — проінформувати тих, хто планує незаконний перехід кордону. 

Блокувати такі канали немає сенсу, оскільки наступного дня можуть створити нові з ідентичним контентом і тими ж людьми, говорить заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» Артем Тітов у коментарі Свідомим.  

Якщо забути контекст, можна подумати, що доєднався до чату зі спортивного туризму. Усі радяться, що краще: палатка чи гамак, яке взуття буде зручнішим на теперішню погоду та як помістити все в один рюкзак.

22-річний Олег (імʼя змінене за бажанням хлопця — ред.) перейшов кордон у квітні 2022 року. Він планував виїхати офіційно, однак коли дістався кордону, українським студентам-чоловікам вже заборонили виїжджати. 

Хлопець збирав усі документи, щоб зрозуміти, чи може він виїхати офіційно іншим способом.

Після трьох невдалих спроб легально перетнути кордон Олег вирішив, що виходу в нього не залишається.

«Як на мене, Україна вирішила розділити українських студентів. Ті, хто навчалися в Україні, чомусь мали менше прав ніж ті, хто залишив країну ще після школи», — говорить хлопець. 

Коли згадує про те, як перетинав кордон, розказує, що був певен, що його привезуть на пункт пропуску та «за домовленістю» переведуть і поставлять штамп. «Нам сказали, що це буде коштувати пʼять тисяч доларів. Що гроші треба мати з собою і більше нічого не брати. Я взяв маленьку сумку й готівку», — розповідає Олег. 

Його забрали в Чернівцях, сказали лягти у машині, щоб ніхто не бачив хлопця. А коли машина приїхала ближче до кордону, довелося чекати, доки стане темно. 

Він додає, що не готувався, бо йому розповідали зовсім іншу історію. 

«Якби мені розказали всі деталі перетину, я б, можливо, подумав, що це занадто ризиковано», — говорить хлопець. Однак на той момент він уже остаточно вирішив залишити Україну. 

«Ми кілька годин йшли лісом. Потім двоє хлопців, за якими я біг, сказали йти далі самому. Був паркан із колючим дротом, вони його привідкрили, щоб я сам проліз через кущі, а далі по рівнині йшов до найближчого села», — описує 22-річний українець. 

Хлопець переходив кордон із Румунією. Тому коли в нього таки вийшло, він направився на пошуки румунської поліції, яка оформила тимчасовий захист. 

«Вони хотіли оформити статус біженця, який обмежив би моє пересування по ЄС. Однак після чергового мого запитання про тимчасовий захист, погодилися оформити саме його. З того моменту почалося моє офіційне перебування в ЄС», — підсумовує Олег. 

Румунська поліція розпитувала хлопця про те, як він перейшов кордон. Але їх більше цікавило, чи допомагали юнаку громадяни Румунії, а не те, що відбувалося в Україні. 

Якщо самостійна спроба перетину кордону передбачає адміністративну відповідальність, то спланований незаконний перехід може загрожувати організаторам від трьох до девʼяти років позбавлення волі.

22 травня 2024 року на ділянці, контрольованій Чопським прикордонним загоном, затримали пʼятьох людей — вихідців із Харківської та Запорізької областей. За інформацією слідства, група мала двох координаторів. Один перебуває в Угорщині, інший — у Харкові.

«Він взяв із кожного по 14 тисяч доларів. Разом з організатором за кордоном вони знайшли місцевого пособника, який виступив у ролі таксиста, що забрав чоловіків із вокзалу. За це йому обіцяли десять тисяч гривень. Ймовірно, чоловікові не повідомляли деталей», — розповідає заступник начальника оперативного розшукового відділу 94-го Чопського прикордонного загону Олександр Ковальчук у коментарі Свідомим.

Прикордонник каже, що через проблему з робочими місцями у прикордонні місцеві часто шукають будь-який вид заробітку й погоджуються на так звані «легкі гроші». Часто ці люди не усвідомлюють можливої кримінальної або адміністративної відповідальності. 

Найпоширеніша схема нелегального перетину кордону, за словами Олександра, полягає в тому, що людину підвозять у гірську місцевість в обʼїзд контрольних пунктів, далі її зустрічає так званий провідник, переважно місцевий, і доводить правопорушника вже ближче до кордону.

«Можуть просто підвести, вказати напрямок рукою і сказати: “Тут 300-500 метрів — і ти в Угорщині”. Можуть також дати кусачки або ліхтарики», — додає заступник начальника оперативного розшукового відділу. 

Одного разу, розповідає Ковальчук, на підконтрольній їхньому загону ділянці для незаконного перетину кордону хотіли використати карету швидкої.

В Ужгороді працівники швидкої допомоги забрали ухилянтів та з увімкненими сигнальними маячками поїхали до кордону. 

Ніхто не передбачав, що у швидкій можуть бути ухилянти. 

«На контрольних пропускних пунктах, що розташовані перед кордоном, їх не зупиняли. Ми, отримавши інформацію, зупинили автомобіль швидкої допомоги вже перед кінцевою точкою в лісистій місцевості», — розповідає оперативник. 

Говорити про статистику організованих переправ через кордон у цифрах важко, додає прикордонник. Найбільша складність, за його словами, полягає у кваліфікації злочину: чи це був організований перехід, чи самостійний.

«У 332 статті [Кримінального Кодексу України] йдеться про надання порад, вказівок, засобів [або усунення перешкод]. Надання тих самих порад чи вказівок через Telegram-канал також є кваліфікуючою ознакою 332 ст. Але часто це люди, яких неможливо визначити. Вони користуються анонімними Telegram-акаунтами та перебувають за кордоном», — говорить оперативник. 

Домогтися екстрадиції чи повідомлення про підозру без людини на місці — проблематично. Тому прикордонники переважно мають справу з тими, кого вони ловлять на місці.  

Ковальчук додає, що за 2024 рік винесено три вироки за кримінальними справами проти порушників кордону на їхній ділянці. Одному з них дали сім років позбавлення волі, іншому — вісім. 

«Позбавлення волі дають переважно з іспитовими термінами. Були випадки, коли ми затримуємо людей на наступний день після того, як вони отримали вирок. Водночас якщо людину засудять за такою справою вдруге, відповідальність посилюється, а іспитовий термін додається до загального», — пояснює оперативник. 

Свідомі побували у прикордонному селищі Оноківці, що на Закарпатті. Заступник начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Оноківці» старший лейтенант Артем Тітов розповідає, що кількість спроб незаконного перетину за травень 2024 року на ділянці зросла втричі. Прикордонник пояснює таку статистику як приходом тепла, так і ухваленим новим законом про мобілізацію. 

Переважно чоловіки намагаються перейти кордон по одному, рідше — по двоє.«Вони вважають, що так менш помітно. Що вони не підпадають під підозру місцевих, менше створюють шуму, коли перелазять. І надалі, як втікають, то самому швидше добігти. Не відволікаєшся, тому що сам просто біжиш до кордону», — говорить Тітов. 

З початку 2024 року на ділянці, контрольованій Чопським прикордонним загоном, військовослужбовці зафіксували 112 випадків незаконного перетину кордону. У 85 з них вдалося затримати правопорушників.  

«Не встигаємо зловити буквально за сто метрів до кордону. Тоді вони вже не реагують ні на собак, ні на попереджувальні постріли», — говорить прикордонник. 

Тітов додає, що словацькі прикордонники не передають дані про тих, хто перейшов кордон, оскільки ці люди одразу отримують статус біженця або оформлюють тимчасовий захист. Така сама ситуація і на кордоні з Угорщиною.

Ті, кого вдається затримати, переважно відмовляються говорити й пояснювати мету свого переходу: «Є такі, що мовчать. Є такі, що просять адвоката. Але є такі, що зізнаються, що хотіли перейти [кордон], хотіли кращого життя. Кажуть: “А що тут такого?”».

Неодноразово люди вже після затримання і штрафу намагаються вдруге перетнути кордон. 

Одного разу, згадує далі Тітов, чоловіки під час незаконного переходу використовували маскувальні сітки та тепловізори. 

«Тепловізори в них були не найдорожчі, але на метрів 400-500 вночі можна було бачити. Після цього було три-чотири подібні випадки один за одним», — розповідає Свідомим прикордонник. 

Але, додає старший лейтенант, затримують чоловіків не тільки під час безпосередньої спроби перетину кордону. Тітов пригадує випадок, коли дільничі під час патрулювання міста виявили двох підозрілих чоловіків. Вони не мали при собі кусачок чи палатки та, на перший погляд, здавалося, що приїхали просто на відпочинок. 

Але вже після перевірки їхніх телефонів зʼясувалося, що чоловіки планували перехід тими днями, а до того — пересиджували в місті. У день затримання вони вийшли в магазин по пиво й піцу. 

Тітов розповідає, що правопорушника, якого спіймали, поміщають у спеціальне приміщення на території розташування прикордонного загону. Чоловіки можуть перебувати там від однієї до трьох діб. За цей час прикордонники встановлюють мету та деталі переходу (йшов сам чи організована група тощо) та складають протокол. 

«Ніхто не сприймає гори як небезпеку, але коли ти піднімаєшся сам, можеш не знати місцевості», — пояснює заступник начальника оперативного розшукового відділу 94-го Чопського прикордонного загону.

Окрім того, загрозою може бути очевидна втома та розріджене повітря в горах, яке перешкоджає швидкому відновленню сил.

«Буває таке, що люди втомлюються, особливо ті, хто мають вади зі здоровʼям. Потім вони дзвонять на лінію 102 і просять врятувати. Бо вони заблукали, бо вони не можуть більше йти, і їм важко», — розповідає Олександр.

Старший лейтенант Артем Тітов додає, що небезпекою у переході через ліс та гори залишаються також звірі: вовки, кабани, лосі. 

«Зараз почалася спека. Небезпека може бути й у можливому зневодненні. Бо всі, хто намагаються перетнути державний кордон, беруть мінімум речей із собою. Може бути переохолодження, якщо вночі починається дощ чи злива. До того ж місцевий рельєф доволі крутий. Спуски й підйоми після дощу бувають слизькі, можна впасти та пошкодитися», — підсумовує Тітов.

Законодавство України передбачає адміністративну та кримінальну відповідальності. Порушників призову можуть оштрафувати, обмежити у праві керування транспортним засобом та примусово доставити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК).

«Зараз порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від 510 до 850 гривень», —  розповідає адвокатка, ексрадниця головнокомандувача ЗСУ і керівниця руху «Адвокати Збройних Сил України» Євгенія Рябека.

Окрім того, штрафи передбачені за:

«Кримінальна відповідальність настає у випадку, коли чоловік не має права на відстрочку, пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до служби й отримав повістку на відправлення в навчальну частину, проте не з’явився без поважних підстав», — продовжує керівниця руху «Адвокати ЗСУ» Рябека. У такому випадку порушникам загрожує від трьох до пʼяти років позбавлення волі. 

Якщо людина порушує нові правила обліку та призову, які діють від 18 травня 2024 року, представники ТЦК можуть звернутися до Національної поліції з вимогою затримати правопорушника та доставити його у відповідний центр комплектування. 

«Якщо поліція не змогла виконати вимогу ТЦК та надіслала про це письмову відповідь до центру, протягом наступних п'яти днів після цієї відповіді такому громадянину надсилають формальну вимогу про виконання його обов’язків як військовозобов’язаного чи резервіста. Форму вимоги має визначити Міноборони», — пояснює адвокатка. 

Євгенія Рябека додає, що якщо протягом десяти днів від вручення цієї вимоги громадянин не зʼявився, ТЦК може звернутися до суду із позовною заявою. 

Окрім того, для уточнення нової адреси проживання у чоловіків є сім днів після зміни попередньої. Тобто якщо військовозобовʼязані не проживають за адресою, яка є на обліку в ТЦК, то відраховуватиметься все одно десять днів. 

Якщо повістка вже заповнена, і дані в ній відповідають дійсності, відмова від її отримання буде кваліфікована як порушення законодавства про мобілізацію. 

«Працівники ТЦК та поліція зафіксують цей факт. Правоохоронці складуть відповідний протокол і можуть навіть затримати людину та доставити її до відділку поліції чи до ТЦК», — пояснює юристка.  

Вручення повістки має фіксуватися на камеру. При цьому працівник ТЦК повинен мати при собі наказ чи розпорядження начальника ТЦК про те, що він уповноважений перевіряти документи та вручати повістки.

Якщо чоловік після отримання повістки не може зʼявитися у визначений час до територіального центру комплектування, то зобовʼязаний повідомити про причини неявки та прибути врешті у визначене місце не довше ніж за сім календарних днів.