Їх вбила Росія, вони навіть не встигли закінчити школу

Агенція медійного росту «АБО» з початком повномасштабного вторгнення створила «Меморіал: вбиті росією». Меморіал пам’яті зберігає імена цивільних та військових, які загинули внаслідок вторгнення РФ в Україну. «Ми створили цей меморіал, щоб ви могли дізнатися про кожного, хто був вбитий російською армією», — зазначають медійники.

«Свідомі» у співпраці з «Меморіал: вбиті росією» розповідають про підлітків, які загинули через наступ Росії. 

До своїх 12 років Дмитро Рудницький не дожив менш як два місяці. 1 липня учень 7 класу перебував у батьків на роботі — на базі відпочинку «Годжі» у Сергіївці. Вранці російські війська завдали по базі ракетного удару, який забрав життя хлопчика та його мами Надії. 

«Неможливо усвідомити, що ми більше не побачимо за партою талановитого та харизматичного Дмитра, дуже щедро обдарованого природою, який міг би принести велику користь своєму народові у майбутньому, не почуємо його веселого сміху та дотепних жартів», — повідомила співробітниця школи, де навчався Дмитро. 

Вона також додала, що Дмитро Рудницький після завершення війни мріяв піднятися на Говерлу. «Ми постараємося виконати твою мрію, коли завершиться війна. І звідусіль відправлятимемо тобі привіти, тому що ти все одно з нами і у наших серцях», — написали однокласники Дмитра. 

Вони додали, що хлопчик вів решту дітей за собою — і у навчанні, і у розвагах. «Саме ти придумав наш девіз: “не сумуй, тримай бублик”», — пригадали вони. 

14-річний киянин Арсеній Калабін загинув 28 лютого 2022 року у селі Кухарі. Це сталось під час обстрілу росіян — дитина отримала осколкове поранення в голову. За словами родички Оксани Лук’яненко, до Кухарів не змогли дістатись медики. Після поранення Арсеній прожив ще дві години.

24 лютого 2022 року до цього села Арсенія відвезли рідні з міркувань безпеки. Проте Кухарі опинились на шляху наступу росіян.

«Я знала Арсенія. Доброго, позитивного, веселого... Вела у Сєні фізичну культуру. Кожного ранку при зустрічі ми з ним обіймались. Його усмішка і запитання про те, як мій настрій, давали позитив на весь день. Мені в голові не вкладається, як ця війна забирає наших дітей», — розповіла його вчителька Антоніна.

28 лютого 2022 року тіло Арсенія намагалась вивезти до Києва його тітка Марина. Її автівку розстріляли, жінка загинула. 

14-річний Гліб Желдак загинув 3 березня 2022 року в Чернігові. Внаслідок авіанальоту російської армії був зруйнований будинок на околиці міста, де хлопець перебував із родиною. Коли Гліба дістали з-під завалів, у нього ще билося серце, але врятувати дитину не змогли.

Разом із Глібом загинули його тато Михайло, сестра Поліна, бабуся Галина та також наречений сестри, Євгеній Коваленко. 

Гліб навчався у 8 класі. Захоплювався спортом. Разом із татом колекціонував музичні диски та ножі. У вільний час грав у комп’ютерні ігри. Любив вечірні прогулянки містом. Під час повномасштабного вторгнення допомагав чоловікам з територіальної оборони облаштовувати блокпости, носив пісок. 

«Гліб мав загострене відчуття справедливості, він не міг змовчати, якщо хтось когось ображав. Коли почалася повномасштабна війна, син кожному в родині роздав свої ножі з колекції. Казав, щоб ми могли захистити себе», — розповіла мама хлопця. 

13-річна Анастасія Похілько загинула 21 червня від російського снаряда. Росіяни вбили її під час чергового обстрілу Лисичанська з важкої артилерії. Осколок влучив дівчинці у голову.

За словами місцевих жителів, мама дівчинки страждала від психічного захворювання, тому Анастасію віддали в Сєвєродонецький інтернат. Коли почалась повномасштабна війна, дівчинку забрала до себе її тітка: «Життя в неї було не “малина”. Цікавилась телефонними, комп’ютерними іграми. Мріяла бути перукарем чи кухарем», — розповіла Віра, тітка дівчинки.

Аби бути корисною після початку повномасштабного вторгнення, Анастасія пішла волонтерити у гуманітарний штаб. 

«Прийшла дівчинка і попросилась допомагати. Я сказав, щоб волонтери проглянули і якщо все з нею нормально — взяли в помічники», — розповів волонтер Михайло. Там за роботу дівчинка отримувала продуктові набори, завдяки яким її родині було що їсти. 

Загиблу Анастасію Похілько рідні поховали у дворі будинку.

15-річна Анна Чумак загинула 9 березня 2022 року при спробі евакуюватись із Чернігова, який війська РФ системно обстрілювали. Дівчинку та її маму, а також знайомих сім’ї забрав з міста дядько. За селом Количівка авто, в якому вони їхали, російські солдати розстріляли. Анна, її мама, дядько та знайомі загинули на місці.

Дівчинка навчалася в 10 класі чернігівської школи-ліцею №11. Бабуся Валентина Чумак каже, що Анна була романтичною — любила гуляти на природі і мріяти. Захоплювалась читанням, малюванням, вишивкою та плетінням з бісеру. А ще завжди трепетно ставилася до тварин — свого собаку Анна теж хотіла евакуювати, він загинув разом з нею. 

«Хотіла вступити до ветеринарного університету, щоб лікувати тварин, або ж пов’язати життя з малюванням», — розповідає бабуся. 

«Анечка була для нас сонечком. Я була з нею щасливою бабусею. Вона допомагала мені. Ми ходили разом по гриби, на річку. Разом мріяли, планували, вели бесіди, любили життя. Я не можу повірити, що тебе немає з нами. Все нагадує про тебе: малюнки, вироби, твої речі. Дякую, що ти була у мене. І є в споминах. Ти найкраща. Ви з мамою та дядьком, моїм сином, завжди будете у наших серцях, у нашій пам'яті, у наших молитвах», –  написала бабуся.