Якщо у вас бувають мігрені: правила виживання
microbiologist Olena Livinska
Мігрень є одним із найпоширеніших неврологічних розладів, на який страждає кожна п’ята жінка та кожен десятий чоловік. Це захворювання найбільше вражає людей на піку працездатного віку (35–45 років) і погіршує загальне фізичне та психічне здоров’я. Це, відповідно, несприятливо впливає на продуктивність людини.
Лікування мігрені передбачає застосування препаратів різних груп. Проте не менш вагомим підходом є контроль цього захворювання, зокрема — запобігання больовим нападам. Спільно з біологинею та кандидаткою біологічних наук Оленою Лівінською розповідаємо про це в матеріалі.
Для початку: чому мігрень — це не просто головний біль?
Мігрень відрізняється від більшості інших видів головного болю. Зокрема, для неї характерні такі ознаки:
- висока інтенсивність болю;
- пульсуючий характер болю;
- біль відчувається з одного боку;
- відчуття нудоти;
- підвищена сенсорна чутливість до звуків, світла та запахів.
Також під час мігрені є деякі інші специфічні неврологічні симптоми (наприклад, аура, яка може мати зорові та сенсорні прояви). Людина під час нападу є дуже вразливою й може потребувати допомоги.
Чому виникає мігрень?
Механізми цього неврологічного розладу охоплюють складні судинні та нервові порушення. Наразі, на жаль, вони вивчені недостатньо. Серед суттєвих чинників виникнення мігрені — спадковість і стать. За наявності мігрені в близького родича ймовірність її виникнення зростає вдвічі.
Жінки хворіють на мігрень частіше, ніж чоловіки. Це пояснюють впливом коливання статевих гормонів, що відбувається впродовж менструального циклу.
Також є таке явище, як тригери мігрені. Це різноманітні фактори, що можуть запускати початок розвитку нападу мігрені. Вони можуть мати різний ступінь впливу для різних людей.
Серед найпоширеніших тригерів мігрені:
- стрес;
- нестача сну чи низька його якість;
- гормональні зміни (коливання рівня естрогену під час циклу, прийом гормональних контрацептивів);
- алкоголь і кофеїн;
- сенсорні стимули (яскраве або миготливе світло, гучні звуки, сильні запахи, як-от парфуми, фарба, тютюновий дим);
- фізичне перенапруження;
- погодні зміни;
- деякі харчові продукти (витримані сири, солоні та оброблені продукти, зокрема із глутаматом натрію).
Чому саме лікар/ка має встановлювати діагноз мігрені?
Симптоматика та частота мігрені в різних пацієнтів/ок може відрізнятися. І лише фахівець/чиня може допомогти з’ясувати, що до чого. Залежно від частоти та інтенсивності мігрені лікар/ка може рекомендувати різні групи лікарських засобів.
Важливо також враховувати, що при зростанні частоти нападів і, відповідно, частішому застосуванні знеболювальних засобів може виникати так званий абузусний головний біль (пов’язаний із надмірним використанням ліків).
А ще — критично важливо вміти вчасно відрізнити гострий мігренозний біль від інших можливих небезпечних станів.
Як можна зменшити кількість нападів мігрені?
- Вести щоденник — принаймні деякий час. Це допоможе чітко визначити конкретно ваші тригери. А часто — поєднання кількох. Відповідно, за можливості, слід намагатися цих тригерів уникати чи контролювати їх.
- Дотримуватися гігієни сну (спати достатньо, лягати й прокидатися в той самий час, подбати про максимальний комфорт під час сну — провітрювати кімнату, забезпечити максимальну темряву, підібрати зручну подушку та матрац).
- Дотримуватися режиму харчування (не пропускати прийоми їжі, уникати своїх харчових тригерів).
- Пити достатньо води, завжди мати її при собі.
- Забезпечувати собі регулярну помірну фізичну активність (надмірне фізичне навантаження може бути тригером нападу, однак помірні й регулярні аеробні вправи — біг підтюпцем, катання на велосипеді, танці — навпаки значно зменшують частоту та інтенсивність мігрені).
І наостанок: життя з мігренню дійсно вимагає певних адаптацій свого стилю життя та діяльності. А планування активностей змушує завжди враховувати серед можливих «непередбачуваних обставин» на один пункт більше. На жаль, люди з мігренню іноді можуть зіштовхуватись із певною стигматизацією чи знеціненням через низьку обізнаність інших людей про цей стан.
Якщо в когось поруч трапляється напад мігрені, варто уточнити, чи не потрібна йому або їй допомога (наприклад, сходити в аптеку за ліками чи супроводити додому). За можливості, слід подбати про відпочинок у тихому затемненому просторі.
