Як волонтери рятують тварин від війни?

Через початок повномасштабної війни Росії проти України тисячі тварин залишились без даху над головою. Порятунок звірів зараз лежить на плечах волонтерів, що організовують притулки, вивозять тварин і шукають їм нових господарів. «Бували ситуації, коли росіяни прицільно стріляли по рятувальниках під час евакуації. Тварини поводяться, як і люди: бояться, ховаються, панікують, переживають і намагаються врятуватися», — розповідає представниця однієї з волонтерських організацій. Її та інші історії про вивезення і долю тварин, які пережили бойові дії, читайте в матеріалі.

Через окупацію Бородянки близько місяця ніхто з людей не мав змоги подбати про собак, що перебували у місцевому притулку — 222 тварини загинули, інші були голодні, виснажені та налякані.

«Протягом кількох років організація “Хвостата Banda” займалась притулком у Бородянці. Ми щотижня приїздили туди, гуляли з собаками, привозили корм і допомагали прилаштовувати їх у сімʼї. Про те, що тварини залишились самі, ми дізнались вже після того, як Бородянку окупували, — дістатись до собак не було змоги», — розповідає волонтерка команди «Хвостата Banda» Ірина Ісаєва. 

1 квітня українські військові звільнили Бородянку. Вже наступного дня волонтери поїхали до притулку і евакуювали 27 собак, що були у найтяжчому стані. Чотири з них не витримали дорогу і загинули. 3 квітня волонтери прибули у супроводі конвою Служби безпеки України. Загалом вдалось врятувати 263 собак, 222 — загинули.  

«Багато собак помирали не від спраги чи голоду, а від страху. Вони були несоціальні та налякані. Однак навіть попри відсутність їжі та води, тварини не піддалися інстинктам — не було жодної собаки, яку б спеціально розірвали, щоб зʼїсти», — каже Ірина Ісаєва. 

Врятованих тварин оглянули, відвезли до клінік та згодом розмістили у конюшні Київського іподрому. Завдяки донатам волонтери зібрали кошти на лікування та утримання собак. Деяких тварин прилаштували в Україні, інших перевозили через кордон і передавали волонтерам з Іспанії, Італії, Франції та Польщі. 

Евакуація тварин — один із напрямів роботи гуманістичного руху, що бореться за права тварин UAnimals. Рух команда створила у 2016 році, а після початку повномасштабного вторгнення зосередила зусилля на порятунку звірів із зон бойових дій та тимчасово окупованих територій. 

Головна редакторка UAnimals Ольга Лавриченко розповідає, що в основному люди або самі звертаються до них з повідомленнями про покинутих тварин, або команда бачить інформацію у мережі та пропонує допомогу. Перед евакуацією представники руху узгоджують моменти щодо місця перебування та перевезення тварин з місцевими волонтерами. Якщо на місці нікого немає, UAnimals залучають власні евакуаційні бригади. Якщо у певних населених пунктах небезпечно перебувати через бойові дії, команда попередньо домовляється про евакуацію з військовими. 

Перед тим, як вивозити домашніх тварин, волонтери шукають їм місце у притулку. Диким тваринам перед евакуацією потрібно колоти снодійне. Потім їх доставляють до «Центру порятунку диких тварин Наталії Попової та UAnimals». Центр — тимчасове місце, де команда приводить до тями та лікує тварин. Після цього їх вивозять за кордон, у заклади, призначені для їхніх видів. Наприклад, леви їдуть до Південно-Африканської Республіки. 

Ольга Лавриченко розповідає історію вівчарки Нонни. Собака жила на Донеччині і під час обстрілу прибігла на позицію до військових. Певний час жила там, і бійці прикипіли до неї. Однак перебувати у зоні бойових дій було небезпечно, тому Нонну евакуювали у Гостомельський притулок, де вона чекає на нову родину.

«У вересні до нас звернулися військові. У Бахмуті на території покинутого будинку вони знайшли ведмедя у клітці. Звіра потім так і назвали — Бахмут. Коли наша команда приїхала його забирати, ведмідь виявився настільки виснаженим і наляканим, що не зміг втекти навіть через зламаний верх вольєра», — згадує Ольга Лавриченко. Крайнім евакуйованим ведмедем був Ямпіль з-під визволеного Лимана. Військові знайшли його на території домашнього зоопарку та звернулись до волонтерів. Російський снаряд прилетів у будинок, де Ямпіль сидів у вольєрі. Звір був контужений. Зараз ведмідь готується вирушати за кордон.

Крім окремих тварин, UAnimals допомагають притулкам з переїздом. Волонтери надають обладнання для зручної транспортації тварин, бо для перевезення таких масштабів їхнє матеріально-технічне забезпечення не призначене. Через переповненість притулків тварин часто доводиться вивозити групами у різні заклади.

«Ідея народилась у 2015 році через потребу у наданні екстреної допомоги тваринам, які потрапили у надзвичайні ситуації. Відтоді була запущена гаряча лінія, сформований екіпаж рятувальників, налагоджена співпраця з клініками для надання медичної допомоги тваринам і збудований центр адопції та реабілітації тварин, який в березні розбомбили росіяни. З лютого постали нові виклики — ми почали евакуювати тварин із зон бойових дій», — розповідає представниця організації Ярина Вінтонюк.

Два екіпажі рятувальників евакуюють тварин з прифронтових і деокупованих територій Харківської та Донецької областей; на початку повномасштабного вторгнення працювали і на Луганщині. 

Ярина Вітнонюк згадує: «Бували ситуації, коли росіяни прицільно стріляли по рятувальниках під час евакуації. Тварини поводяться, як і люди: бояться, ховаються, панікують, переживають і намагаються врятуватися».

Про тварин, що потребують допомоги, дізнаються через дзвінки людей на гарячу лінію та звернення військових.Після збору інформації та заявок, аналізу даних і побудови логістики маршрутів процес евакуації звірів проходить у декілька етапів:Перший — вивезення із зони бойових дій, зазвичай до Харкова. Другий — транспортування тварин Україною та за кордон новим господарям або організаціям чи притулкам на тимчасове утримання.

Між цими етапами відбувається лікування, реабілітація, вакцинація, чіпування, підготовка паспортів, якщо тварина поїде за кордон, пошук тимчасових притулків та сімей тваринам. Через слабку імунну систему тварини із зон бойових дій складніше піддаються лікуванню, потребують більше вкладень і часу для відновлення. Оскільки центр адопції «Порятунок тварин Харків» зруйнували, організація постійно шукає місця тимчасових перетримок та прийомні сім'ї, де тварини можуть пройти реабілітацію та відновитись.

Притулок «Kitty House» на Осокорках відкрився минулого року і позиціонує себе як перший в Україні притулок, що діє за європейськими стандартами. Однак працівниці наголошують, що якими б не були умови, — тваринам потрібен справжній дім. 

«У мене багато знайомих і друзів з Донецької області, що опікуються тваринами. Спочатку ми відправляли корм. Потім вони попросили не надсилати їжу, а забирати тварин. Ми привезли у “Kitty House” близько 20-30 котиків з Донеччини. Транспортація проходила через перевізників, яким довелося платити свої гроші. Військові, які відправляли тварин, зсередини повністю заклеювали скотчем переноски для котів, щоб у разі чого, вони не розлетілись», — розповідає представниця команди стерилізації безпритульних котів міста Києва та працівниця «Kitty Нouse» Юлія Сапон.

Представниці притулку кажуть, що кошенята, яких знаходять на вулиці, більше бояться людей — не відчували любові та не знають, що люди не завдадуть їм шкоди. Ті, хто приїжджають із зон бойових дій бояться не людей, а навколишнього середовища — гучних звуків, різких рухів. У притулку є стерилізаційна кімната, де кошенята проходять лікування, отримують прививки і живуть в окремих боксах у період карантину. Щоб забрати котика з притулку, треба пройти співбесіду та підписати договір з гарантією про належний догляд за твариною.

В суботу о 09:30 біля 16 павільйону ВДНГ вже вишикувалась довга колона людей. Тут зараз працює Тимчасовий притулок для тварин, що залишились на вулиці через російське вторгнення. Щодня з 9:00 по 11:00 та з 15:00 по 17:00 триває вигул собак, до якого можуть долучитись усі повнолітні особи та діти у супроводі дорослих. Із собою треба мати документи для посвідчення особи. Собак на вигул видають у порядку живої черги.

«Притулок створили як структурний підрозділ комунального підприємства “Київська міська лікарня ветеринарної медицини” наприкінці березня для тварин, що втратили дім через повномасштабне вторгнення. Після того, як українські військові деокупували Київщину, представники КП “Зоодопомога” їздили та забирали покинутих тварин, що мали ознаки домашності: такі звірі йшли на контакт, сиділи на привʼязі біля покинутих будівель, у декого були нашийники», — розповідає представниця структурного підрозділу комунального підприємства Влада Миколаєнко.

До черги виходить працівниця притулку і розповідає правила поводження з тваринами. Треба уважно стежити, щоб собаки нічого не їли з землі, а люди не пригощали їх непризначеною їжею — натомість всі охочі можуть принести тваринам корм. Перед вигулом працівники розповідають про кожну тварину: її кличку, поведінку, характер. 

Сестрам Кендалл та Кайлі близько пʼяти місяців. Коли собаки були маленькі, їх знайшов небайдужий чоловік. Він вакцинував тварин і намагався їх прилаштувати, але після невдалих спроб відвіз до притулку.

«У нас є тварини, які досі мають наслідки пережитих травматичних подій. Наприклад, собака Кай — його привезли з Бородянки. Перші кілька тижнів взагалі відмовлявся виходити з притулку. Коли до нього хтось підходив, Кай міг з переляку сходити під себе. Ласка і час зробили його значно контактнішим і спокійнішим. Зараз він виходить гуляти, але досі боїться людей та гучних звуків», — каже Миколаєнко.

Іноді самі військові вивозять тварин із зон бойових дій. Кількох собак привезли з Лисичанська. Одна з них — Джульєтта — приїхала з виводком цуценят. Була боязка і перший час поводилась як Кай. Спочатку на вигул її виносили на руках, потім вона почала виходити сама. 

Всередині притулку є обладнані кімнати з котами. Туди можна зайти, щоб провести час із тваринами або обрати улюбленця собі. Кішка Юля найдовше живе у притулку. Коли її знайшли волонтери, вона сиділа на розвалинах будинку у Бучанському районі. Її лапка ушкоджена уламками — рани загоїлись, але кінцівка тварини залишилась деформованою. У Бучі російський снаряд влучив у будинок, де жила бабуся з котами. Жінка загинула, а тварин до притулку принесла її сусідка. 

Захист слабких — справа сильних. Тварини, як і люди, страждають від повномасштабної війни. Над їхнім порятунком у багатьох містах працюють волонтери, притулки та зоозахисні організації. Кожен(на) може допомогти: стати волонтером(кою), дати тварині новий дім, підтримувати притулки фінансово та інформаційно.