Як Україна реінтегруватиме Крим
З моменту окупації Криму у 2014 році й після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна розробляла стратегію повернення півострова. Напрацюванням стратегії займались громадські та міжнародні організації, політики та державні інституції.
Та все ще залишаються питання щодо статусу півострова, його культурної реінтеграції з українським простором і безпеки його жителів.
Про те, як Україна має реінтегрувати Крим та які помилки не треба допустити в цьому процесі, читайте у матеріалі.
Цей матеріал опублікований у рамках спецпроєкту «Війна триває: історія десятилітнього спротиву».
Послухати матеріал:
Стратегія деокупації від держави та перші кроки реінтеграції
У 2021 році президент Володимир Зеленський ввів у дію Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Пріоритетами стратегії визначили захист прав і свобод жителів Криму, відновлення територіальної цілісності та культурну реінтеграцію регіону.
У 2023 році стратегію оновили. До пунктів увійшли також розробка військової адміністрації для діяльності на території Криму, формування суддівського корпусу, щоб почати роботу в регіоні, та інші правоохоронні заходи, аби гарантувати безпеку жителям Криму після деокупації.
Альона Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини «ZMINA», говорить Свідомим, що стратегія деокупації має бути спільною для всіх тимчасово окупованих територій України, а також має бути переглянутою у зв’язку з новими напрацюваннями української влади під час деокупації Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Херсонщини.
Крим тривалий час був окремо від тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей через російську окупацію півострова та відсутність там бойових дій. Росія включила Крим до складу федерації одразу і розповсюдила свої закони на цю територію. Це створило умови для необхідності говорити про окрему стратегію деокупації півострова. Говорячи про політичний аспект, Крим не був предметом обговорення на Мінській платформі (тристороння контактна група з мирного врегулювання ситуації на сході України, скасована у 2022 році — ред.),
— говорить Альона Луньова.
Окрема стратегія для Криму, за словами правозахисниці, втратила сенс через так зване «приєднання» до Росії тимчасово окупованих частин Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Тепер Росія так само розповсюджує своє законодавство по всій окупованій території, проводить паспортизацію населення, веде пропаганду та впроваджує свої норми освіти.
Стратегія деокупації насамперед залежить від тривалості окупації, але зараз проблеми досить схожі. Це безпека жителів, документи, питання освіти, робота судів і судові вироки, майнові питання, русифікація та робота окупаційних органів,
— виділяє Альона Луньова.
Наразі нема сенсу переглядати шлях деокупації, вважає правозахисниця, але має бути сформована одна стратегія, спільна для всіх територій, що нині тимчасово окуповані.
Проєкт-менеджерка Кримського інституту стратегічних досліджень Ельміра Аблялімова-Чийгоз говорить Свідомим, що в Криму має бути системна робота з деокупації. До проблем із документами, освітою та російською пропагандою, вона також додає проблему демографії.
Росія упродовж цих 10 років проводила політику заміщення місцевого населення на росіян із різних регіонів РФ. І перший виклик, який стоїть перед нами, — це чіткий меседж для всіх, хто зараз живе на окупованих Росією територіях України, — що буде робити українська влада після деокупації з тим населенням: громадянами України, громадянами Росії або інших країн, які проживають у Криму з 2014 року,
— говорить Ельміра Аблялімова-Чийгоз.
Вона також вважає, що українська влада зараз не має чіткого розв'язання проблеми з мешканцями окупованого Криму.
Після окупації Криму у 2014 році, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим отримало повноваження працювати з тими, хто покидав півострів, а також займалось аналізом правової ситуації в Криму. У 2021 році Представництво брало участь у Кримській платформі — міжнародному координаційному механізмі сприяння деокупації Криму.
Представництво президента займається також моніторингом і інформуванням міжнародних партнерів про ситуацію в тимчасово окупованому Криму, як в рамках Кримської платформи, так і після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Юристка Альона Луньова позитивно оцінює роботу Представництва, їхню комунікацію проблем в окупованому Криму й адвокацію кримчан, які виїхали з півострова.
«Представництво репрезентує інтереси кримчан у всіх органах державної влади. Воно розробляє документацію щодо деокупації Криму, комунікує з міжнародними партнерами проблеми в тимчасово окупованому Криму. Представництво є тим місцем, де напрацьовують рішення щодо відповідальності за співпрацю з окупантами, питань люстрації. Тут опрацьовують бачення та політику, які потім пропонують органам державної влади», — пояснює вона Свідомим.
Також Альона Луньова вважає продовження роботи Кримської платформи важливим для висвітлення теми тимчасово окупованого Криму серед іноземних політиків і медіа.
Як Україна реалізовуватиме безпеку в Криму
У березні 2022 року Верховна Рада схвалила зміни до статті 111 Кримінального кодексу про колабораціонізм. За нею, громадян України можуть покарати за організацію заходів політичного характеру — референдумів, виборів, а також добровільне обіймання неорганізаційних посад в окупаційних адміністраціях, агітаційну та пропагандистську роботу на користь держави-агресора тощо.
Юристка Альона Луньова говорить Свідомим, що жителів окупованого Криму нововведення в статті не мають стосуватись в теорії, але все вирішуватиме український суд, тому що покарання за колабораціонізм — це основне рішення у налагоджені безпеки після деокупації Криму. Але вже зараз потрібно розробити стратегію притягнення до відповідальності за ці злочини, щоб швидко впровадити її під час деокупації.
«Стаття 111 ніколи не враховувала тривалу окупацію Кримського півострова, саме тому її не можна використовувати, щоб говорити про колабораціонізм або про співпрацю з окупантами, яка тривала багато років на цій території. Ця стаття суперечить і міжнародному гуманітарному праву, за яким є певні захищені категорії, наприклад, комунальники, які забезпечують життєдіяльність на окупованих територіях, — вони не мають бути притягнуті до відповідальності. Але тут Криму ще раз поталанило, тому що прокуратура АР Крим тривалий час працює зі злочинами на тимчасово окупованому півострові», — пояснює Луньова
Юристка вважає, що Україна має розробити систему пріоритетів щодо колабораційної діяльності, і покарання мають отримувати насамперед керівники окупаційних адміністрацій, судді, правоохоронці, які зрадили Україну, пропагандисти, які мілітаризували населення півострова, керівники оборонних підприємств тощо. Також Україна має повернути люстрацію для тих випадків, коли люди брали участь в адміністраційній діяльності на не керівних посадах.
Директор департаменту соціального захисту чи суддя, який займався розлученнями, — яка тут шкода національним інтересам України від того, що вони працювали? Я думаю, вони не мають нести однакову відповідальність, як, наприклад, керівники окупаційних органів, чи ті судді, які виносили вироки політичним в’язням. А зараз, фактично, це державна зрада, і ми тоді маємо посадити 3/4 населення Криму або притягнути до інших форм кримінальної відповідальності. Це неможливо, ми маємо концентруватися на дійсно важливих типах злочинів. Тому я думаю, що законодавство буде змінено, бо воно не є адекватним для такої окупації,
— пояснює Луньова.
Альона Луньова говорить Свідомим, що механізм люстрації має виглядати наступним чином: ті, хто не вчинив злочиної державної зради та не брав цілеспрямованої участи в окупаційних адміністраціях і органах різного штибу, мають пройти перевірки українськими правоохоронними органами, та, якщо їхня вина буде доведена, мають втратити право на посади в адміністративних та державних органах. Період має визначити держава.
«Чи варто дійсно ресурси Служби безпеки України витрачати на людей, які поставили десь там свій лайк? Або на людину, яка є там секретаркою. Ми маємо все-таки говорити про те, що ті люди не впливають на факт окупації. Нам цікаві вироки людям, які системно впливають на окупацію. Люди, які розмахували російськими прапорами, мають відповісти, але чи маємо ми всіх пересаджати? Ми (центр прав людини «ZMINA» — ред.) напрацьовуємо способи для держави, як реалізувати ці механізми. Ми ще маємо час до деокупації самого Криму», — говорить Альона Луньова.
З питанням деокупації півострова також постає питання зміни або скасування автономії Криму заради безпеки України як держави. Президентська стратегія не описує жодних потенційних змін статусу автономії Криму. Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева у 2023 році говорила, що питання змін автономії не є першочерговим у стратегії деокупації Криму, і його потрібно розглянути пізніше, після скасування воєнного стану в Україні.
Ельміра Аблялімова-Чийгоз, проєкт-менеджерка Кримського інституту стратегічних досліджень, навпаки вважає це питання важливим. Вона говорить, що автономія має видозмінитися.
Автономна Республіка Крим 2014 року була російською автономією в Україні. Повернення у 2014 рік не може бути! Україна вже зробила перші кроки щодо визнання корінних народів України. Автономія має бути, але вона має бути кримськотатарською національно-територіальною автономією у складі нашої держави, де дотримуються конституційних прав і свобод, незалежно від національностей і походження,
— пояснює вона бачення майбутнього Автономної Республіки Крим.
Також Ельміра Аблялімова-Чийгоз вважає, що демілітаризувати Крим і місто Севастополь не можна, бо загроза від Росії залишатиметься в майбутньому.
Нам треба укріплювати нашу оборону, Крим буде залишатися прикордонною територією з постійною небезпекою з боку Росії. Мені здається, ми маємо насамперед думати про це,
— підсумовує вона безпекове питання майбутнього Криму.
Інтеграція у спільний культурний простір
Секретар РНБО Олексій Данілов у 2023 році на своїй сторінці у Facebook повідомляв про 12 кроків до деокупації Криму. Серед них є пункт щодо «нейтралізації наслідків багаторічної дії російської пропаганди на суспільну свідомість частини населення півострова» та інформування щодо «злочинів путінського режиму».
Стратегія деокупації також передбачає реінтеграцію Криму у спільний інформаційний простір, освітню роботу в Криму щодо «збройної агресії Російської Федерації». Також у стратегії прописані норми щодо створення інституційних умов збереження культурної спадщини Криму, зокрема спадщини кримськотатарського народу.
Ельміра Аблялімова-Чийгоз також вважає, що Україна має почати процес реінтеграції в деокупованому Криму з культури та історії.
Треба повернути Україну в Крим, бо України в Криму до 2014 року не було. Треба повертати українську мову, українську музику, культуру, проводити широкі інформаційні кампанії, заходи, конференції, переосмислювати наш досвід — ретроспективний і сучасний. Тому що через такі рефлексії ми деколонізуємо свій світогляд,
— говорить вона Свідомим.
Також Крим має пройти через процеси деколонізації та декомунізації, через які проходить зараз Україна, говорить Аблялімова-Чийгоз. Одним із пріоритетів культурної політики в Криму має стати збереження культурного фонду на півострові та повернення вкрадених Росією культурних цінностей.
Після деокупації має бути проведена ретельна інвентаризація музейних фондів, нерухомих і рухомих пам'яток. Ми маємо ретельно проаналізувати всі звіти археологічних досліджень, всі археологічні пам'ятки, що досліджувала країна-агресор. Ми маємо проаналізувати стан пам'яток і запровадити програму їх реставрації/відновлення. Разом із нашими міжнародними партнерами та колегами ми маємо відповісти на запитання, що робити з пам'ятками, які втратили автентичність внаслідок дій Росії, як повернути те, що вона вкрала, чим компенсувати те, що вона знищила,
— пояснює вона кроки культурної реінтеграції Криму.
Кримська платформа також ставить відновлення культурної спадщини однією з цілей реінтеграції Криму. Повернення культурних цінностей із Росії є одним із кроків механізму відновлення культури на півострові. Але детальної стратегії щодо повернення викрадених артефактів Міністерство культури не надає, тільки повідомляє про «готовність подавати звернення до міжнародних інстанцій» щодо цього питання.
Також Україна досі не ввела до законодавства поняття «реституції» — повернення за мирним договором майна, неправомірно вилученого під час війни однією державою з території іншої держави. Це має спростити процес вилучення вкрадених культурних цінностей і майна в цілому, а також встановити механізм відшкодування завданих війною збитків.
Альона Луньова вважає, що Україна не може припуститись своїх помилок до 2014 року під час реінтеграції Криму. Як жителька Криму вона пояснює Свідомим, як Росія інформаційно працювала в Криму, створюючи міт про її «велич», а Крим мав стати частину цього міту.
Людей дуже довго привчали до міфу, що російський Крим кращий. І оскільки Україна з 1991 до 2014 року не була в найкращому економічному стані, то було постійне протиставлення: мовляв, Росія — “вєлікая страна”, Севастополь — “город русскіх моряков”, а Україна — “незрозуміло що”. У возвеличення Росії дуже багато років вкладались у Криму,
— говорить вона про роботу російської пропаганди.
Також Альона Луньова вважає, що мовне питання має стати ключовим для реінтеграції Криму в український простір. Україна має вести в Криму мовну політику в освіті та інформуванні населення, а також пояснювати людям злочини російської держави як зараз, так і в історичній перспективі.
Острах Києва зайвий раз вводити українську мову в простір навчання привів до того, що в нас не було в побуті української мови, в школах обирали російську мову, в університетах навчались переважно російською. В містах були російські культурні центри. Не було українського місця, де ми могли отримати українські наративи, ніхто не розповідав про Голодомор як таке, що відбулось з Україною. Мені здається, це була ключова помилка, і це треба мати на увазі при деокупації,
— підсумовує юристка.
Реінтеграція Криму — складне завдання для української влади. Культурна реінтеграція прямо пов'язана з безпекою Криму та має витягти його з російського міту про велич. Крим має стати частиною українського культурного простору, а Україна — захистити багатогранне та унікальне етнічне та культурне середовище півострова. Україна повинна справедливо вчинити з колаборантами на півострові та розробити стратегію безпеки для жителів. Деокупація триває, тому час для підготовки у влади та громадянського суспільства є.
