Як притягнути Росію до відповідальності за розстріли військовополонених
1 жовтня 2024 року Офіс Генерального прокурора повідомив про розстріл 16 українських військовополонених російськими військовими на Покровському напрямку. За їхніми даними, це наймасовіший розстріл українських військовополонених з початку повномасштабного вторгнення.
Розстріли українських військовополонених вже стали систематичними під час війни, і це лише ті випадки, які стають публічними. Росіяни катують та вбивають українських військових і поки залишаються не покараними.
Свідомі розповідають про те, як притягнути Росію до відповідальності за розстріли українських військовополонених.
Послухати матеріал:
Міжнародне право та розстріли військовополонених
За Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими, саме держава, військові якої взяли в полон, відповідає за поводження з військовополоненими. Конвенція вимагає гуманного ставлення до військовополонених, а випадки, які призводять до смерті або загрожують їх здоров’ю, розглядаються як серйозне порушення цієї Конвенції.
Держава, яка тримає в полоні військових, має забезпечувати їх медичними послугами та не дискримінувати полонених за расою, релігійною чи національною приналежністю. Військовополонених мають евакуйовувати із зони бойових дій до таборів утримання.
Якщо військовополонений помер у полоні, то країна, яка утримувала його, має негайно розпочати слідство щодо смерті та поінформувати державу військового.
Серйозними порушеннями Конвенції вважаються умисне вбивство, тортури або нелюдське поводження (зокрема біологічні експерименти), умисне заподіяння тяжких страждань, серйозного тілесного ушкодження або шкоди здоров'ю, примушування військовополоненого до служби в Збройних силах ворожої держави чи умисне позбавлення його прав на справедливе та належне судове розслідування.
Україна підписала Женевську конвенцію ще у 1949 році, коли була республікою в складі СРСР. Після відновлення незалежності у 1991 році держава продовжує бути підписанткою Конвенції та дотримується її положень і правил.
Росія так само підписала Женевську конвенцію у 1949 році. Та 12 листопада 2019 року РФ відкликала схвалення статті додаткового протоколу до Женевської конвенції про визнання юрисдикції Спеціальної комісії ООН виконувачкою судового органу, який розглядає порушення. Фактично Росія частково вийшла з Женевської конвенції, першочергово — щодо захисту цивільних.
Проте Росія, яку Парламентська Асамблея Ради Європи визнала диктатурою, не дотримується міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій загалом. Кількість розстріляних українських військовополонених достеменно не відома, адже Росія не інформує Україну про ці випадки.
1 жовтня Управління Верховного комісара ООН з прав людини опублікувало звіт про поводження з військовополоненими. У ньому йдеться про те, що росіяни систематично катують українських військових у полоні та жорстоко поводяться з ними на всіх етапах полону.
Катування та інші форми жорстокого поводження були поширені під час допитів та на всіх етапах полону, зокрема під час процедур прийому, щоденних процедур інтернування, а також внаслідок жахливих умов інтернування. Росіяни регулярно піддавали цілі групи українських військовополонених цим зловживанням у різних місцях утримання в багатьох регіонах на окупованій території України та РФ, демонструючи схожі моделі жорстокості,
— йдеться у звіті.
В ООН зазначають, що в багатьох із задокументованих випадків тортур або жорстокого поводження брали участь різні державні установи, що вказує на значний рівень координації між ними. Звичайний характер жорстокого поводження, яке відбувалося щодня або щотижня, також свідчило про обізнаність наглядачів установи.
Міністерство оборони України вважає, що в російському полоні загинули 177 українських військових від початку повномасштабного вторгнення. Ця цифра включає також тих полонених, які загинули в таборах і в’язницях, де Росія утримує українців.
Управління ООН з прав людини вважає розстріл військовополонених воєнним злочином. За Женевською конвенцією, країну, яка допускає розстріли військовополонених, можна покарати, навіть якщо вона не є підписанткою Конвенції. Отже, Росію можливо притягнути до відповідальності за ці злочини.
Андрій Яковлєв, адвокат, керуючий партнер АО «Амбрела», експерт ГО «Медійна ініціатива за права людини» з міжнародного гуманітарного, кримінального права та прав людини, говорить, що Росію та російських військових, які вчиняють страти українських військовополонених, можливо притягнути до відповідальності. Та це має відбуватись на багатьох рівнях міжнародного й національного права.
За міжнародним гуманітарним правом (право, яке застосовують під час війни), на держави покладено обов’язок проведення розслідування та притягнення до відповідальності за вчинені воєнні злочини. Лише коли держава не виконує своїх зобов'язань або має перешкоди (міжнародні імунітети), то МКС може підключитися,
— говорить він.
30 грудня 2022 року росіяни розстріляли українського військовополоненого Олександра Мацієвського. Його вбивство вони зняли на відео й опублікували онлайн. У лютому 2023 року тіло українського військового повернули в Україну. 13 березня 2023 року Володимир Зеленський надав Олександру Мацієвському звання Героя України посмертно.
Омбудсмен Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба закликали Міжнародний кримінальний суд у Гаазі розпочати розслідування щодо розстрілу військовополоненого Олександра Мацієвського. Станом на жовтень 2024 року МКС не розслідує окремо розстріли українських військовополонених. Та суд розслідує воєнні злочини Росії «у вигляді заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільному населенню або шкоди цивільним об'єктам та злочину проти людяності у вигляді нелюдських дій». Детальна інформація про те, які саме злочини входять до цього переліку, залишається в таємниці, щоб не нашкодити жертвам цих злочинів.
Як Україна веде інформаційну кампанію щодо воєнних злочинів Росії
Юрій Бєлоусов, керівник Департаменту війни Офісу Генпрокурора, вважає, що розстріли українських військовополонених є політикою Росії, повідомляє видання «The Telegraph». Російські пропагандистські блогери та журналісти публікують відео з розстрілами онлайн навмисно. Збільшення кількості таких випадків сигналізує про «зміну на рівні політики, можливо, в інструкціях, які отримують російські військові».
Та попри це, український омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець регулярно закликає ООН і МКЧХ документувати ці злочини росіян. Враховуючи звіт ООН від 1 жовтня, ця Організація документує розстріли українських військовополонених, хоч і не реагує на такі випадки миттєво.
Андрій Яковлєв вважає, що слабка реакція міжнародної спільноти на розстріли військовополонених зумовлена кризою міжнародного права, а не проблемою інформаційної роботи України в цьому напрямку.
Але потрібно враховувати, що у світі немає єдиного суду, немає єдиної прокуратури, як і немає єдиної поліції. Міжнародне право працює за взаємною згодою держав його виконувати. Сподіваюсь, що в майбутньому у світі будуть ефективні механізми протидії міжнародним злочинам. Втім, це не скасовує необхідності звернення до міжнародних органів для того, аби було зафіксовано порушення або для створення правових презумпцій. Приміром, реакція органів ООН на розстріли може бути використана під час судових розглядів,
— говорить він.
Окрім документування випадків розстрілів українських військовополонених, міжнародні організації ніяк не реагують на злочини Росії в Україні загалом. Росія ж публічно заперечує будь-які злочини, зокрема й розстріли військовополонених.
«Росія завжди дотримувалась міжнародних правових документів та конвенцій у поводженні з військовополоненими», — заявляв Владімір Путін 20 лютого 2024 року.
Росію виключили з Парламентської Асамблеї Ради Європи ще в березні 2022 року. Та ця держава досі залишається членом багатьох міжнародних організацій. Першочергово — членом Ради Безпеки ООН.
Україна ініціювала процес позбавлення РФ статусу постійного члена Радбезу та виключення її з ООН ще у грудні 2022 року. Тоді ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомляв, що Україна надала докази того, що перебування Росії у цій Раді є нелегітимним.
«Ми надали детальні докази того, як 31 рік тому російська делегація, по суті, просто окупувала крісло СРСР — держави, яка на той момент припинила своє існування, — в РБ ООН без жодних статутних підстав на це», — повідомляв Дмитро Кулеба.
Проте в ООН не обговорюють ці зміни. Для виключення Росії з Ради Безпеки необхідно внести зміни в Статут ООН як організації. Зараз для виключення країни з ООН потрібна згода двох третин членів Генеральної Асамблеї ООН та одностайне схвалення цього рішення Радою Безпеки.
Андрій Яковлєв вважає, що цей процес не приносить результатів через низку причин.
Є відсутність механізму, адже виходячи зі ст. 6 Статуту ООН, член Організації, що систематично порушує принципи, встановлені в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю. Але для цього потрібна рекомендація Ради Безпеки, де РФ має право вето. Загалом існує заборона зловживання правами (саме це зараз робить РФ), однак щодо Ради Безпеки ООН цей принцип не використовується. Напевно, через відсутність консенсусу щодо цього питання,
— говорить він.
Україна намагається використовувати будь-які доступні їй правові механізми для тиску на міжнародну спільноту та її інформування, зокрема щодо злочинів Росії у розстрілах військовополонених. Та поки це залишається одностороннім процесом.
Свідомі звернулись до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з проханням розповісти про інформування міжнародних організацій щодо випадків розстрілів військовополонених. На наш запит у секретаріаті Уповноваженого з прав людини повідомили, що інформують Верховного комісара ООН з прав людини та Голову Міжнародного Комітету Червоного Хреста, направляючи листи. Там вказують порушення російською стороною положень Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, як-от розстріли українських військовослужбовців, що вже не чинять супротиву та перебувають під захистом вказаної Конвенції. Крім того, під час зустрічей із представниками міжнародних делегацій та організацій Уповноважений неодмінно наголошує на такі випадки грубого нехтування заборонами міжнародного права та норм моралі.
Чи можливо притягнути Росію до відповідальності за розстріли військовополонених
Омбудсмен Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у квітні 2024 року у своїй черговій реакції на розстріл українських військовополонених зазначив, що направив офіційні листи до ООН і Міжнародного Комітету Червоного Хреста для документування цього злочину.
«Воєнні злочини не мають строку давнини. І на лаві підсудних опиняться ті, хто їх скоїв, і ті, хто віддавав злочинні накази», — повідомив Дмитро Лубінець.
Українська прокуратура постійно відкриває справи за фактом розстрілу за статтею про порушення законів і звичаїв війни. Все тому, що український Кримінальний кодекс не містить такого інструменту, як відповідальність командирів, говорить Андрій Яковлєв. Україна визначає відповідальність російських військових за розстріли українських військовополонених згідно Женевських конвенцій.
Вказані недоліки стримують застосування відповідальності російських військових командирів. Відповідно, наша кримінальна юстиція не розпочинає (принаймні публічно про це не відомо) процес притягнення до кримінальної відповідальності російських командирів за скоєні їхніми підлеглими страти. До того ж вона не може діяти превентивно, створюючи охолоджуючий ефект, аби військові командири почали хоча б думати, що можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, і їх будуть шукати,
— говорить він.
Однак основний тягар пошуку злочинців та притягнення їх до відповідальності лежить на українській правоохоронній системі. Саме Україна має визначати російських військових, які вчиняли злочини розстрілу, притягувати їх до відповідальності й оголошувати в розшук.
«Після того, як російські військові командири будуть в полі зору нашої кримінальної юстиції, нам потрібно буде організувати їх розшук в інших країнах, так би мовити, створити інфраструктуру розшуку воєнних злочинців. І чим більшою буде зона пошуку, тим більше це буде здатне зменшити кількість страт, адже командири вже будуть враховувати можливість бути спійманими. Звісно, ці заходи не принесуть миттєвого вирішення проблеми, але навіть початок таких дій зданий створити охолоджуючий ефект», — пояснює Андрій Яковлєв, як саме має відбуватись процес притягнення до відповідальності російських військових за розстріли військовополонених. Адвокат додає, що попри складності виявлення та пошуку виконавців страт, у міжнародному кримінальному праві існують такі правові інструменти, як відповідальність командирів та цивільних начальників.
Також проблемою для України в притягненні Росії та російських військових за розстріли українських військовополонених досі є те, що Україна не веде посильну роботу з імплементації Римського статуту до свого права, попри ратифікацію його в серпні 2024 року.
«Це заважає повною мірою використовувати принцип відповідальності командирів, як це робить МКС (йдеться про ордер на арешт командувача дальньої авіації Росії Сергія Кобилаша й колишнього командувача Чорноморського флоту РФ Віктора Соколова за злочини проти людяності через обстріли енергетичної інфраструктури України). Зверну увагу, що командувач дальньої авіації навряд чи сам був пілотом, але його розшукують за підозрою в обстрілі цивільної інфраструктури України», — пояснює Андрій Яковлєв, що саме має робити Україна, щоб притягнути російських військових до відповідальності.
Через брак ухвалення імплементації Римського статуту Україна досі перебуває в ситуації, коли Міжнародний кримінальний суд не має юрисдикції над злочином агресії в Україні, говорить експерт МІПЛ з міжнародного гуманітарного права. Тому дії суду у висуванні звинувачень російським чиновникам такі повільні. І тому Україна має самостійно просувати справи з притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини в цій війні, зокрема й за розстріли військовополонених.
Важливо мати на увазі, що МКС за 30 років існування розглянув трохи понад 20 справ, тому нерозумно сподіватися, що він виконає наше домашнє завдання. Навіть якщо МКС візьме більше справ, він не зможе провести розслідування майже 150 000 кримінальних проваджень, зареєстрованих в Україні,
— говорить Андрій Яковлєв.